- •1. Визначення об’єкту та предмету «Регіональна економіка». Зв’язок ре з іншими дисциплінами.
- •2. «Штандортні» моделі розміщення виробництва й.Г Тюнена, в. Лаунхарда…
- •5. Загально найкові і спеціальні методи дослідження ре
- •6. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил
- •7. Закономірність територіального поділу праці
- •9. Закономірність комплексного розвитку регіонів
- •11. Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил
- •12. Закономірність сталого розвитку виробництва.
- •14. Принцип комплексного розміщення виробництва
- •17. Принцип обмеженого централізму
- •18. Принцип забезпечення екологічної безпеки
- •20. Економічні фактори розміщення продуктивних сил
- •21. Сировинний фактор розміщення продуктивних сил
- •23. Споживчий фактор розміщення продуктивних сил
- •24. Науково-технічного прогрес як фактор розміщення продуктивних сил
- •25. Паливо-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил
- •26. Ринкова кон’юнктура розміщення продуктивних сил
- •27. Економіко-географічним положенням як фактор розміщення продуктивних сил
- •28. Екологічний фактор розміщення продуктивних сил
- •30. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
- •31. Демографічні проблеми України та регіональні особливості їх прояву.
- •32. Міграція населення її значення та види.
30. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки: — чисельність населення країни (регіону), його динаміка, характер відтворення; — розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції; — статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації; — структура зайнятості населення; — національний склад населення; — демографічна політика держави.
Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність.
31. Демографічні проблеми України та регіональні особливості їх прояву.
Несприятлива демографічна ситуація в Україні спричинена перш за все різким зниженням народжуваності, яке не забезпечує навіть простого відтворення населення, причому це стосується як сільської, так і міської місцевості. Серед причин цього є, очевидно, різке зниження життєвого рівня більшості населення України, невпевненість у своєму майбутньому та ін. В Україні зростають масштаби бездітності та однодітності сімей. До того ж, це характерно не лише для міського, а й для сільського населення. Погіршення процесів природного відтворення сільського населення України пов’язане з вкрай деформованою статево-віковою структурою населення. Негативний вплив на відтворення населення України ще довго матиме і значне радіоактивне забруднення її території. Вплив різних факторів, пов’язаних з цим явищем, погіршує стан демовідтворення. Це стосується насамперед таких областей України, як Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська та Чернігівська.
32. Міграція населення її значення та види.
Міграція населення (від лат. migratio — переселення) — переміщення людей (мігрантів) через кордони тих чи тих територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш чи менш тривалий період. Однією з основних ознак міграції населення є перетинання адміністративного кордону території (держави, області, населеного пункту і т. д.). На цій основі вирізняють насамперед зовнішню міграцію (еміграція та імміграція) і внутрішню міграцію. Зовнішня міграція пов'язана з перетинанням державного кордону, її ще називають міжнародною міграцією населення та поділяють на між - та внутріконтинентальну. Внутрішня міграція — це переміщення з одного поселення до іншого. Ніякі переміщення в межах того самого населеного пункту не розглядаються як міграція населення. Розрізняють міграцію сільського населення і міського, міжміську міграцію та міграцію в сільську місцевість — міграційні потоки «село — місто», «місто — місто», «місто — село», «село — село». За способом реалізації міграцію населення поділяють на організовану міграцію, здійснювану з участю держави або громадських організацій та їхньою допомогою, і неорганізовану міграцію, що проводиться силами й засобами самих мігрантів. Головні причини міграції населення — соціально-економічні, політичні, воєнні, екологічні. Міграція населення зіграла велику роль у розвиткові людства. Значний вплив на походження багатьох народів Європи та Азії справило велике переселення народів (масові міграції гунських, німецьких, слов'янських, аланських та інших племен переважно в IV—VII ст.). Великі географічні відкриття мали наслідком інтенсивні міграційні потоки зі Старого Світу до Америки. Значні міграційні потоки були спричинені першою та другою світовими війнами, а нещодавно — розпадом СРСР. Нинішні переміщення людей мають насамперед соціально-економічні, політичні та релігійні причини. Набула поширення міграція спеціалістів до розвинених країн із менш розвинених («відплив інтелектів»).
Міжнародна міграція робочої сили — це переміщення осіб найманої праці між національними господарствами, що виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками всесвітнього господарства.
