2. Психологічні механізми вольової регуляції

Самоуправління людиною своїми діями, процесами, станами відбувається завдяки роботі наступних психологічних механізмів: самодетермінації, самоініціації (самогальмування), самоконтролю, самомобілізації та самостимуляції.

4Л. Самодетермінація

Самодетермінація, або мотивація, поведінки людини базується на її потребах. У зв’язку з тим, що це питання розглядалось в розділі „Особистість”, ми її проаналізуємо лише оглядово.

Самодетермінація базується на потребах людини - стані людини, який виражає її залежність від конкретних умов існування і є джерелом її активності. За А. Маслоу, потреби вибудовуються ієрархічно і складаються з потреб недобору (фізіологічних, безпеки і філіації) і потреб розвитку (самоповаги, пізнання, естетичних і релігійних). Всі вони, безперечно, можуть детермінувати людські вчинки.

Комплекс факторів, що спонукають людину діяти, у тому числі і здійснювати вольові дії, називається мотивацією. Розрізняють свідомі і несвідомі мотиви поведінки. Очевидно, що вольова поведінка детермінується лише свідомими мотивами.

2. Самоініціація і самогальмування

Механізмом ініціації та гальмування довільних дій є вольовий імпульс та самонакази. Вольовий імпульс здійснює запуск (ініціацію) вольової дії. Він також допомагає перейти від однієї операції до іншої, якщо дії не є автоматизованими.

Самонаказ повинен накластися на спонукання потребою, стати доцільним, він виражається у вербальній формі.

2. Самоконтроль

XIX - XX ст. Одним з перших, хто займався цією проблемою з психологічних позицій, був 3. Фрейд. Він інтерпретувув самоконтроль як інстинкт самозбереження „Я”. Розвиток „Я” автоматично веде до посилення самоконтролю. Подальше вивчення цього питання було пов'язане з тим, що самоконтроль є заученою стратегією (А. Бандура, Б. Мішель тощо). Спостерігається тенденція розмивання цього поняття.

У процесі самоконтролю важливу роль відіграє зворотній зв'язок, розрізняють зовнішній і внутрішній зворотній зв’язок. Зовнішній більше служить для контролю за результатами дії, внутрішній - для контролю за характером дії. Для зовнішнього зворотнього зв'язку в людини є зоровий, слуховий та тактильний аналізатори, а також вербальна інформація. На долю свідомого самоконтролю випадає лише оцінка результатів порівняння і внесення корекції в програму дії.

Ефективний аналіз інформації можливий лише в тому випадку, якщо в процес управління та регуляції включена довільна увага. Довільна увага контролює об’єкт сприймання та мислення.

2. Самомобілізація

Залежно від обставин людина може по-різному мобілізувати свої можливості. В. А. Зобков показав, що спортсмени досягали кращих результатів, коли рівень їх впевненості складав 70% від максимального. Тому можна вважати, що одним з показників самомобілізації є впевненість в собі.

Своєрідною формою самомобілізації при небезпеці є стан бойового збудження. Цей стан має позитивне емоційне забарвлення - людина відчуває насолоду від перживання небезпеки.

До станів самомобілізації відносять також стан зібраності ' (наприклад, уважність, зосередженість) та рішучості (стан, який характеризує готовність людини почати здійснювати прийняте рішення, ініціювати дію у ризикований ситуації, навіть у випадку неприємних наслідків). Стан рішучості виникає одночасно з прийняттям рішення і швидше в ситуації дефіциту часу. Важливим фактором, який сприяє рішучості, є здатність до самодисциплінию.

Нарешті, ще однією формою самомобілізації є стриманість. Це такий психічний стан, коли поведінка людини підкоряється розумному контролю. Це стан вольового напруження, пов'язаний зі стриманням спонукань, які з’являються при таких емоційних станах, як радість, злість, гнів. Стриманість може виражати і самодисципліну, і боягузтво людини.