2.3. Ізоляційні матеріали

Провідники обмотки повинні бути ізольовані один від одного і від корпусу машини. Ізоляція між витками обмотки називається міжвитковою. Вона забезпечується ізоляцією самого провідника, яка наноситься на провід у процесі його виготовлення на кабельних заводах. Провідники обмоток, виконані з голих шин, ізолюються на електромашинобудівних заводах.

Ізоляція, яка відділяє провідники від корпусу, має назву корпусна ізоляція. Конструкція корпусної ізоляції залежить від форми паза, напруги машини і умов її роботи. Корпусна ізоляція може укладатися у осердя до укладки обмотки або наноситься на обмотку до її укладки у осердя.

Ізоляція обмоток електричної машини є одним із найбільш важливих її елементів. Вона повинна мати одночасно цілий комплекс властивостей: теплостійкість, нагрівостійкість, висока електрична і механічна міцність, стійкість до впливу просочувальних складів, технологічністю. Крім цих загальних вимог до ізоляції, призначеної для спеціальних умов експлуатації, можуть пред’являтися деякі додаткові: короно-, волого-, тропіко- і морозостійкість, хімічна стійкість і т.д.

У процесі виготовлення ізоляційних конструкцій, ізолювання обмоток і укладки їх у пази ізоляційний матеріал може зазнавати різки, згину, просочування і т.п. При цьому матеріал не повинен рватися, розтріскуватися, розшаровуватися, втрачати свою механічну і електричну міцність. При роботі з матеріалом поява паперового, скляного або іншого пилу, а також виділення різних запахів повинне бути мінімальним і у кращому випадку бути відсутнім.

У залежності від призначення електроізоляційні матеріали підрозділяються на матеріали, які несуть основну функцію, і матеріали, які несуть допоміжну функцію. Матеріали, які несуть основну функцію, повинні, у першу чергу, володіти високою електричною міцністю. Матеріали, які несуть допоміжну функцію, захищають основну ізоляцію від механічних ушкоджень у процесі виготовлення і експлуатації електричної машини. Вони повинні володіти високою механічною міцністю.

Електроізоляційні матеріали у залежності від компонентів, які входять до них, підрозділяються на наступні основні групи.

Неорганічні волокнисті матеріали. Найбільше поширення у цій групі знаходять скловолокнисті матеріали, які володіють високою нагрівостійкістю, малою гігроскопічністю, великою механічною міцністю на розрив, але разом з тим зниженою стійкістю до вигину, стиранню і ударам.

Слюдяні матеріали. Слюда знаходить широке поширення у ізоляції електричних машин завдяки своїм високим показникам з електричної і механічної міцності, нагрівостійкості, вологостійкості. Одним із головних слюдяних матеріалів є міканіт. За останні роки дефіцитна щипана слюда, яка йде на виготовлення міканітів, усе більше замінюється новими матеріалами – слюдинітом і слюдопластом, які створюють у поєднанні з підложками і лаками велику номенклатуру ізоляційних матеріалів.

Синтетичні плівки і папери. Ізоляційні плівкові і паперові матеріали із синтетичних смол володіють високою електричною і механічною міцністю: застосування їх дає можливість значно зменшити товщину пазової ізоляції і підвищити коефіцієнт заповнення міддю пазів електротехнічних машин.

У різних поєднаннях ці матеріали застосовують у вигляді композиційних (основних). Крім того, для ізолювання пазів осердь може застосовуватись напилювання із порошку епоксидної смоли для ізоляції класів нагрівостійкості В і F або поліамідефірних порошків для ізоляції класу Н.