Механізми регулювання колективної безпеки в Східній Азії

Попри відсутність в регіоні формальних багатосторонніх договорів з регіональної безпеки, країни регіону намагаються розширювати співробітництво за межі виключно економічної сфери. Актуальність пошуку шляхів забезпечення стабільності усвідомлюється практично всіма провідними державами.

Інститутами обговорення питань безпеки на сьогоднішній день в регіоні є: АСЕАН+3, Регіональний форум АСЕАН, Східноазійський саміт (САС), Шанхайська організація з безпеки, шестисторонні переговори щодо ядерної програми Північної Кореї.

АСЕАН+3 було створено у 1997 р. як регулярний саміт між АСЕАН та Японією для обговорення широкого кола проблем, в тому числі з безпеки. Передбачаючи негативну реакцію з боку інших східноазійських країн, АСЕАН пізніше виступила за включення до кола учасників саміту Китаю та Республіки Корея.

Члени АСЕАН+3 зустрічаються на регулярній основі після кожного саміту АСЕАН для обговорення фінансових, економічних та безпекових питань. Співпраця в цьому інституті є особливо вигідною для Китаю, який віддає йому перевагу над іншим колективним інститутом – Східноазійським самітом (САС), який окрім членів АСЕАН+3 включає Індію, Австралію та Нову Зеландію. САС – досить нова організація, яка вперше провела своє засідання в 2005 р. Її створення у такому форматі передбачало збалансування зростаючої ролі Китаю.

У 1994 р. було створено Регіональний Форум АСЕАН (АРФ), який відіграє роль майданчику, на якому також ведуться дискусії з питань регіональної безпеки, і який є на сьогодні найбільш впливовою регіональною організацією, яка дозволяє на високому рівні обговорювати загрози країнам АСЕАН. Окрім десятки країн-учасниць АСЕАН, його членами є США, Японія, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Південна Корея, Росія, КНР, Бангладеш, Тимор, Папуа Нова Гвінея, Пакистан, Монголія, а також представники ЄС та КНДР. Основний недолік організації – її рішення не мають зобов’язуючої дії. У підходах до регулювання конфліктів організація керується принципом їх попередження, але не втручання. Останнім часом все частіше піднімається питання створення на базі АРФ регіональної архітектури безпеки. Йдеться також і про розширення кількості учасників форуму і започаткування взаємодії в більш широкому форматі, зокрема, АРФ +ШОС.

Важливе значення з точки зору проведення регулярних зустрічей на вищому рівні має Тристоронній саміт Японії, Китаю та Республіки Корея, який відбувся 13 грудня 2008 р. в Японії. Фактично, це перша зустріч вузького кола лідерів Північно-Східної Азії без прив’язки до інших колективних заходів, яка може стати ефективним інструментом обговорення існуючих в регіоні проблем. І хоча сфера безпеки не була пріоритетною темою саміту, факт зібрання в такому форматі вже є позитивним, враховуючи непрості відносини між Японією та Китаєм, Японією та Республікою Корея.

Однією з основних причин відсутності функціонального органу регулювання безпеки в Азії є те, що протиріччя між Китаєм, Японією, Росією, США і Республікою Корея настільки різноманітні, що єдиним мотивом, який міг би зібрати всі країни разом для вироблення спільних підходів, стала б наявність спільної загрози, достатньо великої аби існуючі розбіжності між країнами були відсунуті на другий план. Такою проблемою починаючи з 2003 р. стала ядерна програма Північної Кореї. Для її розв’язання було створено шестисторонній переговорний механізм за участю США, Китаю, Японії, Росії та обох Корейських держав і реалізувався вже у шести раундах переговорів.

США, Японія і Республіка Корея пропонують створення Регіонального форуму Північно-Східної Азії (Northeast Asia Regional Forum), який включав би названі країни плюс Китай і Росію. На 13-му Регіональному форумі АСЕАН держсекретар США К. Райс заявила про необхідність створення «стійкого діалогу для безпеки в Східній Азії» та для обговорення питань «як просувати співробітництво і безпеку». Фактично, пропонується інституціалізація шестистороннього переговорного механізму щодо ядерної програми Північної Кореї, який би займався проблемами безпеки, енергоносіїв та стихійних лих. Метою такого органу має стати організація багатосторонніх зустрічей на регулярній основі для розв’язання ключових питань безпеки, енергетики, охорони здоров’я та економіки.

Практична роль колективних інститутів з безпеки в Східній Азії залишається проблематичною. Попри те, що протидія тероризму була визначена одним із головних завдань як Регіонального форуму АСЕАН, так і АСЕАН+3, жодна з них не проводила спільних контртерористичних навчань, як то робиться, наприклад, ШОС. Так само, жодна з організацій не представлена як одне ціле в обговоренні проблеми ядерної програми КНДР.

Вочевидь, що нова колективна система безпеки ще знаходиться у стадії формування, і країни не дійшли згоди щодо таких питань як: чи будуть в ній проблеми економіки і торгівлі відмежовані від проблем безпеки та за яким принципом об’єднуватимуться різні в економічному та політичному плані країни.