Функції кризи:

• різкого ослаблення й усунення (або якісного перетворення) застарілих елементів пануючої, системи, яка уже вичерпала свій потенціал;

• розчищення дороги для твердження слабких елементів нової системи, майбутнього циклу;

• іспит на міцність і передача в спадщину тих елементів системи, що акумулюються, накопичуються, переходять у майбутнє

Соціальна еволюція - повільний, поступовий, соціальний розвиток, що здійснюється шляхом реформ.

Соціальна революція - різка, стрибкоподібна зміна всієї системи соціальних відносин і соціальних інститутів у рамках здійснення соціального розвитку суспільства.

Кооперація - процес об'єднання людей для досягнення загальних цілей.

Основні характеристики кооперації:

• Об'єднання людей у деяке співтовариство, що має загальні цілі.

• Рівноправність вхідних у кооперацію її учасників.

• Поділ праці й обов'язків між людьми.

• Множення результату від об'єднання, що виявляється набагато більше суми результатів окремих людей.

• Регулювання відносин між учасниками кооперації.

Конкуренція – це боротьба між індивідами, чи групами суспільствами за оволодіння цінностями, запаси яких обмежені і нерівний образ розподілені між чи індивідами групами.

Ознаки конкуренції:

• припускає випередження чи відсторонення суперників у досягненні цілей;

• припускає наявність змагання в досягненні мети;

• являє собою деякий спонтанний процес, а не перемогу відразу;

• буває чесною і нечесною;

• спонукає внутрішні сили конкуруючих сторін, змушує їх розвиватися, удосконалювати засоби діяльності

Соціальний конфлікт - це тип соціальних відносин, у якому його учасники протистоять один одному через свої устремління. Конфлікт являє собою протиборство сторін, обумовлене протилежністю чи істотними розходженнями інтересів, поглядів і ціннісних орієнтацій. Конфлікт - це зіткнення протилежних цілей, позицій, думок і поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії.

Функції соціальних конфліктів:

• Функція стимулювання динаміки розвитку суспільних процесів.

• Об'єднавча чи інтегральна функція.

• Функція сигналізації.

• Інноваційна функція.

• Інформаційна функція.

• Функції пізнання й навчання.

• Функція руйнування соціальних систем.

3 Стадії протікання соціального конфлікту: 1. Предконфліктна 2. Безпосередньо конфлікт 3. Вихід із конфлікту.

Основні тактики досягнення компромісу (за Р. Дарендорфом):

• ПЕРЕГОВОРИ - створюється орган, інститут, де / чи за посередництвом якого/ ведуться переговори

• ПОСЕРЕДНИЦТВО - "делікатна" участь у регулюванні конфлікту третьої сторони, поради якої добровільно приймають конфліктуючі сторони

• АРБІТРАЖ - звертання до третьої сторони, рішення якої обов'язково для конфліктуючих

• ОБОВ'ЯЗКОВИЙ АРБІТРАЖ - тобто майже примус, придушення

Варіанти управління конфліктом

• Запобігання - усунення реального предмета конфлікту.

• Придушення - цілеспрямоване і послідовно скорочення кількості конфліктуючих.

• Відстрочка - тимчасові міри, що допомагають лише послабити конфлікт для того, щоб пізніше, коли дозріють умови, домогтися його вирішення:

- відхилення від конфлікту до сприятливої пори;

- згладжування причин конфлікту;

- зміна відношення одного конфліктуючого до іншого;

- зміна уявлення конфліктуючого про конфліктну ситуацію;

- зміна значимості об'єкта конфлікту в уяві конфліктуючого.

• Розв'язання

Людина – термін вказує лише на якісну відмінність людей від тварин і нічого не говорить про соціально зумовлені відмінності між самими людьми. Індивід - визначають людину як одиничного представника будь-якого цілого. Індивідуальність - те особливе, конкретне і специфічне, що відрізняє одну людину від іншої.

ОСОБИСТІСТЬ - це стійкий комплекс якостей, що здобуваються людським індивідом у певному суспільстві під впливом відповідної культури, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких людина належить і в життєдіяльність яких вона включена.

Структура особистості – сукупність об'єктивних і суб'єктивних соціальних властивостей особистості, що виникають і функціонують у процесі її життєдіяльності. Характер - сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності й спілкуванні. Соціальний статус – це положення особистості, займане в суспільстві, відповідно до віку, статі, походженням і т.п. Соціальна роль - очікувана поведінка, що асоціюється з визначеним статусом, деяка модель поведінки, що повинна відповідати чеканням навколишніх.

Структура особистості містить у собі три складові: - біологічну, - психологічну, - соціальну. Соціальна структура складається з таких підструктур: - зовнішня, - внутрішня

Внутрішня підструктура - світ свідомості. Містить у собі: - ціннісну підсистему особистості, що складає з цінностей і ціннісних орієнтацій; - механізм пам'яті і творчих здібностей, що забезпечують самореалізацію людини (знання, переконання, уміння і навички, життєвий досвід людини); - норми і принципи, якими керується людина; - світ потреб людини; - механізм цілепокладання, тобто формування і підтримки цілей життя і діяльності; - диспозиційний механізм із його мотивами, стимулами, установками, диспозиціями.

Зовнішня підструктура особистості - світ діяльності. У неї входять: - соціальні ролі, що виконує людина; - прояв людини в різних сферах життєдіяльності, особливості його образа, рівня і якості життя, трудової діяльності, участі в соціальному, культурному і духовному житті; - соціальні статуси, займані їм у суспільстві; - приналежність людини до різних демографічних, соціально-демографічних, соціальних, національних, кваліфікаційних, професійно-кваліфікаційних, освітніх та інших спільнот і груп.

Соціальний тип особистості – це визначений, фіксований набір соціальних якостей особистості, що виявляються у свідомості і поводженні індивідів, що належать до одного шару свого суспільства. Модальний тип особистості – це комплекс соціальних якостей, реально властивий основній масі членів суспільства на визначеному етапі його розвитку. Базисний тип особистості – це система соціальних якостей, що щонайкраще відповідають об'єктивним умовам сучасного етапу розвитку суспільства. Ідеальний тип особистості – це ті соціальні риси, якості особистості, що люди хотіли б бачити у своїх сучасниках, у якійсь конкретній людині, але які в даних умовах нереальні.

Соціальний контроль – це спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію складових її елементів за допомогою нормативного (у т.ч. і правового) регулювання. Соціальний контроль – це регулювання соціальної поведінки індивіда з позицій не тільки політичних (державний контроль), але й інших соціальних інститутів (освіта, культура, мораль).

Інституціональний контроль - усі види контролю, що здійснюються в суспільстві (партійний, державний, суспільний). Він реалізується за допомогою органів контролю державних і суспільних (прокуратура, служба безпеки, органи охорони праці, народний контроль, суспільний нагляд). Публічний контроль здійснюється через суспільну думку, істотну роль у формуванні якого грають ідеологічна діяльність, виховання, адаптація і пропаганда, традиції, соціальні цінності і норми, моральний самоконтроль і ін. Як санкції публічного соціального контролю виступає визнання авторитету, повага, заохочення, вираження самопочуття. Самоконтроль - найвищий вид соціального контролю, що виражається через самосвідомість, на яке впливає саме суспільство.

Соціалізація особистості – процес інтеграції індивіда в суспільство, різні типи соціальних спільнот і соціальних структур, за допомогою засвоєння їм елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значимі риси особистості. Виділяють первинну і вторинну соціалізацію. Первинна – це засвоєння норм і цінностей у рамках віку. Вторинна – засвоєння особистістю соціальних ролей, будучи в повнолітньому віці.