Основні підсистеми суспільства:

• Народонаселенська підсистема

• Економічна підсистема

• Політико-управлінська підсистема

• Соціальна підсистема

• Духовна підсистема

Соціальна спільність - сукупність людей, що характеризують умови життєдіяльності, загальні для даної групи взаємодіючих індивідів. Соціальна структура суспільства – це сукупність взаємозалежних і взаємодіючих між собою соціальних груп (спільнот), а також відносин між ними. Соціальні інтереси - реальні причини поведінки, дії людей, що формуються у членів різних соціальних груп у зв'язку з однаковістю соціального стану членів цих груп у суспільстві, подібністю їхніх соціальних ролей.

Соціальна стратифікація - процес (його результат) соціального відтворення більш-менш однорідних сукупностей індивідів Соціальна стратифікація - сукупність основних соціальних груп, розташованих за ознакою нерівності, званих стратами Суть теорії соціальної стратифікації – розподіл людей за соціальними позиціями, які оцінюються як ті, що знаходяться "ВИЩЕ" або "НИЖЧЕ" на нормальній шкалі, тобто ранжуються за володінням різним ступенем соціального престижу

Типи стратифікаційних систем:

• Фізико-генетична

• Рабовласницька

• Кастова

• Станова

• Ектаратична

• Соціально-професійна

• Класова

• Культурно-символічна

• Культурно-нормативна тощо

Соціальна мобільність – зміна соціальною групою чи індивідом соціальної позиції, місця, займаного в соціальній структурі

Соціальна мобільність - зміна соціального стану людей

Розрізняють:

• демографічну, географічну і соціальну;

• індивідуальну і групову;

• усередині поколінну і міжпоколінну;

• вертикальну і горизонтальну;

• висхідну і спадну

МАРГІНАЛЬНІ ШАРИ СУСПІЛЬСТВА – це прикордонні, проміжні стосовно тих чи інших соціальних спільнот шари

СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ – це перехід соціальних систем, об'єктів, явищ, їхніх елементів і структур, зв'язків, взаємодій і відносин з одного стану в інше, у тому числі чи виникнення зникнення тих чи інших соціальних явищ, їхніх елементів. СОЦІАЛЬНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ – це такий тип соціальних змін, що здійснюється в рамках даної соціальної системи і не приводить до її якісної зміни (поява нових тарифів, зміна програм навчання в рамках одного вузу і т.п.). СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК – це тип соціальних змін у суспільстві, що носить глибинний характер, які зв'язані зі структурними змінами, тобто припускають перехід соціальних відносин, інститутів до якісно нового стану, тобто виходу за рамки відповідної соціальної системи (перехід до нової системи економічних відносин у Росії, Україні, у результаті якого цілком міняються соціальні відносини, соціальні інститути і т.п.).

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС – це сукупність односпрямованих і повторюваних соціальних дій, які можна виділити з безлічі інших соціальних дій.

Види соціальних процесів:

• інтеграційні чи дезінтеграційні процеси (співробітництво, суперництво, конкуренція, конфлікти і т.п.)

• процеси соціальної мобільності (соціальна адаптація, соціальні переміщення і т.п.)

• цінністно-орієнтаційні процеси (формування норм, традицій і т.п.)

• процеси соціального керування (менеджмент, регулювання соціальних відносин і т.п.)

Підходи до поняття “нововведення”:

• По-перше, нове розглядається в тимчасовому зрізі як щось наступне за іншим.

• По-друге, воно ототожнюється з принципово іншою якістю речі.

• По-третє, нове представляється як інша структура і функції досліджуваної системи.

ВІДКРИТТЯ – поділюване багатьма людьми сприйняття аспекту реальності, раніше невідомого. ВИНАХІД – нове чи комбінація нового використання вже існуючого знання (літак, алфавіт, монархія і т.п.). ДИФУЗІЯ – упровадження соціальних змін через поширення досвіду.

Основні функції нововведень:

• Прагматична функція – задоволення тієї потреби, заради якої нововведення створюється.

• Функція відновлення – забезпечує відновлення суспільного організму, його прогрес.

• Прогностична функція – дозволяє передбачати модель майбутнього системи.

• Критична функція – виступає базисом критичного заперечення старих форм життя.

Причини опорів нововведенням:

• Небажання членів чи суспільства організації втратити деякі звичні функції і знайти в результаті впровадження нововведень деякі незвичні і складні функції.

• Острах утратити знайдений раніше високий статус, службове становище, повага навколишніх і т.д.

• Страх утратити гарний заробіток, пільги і привілеї.

• Побоювання появи нових і складних проблем, які не можна буде дозволити.

• Прагнення уникнути ситуацій невизначеності, що супроводжують нововведення.

Сфера прояву кризи: Економічна криза, екологічна криза, соціальна криза, політична криза, етнічна криза, криза культури, ідеологічна криза, духовна або моральна криза. Масштаби кризи: Глобальна криза, національна криза, регіональна криза, локальна криза. Охоплення сторін чи об'єкта процесу: Моноаспектна криза, полиаспектну кризу, комплексна кризу. Тривалість: Короткострокова криза, середньострокова криза, довгострокова криза, понаддовгострокова криза Фактори породження: Внутрішня криза, зовнішня криза, змішана криза. Наслідки: Інноваційна криза, руйнівна криза, консервативна криза.