Основні дати:

1661 р. – заснування Львівського університету.

1667 р. – перша документальна згадка про вертеп.

1674 р. – перше видання «Синопису».

1686 р. – Київська митрополія відійшла до Московського патріархату.

1694 р. – царський уряд надав Києво-Могилянській колегії статус вищого навчального закладу.

1701 р. – перетворення Києво-Могилянської колегії в академію.

1705 р. – поставлена драма Ф. Прокоповича «Володимр».

1718 р. – пожежа знищила комплекс будівель Києво-Печерської лаври.

1720 р. – указ Петра І про вилучення із церков україномовних книг та заборону друкувати будь-які книжки, крім церковних.

1752 р. – почалося будівництво царського (Маріїнського) палацу в Києві.

1753 р. – заборонено викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1786 р. – створення чотирикласних (для дворян) та двокласних (для міщан) народних училищ.

1787 р. – в Єлисаветграді відкрито медичну школу.

1792 р. – засновано Київський військовий шпиталь.

1793 р. – у Житомирі надруковано першу науково-популярну книжку.

1793 р. – викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підручник «Скорочення змішаної математики», книгу «Теоретична астрономія».

1796 р. – заснування в Умані дендрологічного парку «Софіївка».

1797 р. – заснування дендрологічного парку «Олександрія» у Білій Церкві.

1797–1804 рр. – у Львівському університеті існував Руський інститут для підготовки греко-католицьких священиків.

1798 р. – видання в Петербурзі трьох частин «Енеїди» (повне видання здійснено 1842 р.).

1798 р. – у Харкові відкрито перший професійний театр із професійною трупою.

1799–1803 рр. – спорудження палацу К. Розумовського в Батурині (архітектор Ч. Камерон).

1800 р. – вийшло друком у Москві «Слово о полку Ігоревім».

1800 р. – вийшов указ про заборону будувати церкви в національному стилі.

Терміни, категорії:

Синопсис – збірка матеріалів, статей, описів з якогось питання, як правило, розташованих у хронологічному порядку.

«Синопис» – перший систематичний опис історії України від найдавніших часів до останньої чверті ХVІІ ст., авторство приписується І. Гізелю.

«Граматика музикальна» – ґрунтовна музично-теоретична праця, автор М. Дилецький.

Балаган – театральне видовище переважно комічного характеру на ярмарках і народних гуляннях.

Водевіль – невелика комедійна вистава з куплетами й танцями.

Народна драма – поширені у ХVІII–ХХ ст. самодіяльні вистави, в основі яких сюжети і тексти усної фольклорної традиції, що розігрувались згідно з усталеним постанов чим каноном.

Бандура – народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми.

Гротеск – у літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерно-комічному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.

Постаті:

Інокентій Гізель (близько 1600–1683) – освітній та церковний діяч, історик, філософ, письменник.

Микола Дилецький (близько 1650–1723) – композитор, музичний теоретик, хоровий диригент і педагог.

Данило Туптало (Димитрій Ростовський, 1651–1709) – церковно-освітній діяч і письменник, автор зібрання оповідей «Чети-Мінеї» або «Житія святих».

Стефан Яворський (1658–1722) – церковно-політичний діяч, філософ, письменник, оратор, викладач Києво-Могилянської академії, президент Синоду та протектор Слов’яно-греко-латинської академії в Москві.

Самійло Величко (1670–1728) – козацький літописець.

Феофан Прокопович (1681–1736) – вчений-енциклопедист, церковний і політичний діяч.

Степан Ковнір (1695–1786) – архітектор, автор дзвіниць на Дальніх та Ближніх печерах у Києво-Печерській лаврі.

Варфоломей Растреллі (1700–1771) – російський архітектор, автор проектів Андріївської церкви і Маріїнського палацу в Києві.

Іван Григорович-Барський (1713–1785) – будівничий, спорудами якого є церква Миколи Набережного в Києві на Подолі, будинок бурси Київської академії, водогін в Києві на Подолі з павільйоном-фонтаном «Феліціан».

Георгій Кониський (1717–1795) – письменник, драматург, церковний і культурний діяч, архієпископ, один з вірогідних авторів «Історія Русів».

Григорій Сковорода (1722–1794) – філософ і просвітитель-гуманіст, поет і філолог.

Рафаїл Заборовський (?–1747) – церковний діяч, київський митрополит, просвітитель і меценат.

Максим Березовський (1745–1777) – композитор, диригент, автор духовної музики.

Дмитро Бортнянський (1751–1825) – композитор, диригент.

Ілля Безбородько (1756–1815) – державний діяч, засновник Ніжинської гімназії вищих наук гуманітарного профілю.

Василь Капніст (1758–1823) – поет, автор «Один на рабство», в якій різко виступив проти закріпачення українських селян.

Артем Ведель (1767(1770)–1808) – композитор, хоровий диригент, співак.

Іван Котляревський (1769–1838) – поет, автор «Енеїди», зачинатель нової української літератури.

Семінарське заняття 5. Українська культура XIХ – початку ХХ ст.