Кримська-Конго геморагічна гарячка.

Це гострий вірусний природно-осередковий антропоноз, що

характеризується розвитком тяжкої інтоксикації з високою гарячкою, часто

двохвильовою, і геморагічного діатезу.

Актуальність. Кримська-Конго геморагічна гарячка - тяжке, однак

відносно рідкісне захворювання. Саме через рідку періодичність спалахів у

лікарів відсутній достатній клінічний досвід, тому виявлення

захворювання часто запізніле. Захворювання становить ще й серйозну

небезпеку для оточуючих, передусім медпрацівників, через високу

контагіозність.

Етіологія. Збудник кримської-Конго геморагічної гарячки - РНК-

арбовірус.

Збудник легко інактивується під дією підвищеної температури, спирту,

ефіру, хлороформу й хлорвмісних дезінфектантів, але довго зберігається

на холоді та у висушеному стані.

Джерело збудника. Ним можуть бути гризуни багатьох видів, зокрема

полівки, водяні щури, ондатри, ховрахи, зайці, а також велика і мала рогата

худоба, коні й птахи. Резервуаром і переносником вірусів є іксодові й

гамазові кліщі, у яких може бути трансоваріальна передача інфекції.

Епідеміологічну небезпеку становить також хвора людина.

Механізм і шляхи передачі. Зараження людини найчастіше

відбувається при укусах кліщів.

Доведено можливість інфікування від хворої людини при попаданні її

крові на шкіру інших людей. Особливо велика небезпека інфікування

медичних працівників, котрі мають професійний контакт з кров'ю.

Прояви епідемічного процесу, У нашій країні кримська-Конго

геморагічна гарячка реєструється в південних районах. Захворювання має

літню сезонність. Сприйнятливість людей висока. Серед захворілих

переважають сільські мешканці, котрі займаються тваринництвом.

Реєструються спорадичні захворювання й групові спалахи.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. З'ясовують перебування

захворілого за 1-2 тижні до хвороби у природному осередку. Уточнюють

факт укусу кліщами, контакт з кров'ю подібних хворих.

Лабораторна діагностика передбачає виділення вірусу і постановку

серологічних реакцій з кров'ю хворого.

Протиепідемічні заходи що передбачають вплив на джерело збудника,

такі:

- негайно госпіталізують та ізолюють хворого у найближчій лікарні;

- активізують дератизаційні заходи.

Щоб перервати механізм передачі, потрібно:

- виділяють медичні інструменти та ємності з дезінфекційним розчином

для знезараження виділень хворого і використаних інструментів;

- медичному персоналу, під час обслуговування хворих, треба надягати

халат, фартух, гумові рукавиці, марлеву маску та захисні окуляри;

- знищують кліщів у природних осередках інфекції;

- здійснюють систематичну протикліщову обробку худоби;

- забезпечують індивідуальний захист людей від нападу кліщів.

Специфічна профілактика. Розроблено вакцину та людський

імуноглобулін проти кримської-Конго геморагічної гарячки, які, однак, не

набули широкого застосування.

Висипний тиф і ендемічні рикетсіози.

Рикетсіози - група гострих інфекційних хвороб, що спричиняються

різними видами рикетсій і характеризуються ураженням дрібних судин й

центральної нервової системи, що супроводжуються гарячкою і

висипаннями на шкірі. Розрізняють антропонозні (епідемічний висипний

тиф, волинська гарячка) і зоонозні рикетсіози (ендемічний висипний тиф,

гарячка-Ку, марсельська гарячка та ін.).

Епідемічний висипний тиф і хвороба Брілла мають спільного збудника.

Симптоматика хвороби Брілла дуже нагадує прояви висипного тифу з

легким перебігом. Цю хворобу вважають віддаленим рецидивом раніше

перенесеного висипного тифу. Доведено, що збудник може довічно

зберігатися в організмі перехворілих і у старшому віці активізуватись у

зв'язку з ослабленням імунітету.

Актуальність. Тепер у нашій країні випадки епідемічного висипного

тифу не реєструються. Виявляють зрідка хворобу Брілла серед людей, які в

минулому хворіли на висипний тиф. Однак останніми роками широко

розповсюдився педикульоз, що може бути однією з передумов для

виникнення спорадичних випадків і навіть спалахів цієї небезпечної

хвороби.

Не втрачають своєї актуальності для України волинська, марсельська й

гарячка - Ку, що час від часу діагностуються переважно у південних і

західних областях.

Етіологія. Усі рикетсіози етіологічно пов'язані з єдиною родиною

збудників - рикетсіями. Це мікроорганізми, які посідають проміжне місце

між бактеріями та вірусами.

Збудник висипного тифу (і хвороби Брілла) - рикетсія Провачека

(Rickettsia prowazeki), волинської гарячки -R.quintana, марсельської гарячки

– R. canori, гарячки - Ку - R. burneti. Це нерухомі грамнегативні

мікроорганізми, що швидко гинуть при температурі вище 50 °С і під дією

дезінфікуючих речовин. Разом з тим, вони добре переносять низькі

температури і висушування. Винятком є R. burneti, яка характеризується

високою стійкістю у довкіллі, тривалим зберіганням у воді й молоці,

відносною резистентністю до високої температури та дезінфектантів.

Джерело збудника. Джерелом при висипному тифі може бути лише

хвора на цю інфекцію або хворобу Брілла людина. Причому епідемічно

небезпечною є лише та людина, в крові якої циркулюють збудники у

кількості, достатній для зараження вошей. Така можливість є в останні 2

доби інкубаційного періоду, протягом усього періоду гарячки (в середньому