Головне управління освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації

ДНЗ «Черкаський професійний ліцей»

ПИСЬМОВА ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА

Т ема: Звукові карти: Принцип дії, історія розвитку

Виконав:

учень групи он-тн

Поперешняк Володимир Петрович

Перевірив

викладач: Прилуцький В.Ф.

Черкаси 2011р

Зміст роботи

1. Вступ

2. Основна частина

2.0 Цифрове представлення звукових сигналів

2.1 АЦП і ЦАП

2.2 Передискретизація (Oversamling)

2.3 Ефект-процесор

2.4 Компоненти звукової карти

2.5 Деякі аспекти якісного відтворення звуку

2.6 Методи, які використовуються для ефективного стискування звуку

2.7 Формати, які використовують для цифрового представлення звуку

2.8 MPEG: Загальне представлення

2.9 Що таке MP3 ?

3. Висновок

4. Техніка безпеки

Практичне завдання:

Рекомендована література:

“_14___” лютого__2009 р. ______________ В.Ф.Прилуцький

1 Вступ

Комп'ютер - від англійського " compute" - обчислювати. Говорячи українською, - всього лише обчислювач. І колись, дуже давно, це відповідало застосуванню комп'ютерів. Їх використали англійці для злому кодів і шифрів радіопередач Німеччини під час ВВВ. Їх застосовують і для прямо протилежної функції - кодування і шифрування переданої інформації. Вони застосовувалися для розрахунку складних траєкторій польоту перших(та і останніх) штучних супутників Землі і інших планет. І існує ще велике число гілок і галузей науки і промисловості, в яких неможливо обійтися без обчислювальних потужностей комп'ютерів. Проте, спочатку Електронну Обчислювальну Машину завжди намагалися використати не лише по прямому призначенню, але і трішки по іншому. Спочатку прості хрестики-нулі і морський бій. Потім, коли у машини з'явився дисплей, її навчили малювати різні " картинки" з символів. Далі, до різних фігурок, що рухаються по екрану, залишалося зовсім небагато. Зараз вже ігри без графіки мало кому потрібні, окрім фанів. Але. Придивимося до цього процесу трохи уважніше: "символи - картинки зі значків- статичні картинки- повномасштабне відео". Комп'ютери ставали менше, надійніше, довговічніше, швидше.

Як бачимо, шлях пройдений чималий, і все-таки - це еволюція, що розтягнулася на півстолітті. Масштабна ж подія, подію близько 10 років тому назвати іншим словом, як революція, навряд чи можна. На персональний комп'ютер прийшов звук. Відгомони цієї події продовжують стрясати комп'ютерний світ досі. Звук дозволив зробити комп'ютер з приналежності рідкісного бізнесмена в сувору необхідність для кожного. Він вчинив фурор в індустрії виробництва музичної апаратури і звукозапису. Раніше, щоб прослуховувати музику, треба мати програвач вінілових дисків, компакт-кассет, компакт-дисків і іншу техніку. Тепер досить одного - комп'ютера. Він вже грає, співає і навіть оновлену версію рецепту полуничного пирога з джемом може з інтернету викачати і переслати.. Тільки ось кави доки не варить. Але і це, я думаю, скоро хто-небудь виправить.

Комп'ютер потіснив такі традиційні джерела доходу і розваг, як казино, кіно, театр. Залишилося тільки навчити комп'ютер працювати і робити прибирання в квартирі, і все. Він дійсно буде " скрізь", і людина не зможе без нього обходитися. А ось комп'ютер без людини?

І все лише через що? Через маленьку коробочку з декількома копійчаними радіодеталями, страхітливими шумами і величезними амбіціями…

Ось чому я вибрав в якості теми для дипломної роботи цей напрям. Вона дуже велика і повністю її обхопити не дозволяє ні скромний об'єм пояснювальної записки, ні необхідний час. Тому я постарався відповісти на поставлені

питання, використовуючи свій невеликий досвід в роботі на " залізному"(апаратному) забезпеченні комп'ютерів.

2.0 Цифрове представлення звуку

Традиційне аналогове представлення сигналів грунтоване на подібності(аналогічності) електричних сигналів(змін струму і напруги) представленим ними початковим сигналам(звуковому тиску, температурі, швидкості і тому подібне), а також подібності форм електричних сигналів в різних точках підсилювального або передавального такту. Форма електричної кривої, що описує(також говорять - що переносить) початковий сигнал, максимально наближена до форми кривої цього сигналу.

Таке представлення найбільш точне, проте щонайменше спотворення форми електричного сигналу, що несе, неминуче спричинить таке ж спотворення форми і переносимого сигналу. В термінах теорії інформації, кількість інформації в сигналі, що несе, в точності дорівнює кількості інформації в сигналі початковому, і електричне представлення не містить надмірності, яка могла б захистити переносимий сигнал від спотворень при зберіганні, передачі і посиленні.

Цифрове представлення електричних сигналів покликане внести в них надмірність, що оберігає від дії паразитних перешкод. Для цього на електричний сигнал, що несе, накладаються серйозні обмеження - його амплітуда може набувати тільки два граничні значення - 0 і 1.

Уся зона можливих амплітуд в цьому випадку ділиться на три зони: нижня представляє нульові значення, верхня - одиничні, а проміжна є забороненою - всередину її можуть потрапляти тільки перешкоди. Таким чином, будь-яка перешкода, амплітуда якої менше половини амплітуди сигналу, що несе, не робить впливу на правильність передачі значень 0 і 1. Перешкоди з більшою амплітудою також не роблять впливу, якщо тривалість імпульсу перешкоди відчутно менше тривалості інформаційного імпульсу, а на вході приймача встановлений фільтр імпульсних перешкод.

Сформований таким чином цифровий сигнал може переносити будь-яку корисну інформацію, яка закодована у вигляді послідовності бітів - нулів і одиниць; часткою випадком такої інформації є електричні і звукові сигнали. Тут кількість інформації в цифровому сигналі, що несе, значно більше, ніж в кодованому початковому, так що сигнал, що несе, має певну надмірність відносно початкового, і будь-які спотворення форми кривої сигналу, що несе, при яких ще зберігається здатність приймача правильно розрізняти нулі і одиниці, не впливають на достовірність передаваної цим сигналом інформації. Проте у разі дії значних перешкод форма сигналу може спотворюватися

настільки, що точна передача переносимої інформації стає неможливою - в ній з'являються помилки, які при простому способі кодування приймач не зможе не лише виправити, але і виявити. Для ще більшого підвищення стійкості цифрового сигналу до перешкод і спотворень застосовується цифрове надмірне кодування двох типів : перевірочні(EDC - Error Detection Code, код, що виявляє помилку) і коригуючі(ECC - Error Correction Code, код, що виправляє помилку) коди. Цифрове кодування полягає в простому додаванні до початкової інформації додаткових бітів і/або перетворенні початкового бітового ланцюжка в ланцюжок більшої довжини і іншої структури. EDC дозволяє просто виявити факт помилки - спотворення або випадання корисної або поява неправдивої цифри, проте переносима інформація в цьому випадку також спотворюється; ECC дозволяє відразу ж виправляти виявлені помилки, зберігаючи переносиму інформацію незмінною. Для зручності і надійності передавану інформацію розбивають на блоки(кадри), кожен з яких забезпечується власним набором цих кодів.

Кожен вид EDC/ECC має свою межу здатності виявляти і виправляти помилки, за яким знову починаються невиявлені помилки і спотворення переносимої інформації. Збільшення об'єму EDC/ECC відносно об'єму початкової інформації в загальному випадку підвищує здатність цих кодів, що виявляє і коригує.

В якості EDC популярний циклічний надмірний код CRC(Cyclic Redundancy Check), суть якого полягає в складному перемішуванні початкової інформації у блоці і формуванню коротких двійкових слів, розряди яких знаходяться в сильній перехресній залежності від кожного біта блоку. Зміна навіть одного біта у блоці викликає значну зміну вичисленого по ньому CRC, і вірогідність такого спотворення бітів, при якому CRC не зміниться, зникаюче мала навіть при коротких(одиниці відсотків від довжини блоку) словах CRC. Як ECC використовуються коди Хеммінга(Hamming) і Ріда-Соломона(Reed - Solomon), які також включають і функції EDC.

Інформаційна надмірність цифрового сигналу, що несе, призводить до значного(на порядок і більше) розширення смуги частот, потрібної для його успішної передачі, в порівнянні з передачею початкового сигналу в аналоговій формі. Окрім власне інформаційної надмірності, до розширення смуги призводить необхідність збереження досить крутих фронтів цифрових імпульсів.

Окрім цілей захисту від перешкод, інформація в цифровому сигналі може бути піддана також лінійному або канальному кодуванню, завдання якого - оптимізувати електричні параметри сигналу(смугу частот, постійну складову, мінімальна і максимальна кількість нульових/одиничних імпульсів в серії і

тому подібне) під характеристики реального каналу передачі або запису сигналу.

Отриманий сигнал, що несе, у свою чергу, також є звичайним електричним сигналом, і до нього застосовані будь-які операції з такими сигналами - передача по кабелю, посилення, фільтрування, модуляція, запис на магнітний, оптичний або інший носій і тому подібне. Єдиним обмеженням є збереження інформаційного вмісту - так, щоб при подальшому аналізі можна було однозначно виділити і декоди- ровать переносиму інформацію, а з неї - початковий сигнал.

Початкова форма звукового сигналу - безперервна зміна амплітуди в часі - представляється в цифровій формі за допомогою "перехресної дискретизації" - за часом і по рівню.

Згідно з теоремою Котельникова, будь-який безперервний процес з обмеженим спектром може бути повністю описаний дискретною послідовністю його миттєвих значень, наступних з частотою найвищої гармоніки процесу, що, як мінімум, удвічі перевищує частоту; частота Fd вибірки миттєвих значень(відліків) називається частотою дискретизації.

З теореми виходить, що сигнал з частотою Fa може успішно дискретизувати за часом на частоті 2Fa тільки у тому випадку, якщо він є чистою синусоїдою, бо будь-яке відхилення від синусоїдальної форми призводить до виходу спектру за межі частоти Fa. Таким чином, для тимчасової дискретизації довільного звукового сигналу(що зазвичай має, як відомо, плавно спадаючий спектр), потрібний або вибір частоти дискретизації із запасом, або примусове обмеження спектру вхідного сигналу нижче половини частоти дискретизації.

Одночасно з тимчасовою дискретизацією виконується амплітудна - вимір миттєвих значень амплітуди і їх представлення у вигляді числових величин з певною точністю. Точність виміру(двійкова розрядність N дискретного значення, що набуває) визначає співвідношення сигнал/шум і динамічний діапазон сигналу(теоретично це - взаємно-зворотні величини, проте будь-який реальний тракт має також і власний рівень шумів і перешкод).

Отриманий потік чисел(серій двійкових цифр), що описує звуковий сигнал, називають імпульсно-кодовою модуляцією або ІКМ(Pulse Code Modulation, PCM), оскільки кожен імпульс сигналу, що дискретизує за часом, представляється власним цифровим кодом.

Найчастіше застосовують лінійне квантування, коли числове значення відліку пропорційне амплітуді сигналу. Із-за логарифмічної природи слуху доцільнішим було б логарифмічне квантування, коли числове значення пропорційно величині сигналу в децибелах, проте це зв'язано з труднощами чисто технічного характеру.

Тимчасова дискретизація і амплітудне квантування сигналу неминуче вносять в сигнал шумові спотворення, рівень яких прийнято оцінювати по формулі 6N + 10lg(Fдискр/2Fмакс) + C(дБ), де константа C варіюється для різних типів сигналів : для чистої синусоїди це 1.7 дБ, для звукових сигналів - від - 15 до 2 дБ. Звідси видно, що до зниження шумів в робочій смузі частот 0.Fмакс приводить не лише збільшення розрядності відліку, але і підвищення частоти дискретизації відносно 2Fмакс, оскільки шуми квантування " розмазуються" по усій смузі аж до частоти дискретизації, а звукова інформація займає тільки нижню частину цієї смуги.

У більшості сучасних цифрових звукових систем використовуються стандартні частоти дискретизації 44.1 і 48 кГц, проте частотний діапазон сигналу зазвичай обмежується біля 20 кГц для залишення запасу по відношенню до теоретичної межі. Також найбільш поширено 16-розрядне квантування по рівню, що дає граничне співвідношення сигнал/шум близько 98 дБ. У студійній апаратурі використовуються більш високі розділення - 18 -, 20 - і 24-розрядне квантування при частотах дискретизації 56, 96 і 192 кГц. Це робиться для того, щоб зберегти вищі гармоніки звукового сигналу, які безпосередньо не сприймаються слухом, але впливають на формування загальної звукової картини.

Для оцифрування більш вузькосмугових і менш якісних сигналів частота і розрядність дискретизації можуть знижуватися; наприклад, в телефонних лініях застосовується 7 - або 8-розрядне оцифрування з частотами 8.12 кГц.

Представлення аналогового сигналу в цифровому виді називається також імпульсно-кодовою модуляцією(ІКМ, PCM - Pulse Code Modulation), оскільки сигнал представляється у вигляді серії імпульсів постійної частоти(часова дискретизація), амплітуда яких передається цифровим кодом(амплітудна дискретизація). PCM- потік може бути як паралельним, коли усі біти кожного відліку передаються одночасно по декількох лініях з частотою дискретизації, так і послідовним, коли біти передаються один за одним з більш високою частотою по одній лінії.

Сам цифровий звук і речі, що відносяться до нього, прийнято означати загальним терміном Digital Audio; аналогова і цифрова частині звукової системи позначаються термінами Analog Domain і Digital Domain.

2.1 АЦП і ЦАП

Аналогово-цифровий і цифро-аналоговий перетворювачі. Перший перетворить аналоговий сигнал в цифрове значення амплітуди, другої виконує зворотне перетворення. У англомовній літературі застосовуються терміни ADC і DAC, а поєднаний перетворювач називають codec(coder - decoder).

Принцип роботи АЦП полягає у вимірі рівня вхідного сигналу і видачі результату в цифровій формі. В результаті роботи АЦП безперервний аналоговий сигнал перетворюється на імпульсний, з одночасним виміром амплітуди кожного імпульсу. ЦАП отримує на вході цифрове значення амплітуди і видає на виході імпульси напруги або струму потрібної величини, які розташований за ним інтегратор(аналоговий фільтр) перетворює на безперервний аналоговий сигнал.

Для правильної роботи АЦП вхідний сигнал не повинен змінюватися впродовж часу перетворення, для чого на його вході зазвичай поміщається схема вибірки-зберігання, фіксує миттєвий рівень сигналу і зберігає його впродовж усього часу перетворення. На виході ЦАП також може встановлюватися подібна схема, що пригнічує вплив перехідних процесів усередині ЦАП на параметри вихідного сигналу.

При часовій дискретизації спектр отриманого імпульсного сигналу у своїй нижній частині 0.Fa повторює спектр початкового сигналу, а вище містить ряд відображень(aliases, дзеркальних спектрів), які розташовані навколо частоти дискретизації Fd і її гармонік(бічні смуги). При цьому перше відображення спектру від частоти Fd у разі Fd = 2Fa розташовується безпосередньо за смугою початкового сигналу, і вимагає для його пригнічення аналогового фільтру(anti - alias filter) з високою крутизною зрізу. У АЦП цей фільтр встановлюється на вході, щоб виключити перекриття спектрів і їх інтерференцію, а в ЦАП - на виході, щоб подавити у вихідному сигналі надтональні перешкоди, внесені временнОй дискретизацією.