Ненависть
Шизофренічна ненависть може
бути або зосереджена і стосуватися,
наприклад, вибраних осіб чи ситуацій,
або розмита, що обіймає увесь світ.
У першому випадку вона
найчастіше є наслідком нормального
коливання почуття між протилежними
полюсами любови й ненависти, амплітуда
якого в шизофренії неймовірно зростає
або теж пов’язана з позицією страху.
Справжня чи уявна ситуація, яка викликає
страх, так само збуджує ненависть.
У другому випадку зовнішній
світ, який неодноразово впродовж усього
життя хворого був для нього недобрим,
стає ненависним і заслуговує лише на
знищення. Відповідно до принципу
двонапрямлености почуттів ненависть
до оточення пов’язана з ненавистю до
себе. Ця ненависть часто набирає в
шизофренії особливої сили, доводячи
хворого до жорстоких актів агресії щодо
самого себе та до самогубства.
1
K. Spett, Uwagi nad magicznym mysleniem u psychicznie chorych.
Przeglad Lekarski, 1947, №24, c. 825-829. – B. Gierdziewicz,
Myslenie magiczne chorych psychicznie. Psychiatria Polska, 1970, №3,
c. 281-286.
2
A. Kepinski, Uwagi o psychopatologii leku: zasadnicze postawy
ucwuciowe. Polski Tygodnik Lekarski, 1966, №10, c. 366-368.
3
Серед дуже індивідуальних позицій можна
назвати працю: R. R. Grinker, Sabshin, D. A. Hamburg, F.
A. Board, H. Basowicz, S. J. Korchin, H. Persky, J. A. Chevalier, The
use of an anxiety producing interview and its meaning to the subject.
Archives of Neurology and Psychiatry, 1957, №77, c. 406-419.
4
Цей мотив, неодноразово згадуваний у
психопатології, досліджував, між иншим,
К. Ясперс у праці Allgemeine Psychopathologie, на яку
вказувалося деякий час у чергових
виданнях. Див. також: K. Conrad, Die beginnende
Schizophrenie. Versuch einer Gestaltanalyse des Wahns. Georg Thieme,
Stuttgart 1958.
Переклала Марія
Чайка
