Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції-трудове.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
125.01 Кб
Скачать
    1. Внутрішній трудовий розпорядок

Внутрішній трудовий розпорядок – це сукупність норм, що встановлюють порядок взаємовідносин у трудовому колективі в процесі праці: між власником або уповноваженим ним органом і працівниками, між працівниками, між працівниками безпосередньо – взаємовідносини в порядку підпорядкованості і взаємодії.

Типові правила внутрішнього розпорядку – це державний нормативний акт загальної дії. Вони закріплюють правила прийом та звільнення з роботи працівників, їх основні обов’язки, встановлюють режим роботи, визначають порядок заохочення працівників за успішну роботу і види та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Конкретні правила внутрішнього трудового розпорядку готуються власником разом з профспілковим органом, обговорюються у трудовому колективі, і приймаються на загальних зборах трудового колективу або на зборах представників.

Самі правила вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало 2/3 присутніх на зборах членів трудового колективу. На приватних підприємствах такі правила приймаються одноособово власником.

Власник при прийнятті працівника на роботу повинен в обов’язковому порядку ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також з посадовими інструкціями, якщо вони є, а також з наказом чи розпорядженням про прийняття працівника на роботу.

Посадові інструкції можуть застосовуватись для конкретного працівника і для групи працівників, споріднених за спеціальністю і професією. У таких інструкціях одночасно передбачаються права і обов’язки працівників, а також відповідальність за неналежне виконання трудових обов’язків. Посадові інструкції на підприємстві, в установі, організації приймаються власником підприємства одноособово або за погодженням з профкомом.

    1. Поняття дисциплінарного проступку і види дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарна відповідальність – це застосування до працівника видів дисциплінарного стягнення в результаті засудження його трудової поведінки. Суть дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що працівник за вчинення дисциплінарного проступку несе невигідні для нього правові наслідки.

Дисциплінарний проступок – це протиправне винне діяння (дія та без діяння), яке обумовлене неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків на виробництві.

У кожному конкретному випадку вину працівника повинен доказувати власник підприємства. Дисциплінарній відповідальності притаманні риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як законність, справедливість, невідворотність і наявність правових гарантій від безпідставного застосування стягнень.

З урахуванням багатогранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового статусу дисциплінарну відповідальність поділяють на загальну та спеціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність встановлюється за порушення працівником трудової дисципліни за такими нормами права: Кодекс законів про працю України; правила внутрішнього трудового розпорядку.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлюється за порушення працівником дисципліни за такими нормами права: спеціальні закони, наприклад Закон України «Про адвокатуру» і «Про статус суддів» тощо; спеціальні дисциплінарні статути чи положення, наприклад дисциплінарний статут прокуратури України, статут про дисципліну працівників зв’язку, положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту тощо.

Найхарактерніші особливості спеціальної відповідальності:

а) наявність кола працівників (суддів, прокурорів, адвокатів тощо);

б) спеціальні заходи дисциплінарного впливу (догана, пониження кваліфікаційного класу, звільнення з посади для суддів);

в) порядок накладання та оскарження дисциплінарних стягнень.

відповідальність застосовується відповідно до положень та статутів про дисципліну праці.