Висновки

Право на інформацію  є предметом  інтересу як пересічного громадянина, так  і широкого  кола науковців. Для простих громадян право на  інформацію і   доступ до інформації є важливим чинником реалізації особистих  майнових і немайнових прав, участі у громадському житті, в управлінні державними справами тощо. Для державних службовців розуміння особливостей права на доступ до інформації – це можливість реалізувати передбачені законом владні  повноваження та запорука ефективної реалізації громадянами їх права «знати».

Однак нерідко дана сфера суспільних відносин характеризується проблемними випадками і конфліктністю інтересів відповідних учасників. Зокрема, громадяни не знають механізмів доступу до інформації, меж реалізації власних прав на ту чи іншу інформацію. Це спричиняє негативні наслідки для них як мінімум у вигляді витраченого часу на безрезультатні інформаційні пошуки, і, як максимум, у вигляді юридичної відповідальності.

Сьогодні інформаційне право як наука динамічно розвивається, його основні положення перебувають у стадії формування. Значний вплив на інформаційне право як науку мають галузеві науки: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, кримінальне право. Окремі положення інформаційного права базуються на теоретичних засадах міжгалузевих інституцій законодавства та юридичної науки: господарського, підприємницького і комерційного права, права інтелектуальної власності тощо.

Список літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради, 1996. — №30. — ст. 141.

2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1993. - № 1. — ст. 1.

3. Марущак А.І. Визначення поняття «доступ до інформації» // Правова інформатика. — К., 2006. — № З (11)/2006. — с. 67-72.

4. Хрипко С.Л. Інформаційне право: Навч.-метод, посібник. — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. — 234с.