1.3 Інфраструктура товарного ринку як складова частина економічної теорії.

Основу розвитку людського суспільства складає матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло, тощо. Щоб мати такі матеріальні блага, вони повинні їх виробляти. Все необхідне для їх виробництва береться з природи. Для того, щоб пристосувати багатства природи для задоволення потреб людини треба працювати. В межах будь-якого суспільства здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб`єктом виступає людство, а об`єктом – природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовину природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці. Який включає три основні елементи:

• праця людини;

• предмети праці;

• засоби праці.

Якщо процес праці розглядати з позиції його результату – продукту, то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці – як засоби виробництва. Таким чином, будь-яке виробництво неможливе при відсутності засобів виробництва. Забезпечення виробництва засобами та предметами праці, як речовими чинниками процесу відтворення, є загальною та обов`язковою умовою його функціонування.

Функціональне призначення процесу виробництва – створити продукти, які задовольняють потреби людини, тобто будуть спожиті. Як без виробництва не може бути споживання, так і без споживання виробництво втрачає будь-який сенс. Між виробництвом та споживанням існують тісний взаємозв`язок та певні залежності, які проявляються та опосередковуються процесами розподілу та обміну. Економічною основою будь-якого виробництва є суспільний поділ праці та взаємний обмін його результатами (продуктами праці). За певних умов обмін продуктами набуває форми обміну товарами. Він пов`язаний з відособленістю окремих виробництв одне від одного, відокремленням торгівлі від виробництва.

Взаємодія та взаємозв`язок цих складових в процесі відтворення здійснюється під впливом різноманітних економічних законів. Сутність та механізм дії цих законів вивчаються в різних економічних науках, до яких відноситься, зокрема, інфраструктура товарного ринку. Предметом її вивчення являється дія економічних законів, яким підпорядковується рух речовинних чинників та продуктів суспільного виробництва. На відміну від політичної економії, яка вивчає “найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг”, інфраструктура товарного ринку досліджує закономірності товарного обігу. Взаємозалежність та взаємозв`язок суб`єктів ринкових відносин, які опосередковуються сферою обігу.

Теоретичним підґрунтям цієї науки є складові економічної теорії: політична економія, макроекономіка, мікроекономіка.

Визначені в них економічні категорії, такі як товар, вартість, гроші, ціна, попит, пропозиція, прибуток, тощо, широко застосовуються при вивченні ринкової інфраструктури.

2.1. Поняття, економічний зміст і класифікація ринків

Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства, в якому виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.

Ринок - це механізм формування та руху відтворювальних процесів, форма зв’язку виробництва і споживання, а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.

Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послугами. Для того, щоб здійснився обмін, необхідне дотримання наступних умов:

1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві -продавець і покупець.

2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.

3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого товару.

4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони.

5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.

Ринок у своєму розвитку пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Історія розвитку ринку дозволяє виділити чотири типи, ринку:

1) нерозвинений;

2) вільний;

3) регульований;

4) деформований.

1. Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер.

2. Вільний (класичний) ринок характеризується наступними рисами:

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода переміщення капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок тощо);

6) кожен суб’єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Проте, вільний ринок - це абстракція: і для минулого, і для сьогодення характерне регулювання ринку, оскільки умовам вільного ринку не відповідає жодна державність.

3. Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне яким-небудь чином пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не настільки, щоб знищити мотивацію до творчої, ініціативної праці та ризику в господарській діяльності.

4. Надмірне втручання держави в ринкові відносини призводить до їх деформації. До основних рис деформації ринку в умовах адміністративно-командної або директивної системи господарювання належать:

1) відсутність численних ринкових суб’єктів, які організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності;

2) надмірна централізація розподілу товарних ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяльності;

3) монополізм виробника і торговця;

4) незбалансованість попиту і пропозиції;

5) надмірний ріст цін, нестримувана інфляція, порушення грошового обміну, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей тощо;

6) розквіт тіньової економіки;

7) деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин; відсутність мотивації для ефективної праці, ризику в господарській діяльності;

8) розквіт бартерних операцій замість розвинених товарно-грошових відносин;

9) відсутність у споживача права вибору товару.

Щоб усунути деформацію ринку, необхідно створити відповідні умови для переходу до ринкового господарювання і подальшого його розвитку, зокрема:

1) забезпечення свободи господарської діяльності;

2) наявність в економіці різних форм власності;

3) формування механізму вільного ціноутворення;

4) вільне маневрування ресурсами;

5) наявність ринкової інфраструктури;

6) повнота і доступ до інформації;

7) послідовна інтеграція національної економіки в систему світових господарських зв’язків;

8) забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам;

9) збереження, разом із поширенням ринкових відносин, значного неринкового сектора економіки.

Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше - їх видів (табл. 1.1).

Таблиця 1,1

Класифікація ринків

Класифікаційна ознака	Тип ринку
Структура господарської галузі	1-Ринки промислово розвинених країн 2-Ринки країн, що промислово розвиваються 3-Р. країн експортерів 4-Р.з економікою типу «натур.Господарство»
Рівень доходів і характер їх розподілу у країні	1-Р.к. з дуже низьким рівнем доходів 2-з дуж. низьк. і дуж.висок. 3-низьким і середнім 4-переважно середнім
Економічне призначення об’ектів ринкових відносин	1-Р. тов. і послуг 2-чинників і виробництва 3-фінансовий 4-інформаційний
Територіальне охоплення	1-Внутрішній 2-Нац 3-Регіональний 4-світовий
Рівень регулювання	1-вільний 2-регульований
Тип конкуренції	1-Р. чистої конкуренції 2-монополістичної 3-олігополістичної 4-чистої монополії
Ступінь залучення споживача в процес продажу	1-потенційний р. 2-доступний р. 3-кваліфікований доступний р 4-цільовий 4-освоенний
Рівень насиченості ринку	1-рівноважний р. 2-збитковий 3-дефіцитний
Вид споживачів	1-ринки споживачів 2-організаційні ринки
Відповідальність законодавчим нормам	1-легальний р. 2-чорний

Привабливість країни як ринку збуту її продукції визначається структурою її господарства, а також рівнем і розподілом доходів Україні. Структура господарства визначає виробничий попит. для промислово розвинених країн промисловість має широко диверсифікований характер, розвинена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Такі країни є основними експортерами й імпортерами промислових товарів, а розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ринки збуту цих країн привабливими для будь-яких товарів.

Країни, що промислово розвиваються, - це, здебільшого, індустріальні країни, тому вони імпортують різну сировину і вироби важкого машинобудування. Структура господарства таких країн представлена, перш за все, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, які мають експортну спрямованість.

Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природних ресурсів. Вони є хорошими ринками для збуту гірничодобувного устаткування, сільськогосподарських машин, інструментів, вантажних автомобілів, навантажувально-розвантажувального устаткування.

У країнах з економікою типу натурального господарства більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції, що виробляється, вони споживають самі, а іншу обмінюють на прості товари та послуги. На ринках таких країн експортер має незначні можливості для реалізації своїх товарів і послуг.

При класифікації ринків за територіальною ознакою виділяють чотири наступні типи ринків;

1) внутрішній;

2) національний;

3) регіональний;

4) світовий.

1. Внутрішній (місцевий) ринок охоплює сферу обміну, обмежену кордонами конкретної країни. її учасниками є як місцеві підприємці, так і фірми й організації інших країн.

2. Національний ринок (вітчизняний або зарубіжний) - це сфера здійснення внутрішньо - та зовнішньоторговельних операцій.

3. Регіональний ринок - це сфера здійснення внутрішньо-і міжрегіональних торговельних операцій. Регіональний ринок може бути самозабезпеченим, частково забезпеченим і повністю залежним від ввезення товарів.

4. Світовий ринок - це сукупність національних ринків. У структурі світових ринків виділяють два основні сектори: відкритий і закритий, які мають свої принципи торгівлі та ціноутворення.

• Закритий ринок - це ринок, де взаємодіють продавці та покупці, зв’язані різними формами некомерційних відносин, зокрема, юридичною залежністю, системою пайової участі та фінансового контролю, угодами про спеціалізацію та кооперацію, спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними й іншими договорами, що не мають комерційного характеру. Основними джерелами закритого ринку є:

- внутрішньофірмові постачання між філіалами, дочірніми і головними підприємствами великих корпорацій;

- спеціальна торгівля, представлена постачаннями товарів як допомога за довгостроковими контрактами;

- бартерні та компенсаційні операції тощо.

• Відкритий ринок є сферою звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Операції на відкритому ринку представлені в основному операціями на біржах.

За характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку розрізняють два наступні типи ринку:

1) ринок продавця - попит перевищує пропозицію;

2) ринок покупця - пропозиція перевищує попит.

1. Ринок продавця характеризується обмеженістю товарного асортименту та кількісної пропозиції товару — дефіцитом. Це спонукає покупця купувати те, що пропонує продавець, не висуваючи особливих вимог до якості та техніко-економічних характеристик товару.

2. Ринок покупця характеризується наявністю широкого асортименту товарів, які випускаються різними виробниками, що породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють одні й ті ж попити покупців.

Залежно від виду споживачів розрізняють два наступні типи ринків:

1) споживчі;

2) організаційні ринки, або ринки організацій.

1. Споживчі ринки - це сукупність індивідів і сімей, що купують товари та послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються наявністю масового споживача, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

2. Організаційні ринки, або ринки організацій, які, в свою чергу, поділяються на наступні види ринків:

• Ринки продукції виробничо-технічного призначення, які б сукупністю організацій і приватних осіб, що купують товари та послуги, використовувані при виробництві інших продуктів.

• Ринки перепродажів - це сукупність організацій та індивідуальних осіб, які купують товари з метою їх перепродажу або здачі в оренду.

• Ринки державних установ, на яких державні установи всіх рівнів купують або орендують товари та послуги для виконання своїх функцій.

Залежно від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють п’ять наступних типів ринків:

1) потенційний ринок;

2) доступний ринок;

3) кваліфікований доступний ринок;

4) цільовий ринок;

5) освоєний ринок.

1. Потенційний ринок - це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до певного продукту.

2. Доступний ринок - це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту.

3. Кваліфікований доступний ринок - це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем).

5. Освоєний ринок - це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

2.2 Особливості товарного ринку

Економічне призначення об`єктів ринку товарів та послуг заключається в забезпеченні попиту людини в предметах особистого споживання та суспільного попиту в речовинних чинниках виробництва. Це обумовлює суттєві відмінності товарного ринку від інших видів.

Об`єкти товарного ринку представлені в конкретній матеріально-речовій формі, характеризуються визначеними фізико-хімічними та якісними показниками, мають кількісну та вартісну оцінку. За умов ринкової економіки виробник (постачальник, продавець) для того, щоб реалізувати свою продукцію, звертає увагу на ті її товарні властивості, які найбільше цікавлять споживача. Разом з тим, ці властивості далеко не завжди є показниками якості та безпеки продукції. В такому випадку держава бере на себе функції посередника між виробником (постачальником, продавцем) і споживачем у питаннях безпеки продукції для життя, здоров`я та майна людей або довкілля, які законодавчо перебувають під її контролем. Ці показники та вимоги відображаються в державних та галузевих стандартах України, технічних умовах, санітарних нормах та правилах, інших нормативних документах. Загальноприйнятим засобом підтвердження відповідності продукції або послуг встановленим до неї вимогам стандартів або інших нормативних документів є сертифікація продукції та послуг. Це процедура, за допомогою якої третя, незалежна від виробника і споживача сторона письмово засвідчує, що продукція (послуга) відповідає заданим вимогам.

Завдяки сертифікації вдається звести до прийнятного рівня усувний ризик, пов`язаний з можливістю завдання будь-якої шкоди здоров`ю людей, збереженню майна та навколишньому середовищу, а також створити умови для участі суб`єктів підприємницької діяльності в міжнародному, економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Без сертифіката, який засвідчує відповідність потенційно небезпечної продукції встановленим нормативним вимогам, неможливо торгувати нею в економічно розвинутих країнах світу.

Разом з тим, товарний ринок через власні механізми саморегулювання впливає на техніко-економічні показники товарів, які надходять в сферу обігу. Акумулюючи попит споживачів, вивчаючи їх запити, товарний ринок здійснює тиск на виробників з метою формування відповідної пропозиції.

Взаємодія регулюючого впливу держави та ринкового механізму на якісні та кількісні показники об`єктів ринкових відносин розширює можливості товарного ринку. Його діяльність виходить за межі сфери обігу, поширюється на процеси виробництва та споживання.

Функціональне призначення об`єктів товарного ринку ділить їх на товари особистого споживання та товари виробничо-технічного призначення. Особливості індивідуального та колективного споживання обумовлюють розбіжності в поведінці індивідуальних та організованих споживачів. Відповідно до цих особливостей складається споживчий ринок та ринок товарів виробничо-технічного призначення. В теорії маркетингу ринок товарів виробничо-технічного призначення асоціюється з поняттям “ринок підприємств”. Порівняно із споживчим ринком, останній вражає своїми розмірами, адже на ньому набагато більші грошова маса та кількість одиниць товару. Підприємства, щоб виготовити кінцеву продукцію, укладають велику кількість угод зі своїми постачальниками, закуповуючи речовинні чинники виробництва. Тобто для здійснення однієї купівлі кінцевим споживачем необхідно попередньо виконати велику кількість окремих закупок підприємствами.

Разом з тим, ці ринки складають єдиний товарний ринок, на якому здійснюються акти купівлі-продажу товару в матеріально-речовій формі та одночасно реалізуються і супутні послуги, видовий склад яких обумовлений характером споживання товару, його функціональним призначенням. Надання цих послуг частіше всього є продовженням процесу виробництва у сфері обігу.

Подібність споживчого ринку та ринку товарів виробничо-технічного призначення не виключає суттєвих відмінностей між ними. Основні з них полягають у структурі попиту та пропозиції, організації ринкових процесів, у видах рішень та процесі їх прийняття.

Товарний ринок, на відміну від інших видів ринку, охоплює надзвичайно різноманітний та широкий асортимент товарів, так званий торговельний асортимент. Торгівельний асортимент характеризує сукупність товарів виробничо-технічного призначення та особистого споживання, які знаходяться в сфері обігу, незалежно від місця зберігання та призначені для реалізації.

Найбільш повний систематизований та класифікований асортимент представлений в державному класифікаторі продукції та послуг (ДКПП). Він є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації і діє в Україні з 1998 року. Розгорнутий асортимент товарів та послуг, які знаходяться в обігу, нараховує близько 20 млн. найменувань.

Торговельний асортимент складається з товарних груп та товарних одиниць, які пропонуються покупцям і називаються товарним асортиментом. Під ним розуміють групу однойменної продукції, конкретизованої у назвах, видах, ґатунках, розмірах, артикулах тощо. Наприклад, “вугілля кам`яне”. Вона характеризується подібністю функціонально-корисних властивостей, особливостями виготовлення, продажем певній цільовій групі покупців, реалізацією через однотипні канали розподілу в межах визначеного діапазону цін. Змістовно товарна група відповідає однойменному класифікаційному угрупуванню ДКПП, яке послідовно ділиться на класи, категорії, підкатегорії, типи. Товарна одиниця торгівельного асортименту відповідає класифікаційному угрупуванню “тип”.

Питома вага окремих товарних груп та товарних одиниць в загальному обсязі торговельного асортименту характеризує його структуру.

Сучасний товарний ринок характеризується значним динамізмом структури торговельного асортименту, особливо це стосується ринку товарів виробничо-технічного призначення. Адже, якщо його структура не відповідає споживчому попиту, то це сприяє накопиченню зайвих товарних запасів, створенню штучного дефіциту на інші потрібні споживачам товари. Наявний в сфері обігу торговельний асортимент, по суті, являється пропозицією товарів. Він повинен бути ширшим за попит, який фактично склався на ринку для того, щоб забезпечити задоволення всіх потреб споживачів та сприяти просуванню на ринок нових товарів. Відстежуючи зміни в структурі торговельного асортименту, товарний ринок сигналізує підприємцям про задоволення потреб у тих чи інших товарах і про падіння попиту на них та про необхідність виведення на ринок нових товарів.

Товарний ринок, як ніякий інший, найбільш успішно функціонує в умовах відкритої економічної системи, яка передбачає вільне переміщення товарів та капіталів як всередині держави, так і за її межі. Разом з тим, він представляє ту сферу, де державне регулювання дає найбільший ефект. Саме через товарний ринок держава акумулює та вилучає кошти та матеріальні ресурси для вирішення загальнодержавних, в т.ч., соціальних, завдань.