1570Г – бывший плотник Ричард Бердыч заинтересовался театром и решил построить свой «Театр».

Шекспир.

!!!

Менипея

Трактовка пьесы – решение образа главного героя и аргументирования движения всех действий.

Экзамен на 4 семестр.

Мокульский История Западно-европейского театра. (8-9 томов)

Буаджиев – история западно-европейского театра. – драматургия.

Постановочный канон. Постановка спектакля, требования к актерам, режиссура.

Немецкий театр. Особенности режиссерского подхода.

Творчество Гете.

Театр Гете. Начинается полноценная режиссура.

Творчество Карла Имерман (19ст). Театр у Дюсельдорф.

Мейнигенский театр. – конец 19 ст, Германия.Режиссер Людвиг Кронык.

Творчество франц. Реж. Андре Антуан – 19-20в.

Нем.реж. Отто Брам. Движение народных театров в Германии.

Макс Реинхард – творчество, особенности.

Русский театр. Советский театр.

Творчество Станиславского, его система.

Станиславский (Алексеев) Константин Сергеевич 1863-1938гг.

1877 – первое выступление в домашнем любительском театре. Организует кружок – Алексеевский кружок – кружок любителей, которые относятся к одной семье. Репертуар – переведенные оперетты. Константин играет комические роли, поет, танцует. С 80х годах выступает в разных люб. Театрах (парадиз, нем, клуб, любительский театр в подмосковье). Ориентируется на наблюдение за актерами.

1888г – организует общество искусства и литературы, известные режиссеры, художники, педагоги.

«плоды просвещения» - 1891г – высокая оценка критики и хорошие отзывы великих режиссеров (Данченко_

Самоупраленцы – 1895, Отелло, Бесприданница.

1897г – встреча в Славянском базаре с Немировичем-Данченком.

Создают совместный театр. – Московский художественный общедоступный театр. Открывается 14(26).10.1896г. с постановки Л.Толстого «Царь Федор Ионович». Со стороны государства было

«Чайка» -1898г. – это постановка, благодаря который театру приходит известность.

1899. – Дядя Ваня

1901- Три сестры

1904 – Вишневый сад.

1902 – Мищаны (Горький)

1902 – На дне

1906 – Горе от ума

1908 – Ревизор

Эти спектакли характеризируются новой трактовкой произведений.

Символический(условные) спектакли – Драма жизни (за Гамсом) – 1907

1900 – начинает работать над системой, пытается создать учение про творчество актера, ищет новые подходы актерской техники.

1912г – открывается студия при МХАТе, цель: научить молодежь играть в театре; проверка системы Станиславского.

1917г – революция, полная переориентация театра. Учение про этику театра, как себя в нем вести.

1918г – появляется оперная студия Большого театра, позже оперная студия становится оперным театром.

1922-1924гг – гастроли МХАТа по западной Европа и штаты. Пишет автобиографическое произведение «Моя жизнь в искусстве»

По возвращению реорганизация (1924) театра – молодежь как главная масса труппы.

1926 – собственная оперная студия при МХАТе, «Царская невеста»

1928 – роль Вершинина («Три сестры») у Станиславского сердечный приступ и после него работает только как режиссер и педагог.

Все это время работает над собственной системой.

1937г – первая часть книги «Работа актера над собой»

До последних дней работает педагогом.

Особенности системы Станиславского:

- психологический механизм.

- научно объяснение актерского подхода.

«Работа актера над собой»(туалет актера)

• работа над собой в творческом процессе - переживание

• работа над собой - воплощение

«Работа актера над ролью» (воплощение определенного образа)

• метод физического действия

• метод словесного действия (техника словесного взаимодействия, виденье внутреннего взгляда, действенный анализ, сквозное действие, партитура спектакля)

Контр-сквозное действие.

Артистическая этика – взаимодействие актеров, понимание актера театра.

Євгеній Вахтанг

1883-1922

Народився в російсько-армянскій сім’ї. Батько табачний торговець.

Вчиться в МГУ на юрфаку та природничому факультеті. Під час навчання бере участь у любительських постановках, а в 1909 році - вступає до театральної школи Адашева. Співпрацює с Сувержицьким в МХАТі. Прийнятий до МХАту у 1911 р, вчиться у Станіславського. Він покладає на нього великі надії. Викладає у Станіславського його систенму у першії студії МХАТ.

Перші реж.роботи – 1913р – «Праздник мира» Гаутмана

1915 – Потоп (Бердгер)

Вахтангівська студія стає третьою – Вахтангівською, створюється театру імені Вахтанга. Спочатку він називається 13.11.1923 Третя студія МХАТ, далі він отримує назву театру ім. Є.Вахтанга.

Він вважається жорстким режисером, в нього є свої бачення.

«Чудо святого Антонія» - виявляється поглядів Вахтанга с загальним напрямком МХАТу, теоретики вважають у характері гротеску. В нього є протилежні форми в постановці.

Гротеск – порушення звичайних життєвих правил задля створення певного ефекту, тому виникає особливий світ с якимось іншими фантастичними законами. Зміни характеризують кожну виставу Вахтанга.

Паралельно с постановками режисерськими, Вахтанг працює і теоретично. Реалізовується як педагог, так і актор.

Основні питання:

- духовне зростання актора

- духовне виконання ролі

Використовується принцип імпровізаційної гри, але все базується на системі Станіславського.

1914р – починає хворіти, постійно відчуває болі, бореться з хворобою.

«Принцеса Торондот», «Гадебук» - найвища точка режисерського успіху. Ці роботи є повними протилежностями один одного.

Торондот – легкість, комічність і позитивний настрій присутні у цій виставі.

Гадебук – похмуре відчуття, містеріальні пристрасті, загальне відчуття трагічності, шаманство. На староєвропейській мові. Перед виставою, Вахтанг виходив перед глядачами і розповідав «вводку». Темні декорації и освітлення. Постановка була також пов’язана с вивченням культури.

Розмесхольм – романтичний настрій.

Олександр Таїров.

1885 – 1950

Досліджує концепцію розвитку театру, естетичний підхід – синтезує містерію і арлекініада. Основою естетичного підходу «Записки режисера» - написано 1915, видано 1922. В книзі є твердження як театралізація театру. Відмежовує театр від впливу інших мистецтв. Режисера – це кормчий театру, який веде корабель вистави. Свій театр називає як театр емоційно насичених форм. Театр не можна сприймати як життя, і театр існує інших вимірах ніж життя. Натур театр і умовний – дві паралелі.

Натур театр – основа: володіння об’ектами, що існує у межах театру. Глядач – як стороння фігура.

Умов. Театр – глядач сприймається як основний об’ект.

Таїров вважає що поєднання натур і умовного театру – ідеальне.

Глядач – не четверта стіна натуралізму.

Дослідники вважають що по своїх позиціях він ближче підходить до Вахтангова.

Театр Таїрова – Камерний театр.

1918р – при камерному театру створена «майстерня-студія при камерному театру».

1923р – ці майстерні перетворюються на державні навчальні студії с 3-річним навчанням. Таїров – художній керівник.

Ідеальний актор – синтезуються технічні і психологічні здібності. Увага приділяється ігровій природі театру.

1920ті роки – «Федра», «Жирафлє Жирафля» (узагальнення попереднього досвіду, монтаж комічних атракціонів). Декорації змінюються під час вистави.

Після сорокових років його театр стає більш реалістичним.

Ствердження кількох площадках дії, декілька просторів часу. Особлива робота з кольором, світлом і ритмом вистави.

Мейєрхольд Всеволод

1874 – 1940

Народився в сім’ї вихідця із Німеччини, підприємця.

1895-1896рр – вчиться в МГУ на юридичному факультеті.

1896-1897рр - грає в Пемзівському театрі.

1896р – вступає на другий курс до Немировича Данченка, по закінченню – трупа МХАТ.

1898 – 1902рр – в основному складі трупи МХАТ.

Акторська робота відрізняється яскравим малюнком і почерком.

1902-1905рр – режисер і актор трупи «Театр нової драми», гастролі по містам. Режисер. Актор і художній керівник. Перші авторські пошуки. Вплив МХАТу відчувається у перших роботах. Надалі в творчості Мейєерхольда з’являються авангардні модерністські тенденції. В театрі Станіславського «Смерть Тантажиля» «Шлюк і Яуб(?)». Ці виставі не показуються глядачу.

1906р – керівництво «Товариществом новой драммы», показ вистав по Україні та Росії.

1914р – Мейєерхольд виступає під псевдонімом Доктора Дапертутто. Він керує експериментальними виставами над Блоком. Видавець журналу «Любов до трьох апельсинів», програма театрального традиціоналізму. У рамках цієї програми намагається відтворити досвід старовинних театрів (вистава – свято, яскраве пластичне зовнішнє вирішення).

1917р – з’являється ідея революційного театру, орієнтується на сучасного глядача. Вистави плакатного характеру, вистави – мітинги: містерія-буф за Маяковським 1918р. з геометричним оформлення (вертикаль і горизонталь), з хорами (хор), «Зорі» за Верхарном, сцена – продовження глядацької зали, таким чином актор взаємодіє с глядачем, присутній хор, розкидаюсь листівки, їх спалюють, без гриму, відкрита розмова актора с глядачем.

РСФР 1 – театр, політичні актуальні постановки, література основа, принцип монтажності у театрі.

1921р – РСФР 1 перестає існувати, усе переходить до майстерень Г(Д)ВРМ, куди переноситься досвід з РСФР. Біомеханіка - володіння фізичних з психологічними можливостями тіла людини, передавання внутрішнього через зовнішнє.

Вищі режисерські майстерні (1922 – ГіТіС)– «Великодушний рогоносець» - публічний іспит з біомеханіки (1922), одягнені в темно-синю одежу, вистава-тренаж; «Смерть Тарєлкіна» - втілення пошуку конструктивістських ідей, асистент – Сергій Езенштейн. Персонажі знаходяться у пошуку відповідей «чи є вони персонажами».

Мейєрхольд йде з майстерень і створює свій театр.

«Земля дивом», «Д.Є.» (Даешь Европа).

З 30х рр. його переслідує влада і приходить до Станіславського за допомогою у пошуку роботи. Працює у оперному театру.

Олесь Курбас

1897-1942

Народився у сім’ї акторів, батько – актор (Янович). Навчався на історико-філологічному факультеті Віденського університету. Не закінчив його із-зі смерті батька, закінчив навчання у Львівському університету на філософському факультеті. Вступає до аматорського театру при товаристві Сокол при університеті організований студентами,а потмі і в гуцульському театрі.

1914р – його взяли до австро-угорського війська.

1915р – в Тернополі грає в театральній трупі (Тернопільські театральні вечори), займаються легкими постановками (мелодрами), аби заробити гроші. Трупа сприймає його як ідеолога, художнього керівника. Курбас запрошує до театр Миколи Садовського.

1917р – залишає театр Садовського і починає громадську діяльність, як журналіст, критик (статті у журналах). Створює свій власний театр «Молодий театр» - театр-студія. Основна задача: формування, навчання і розвиток акторів. Формує основні засади, що стають основами для цього театру:

• скасування прем’єри як поняття. Кожна вистава – важлива.

• ніяких компромісів. Спектакль може буди показаний, коли ВСЕ готове.

• обов’язкова генеральна репетиція (краще, коли їх 2-3)

• педагогічна робота (пластика, танці обов’язково кожного дня)

• кожний актор мусить мати свіжу роботу

• будь-яка акторська робота ведеться інтимному приятельському спілкуванні з режисером, дії принцип взаємодопомоги, режисер – дзеркало актора.

• У виборі репертуару керуватися не літературною якістю, а театральністю актуальність у той час.

Запрошує до театру театрознавців і критиків, щоб підняти духовний рівень актора. Критика ставилася до театру позитивно.

«Чорна пантера. Білий ведмідь» - за Винниченком.

1918р – статтся «театральний лист» у журнал.

1918 – «Горе брехунові» за традиціями ДельАрте з імпровізацією.

1919 – «Царь Едип»

Надалі у Курбаса - умовний театр.

З виходом «Сонячних планет» Тичини у Курбаса зявляється ідея безпредметної ліричної дії.

«Тарас Бульба» - були лише репетиції.

1919 – новий набір акторів.

1920р – «гайдамаки» с Глієром, світловий монтаж, масові сцени.

1920р – працює у БЦ, Бориспіль, створює загально-культурні центри.

Обєднання МОБ - ідея створення великого мистецького центру.

1924 – ідея зближення театру і кіно з цирком; актор повинен мати акробатичну підготовку.

Задача Курбаса: передати абстрактними зримими образами абстрактні соціальні та політичні поняття.

1924-1925рр – кінографічні спроби Курбаса: «Вендетта» - драма, «Пригоді МакДональда» - пригоди.

Йому не подобаються його роботи і він повертається до театру.

Спроба навчати акторів і режисерів.

Етапи навчання:

• Технічний лаборант (техніка і технологія театральної вистави)

• Творчий лаборант (технічний асистент режисера – технічна допомога)

• Технічний асистент ( творча допомога режисеру)

• Творчий асистент ( має право самостійної розробки постановки, займається постановкою масових сцен)

• Робота як другого режисера

• Право на самостійну постановку ( представити перед худрадою повну експлікацію художньої вистави)

Такі режисери випускалися декілька разів на рік.

Переїжджає до Харкова. Створює новий театр «Березіль», втілює свої розробки режисера.

Найбільш визначні вистави:

• Мина Мазайло

• Народний малахій

• Диктатура

• Маклена Граса

Диалог про актера

Михаїлс запрошує його до Москви на постановку «Король Лір», яку він не зміг закінчити.

Курбас називає себе реалістичним режисером.

Антонен Арто

1896 - 1948

Театр жорстокості.

Поет, режисер, актор, теоретик мистецтва. Починав у авангардному театрі «Ательє» в Парижі, його вчитель Арт Дюлен, починав як актор. На початку 20х знімається у фільмах.

1927 – сценарист «Мушля(раковина) і священник»

1926 – Арто и драматург засновує театр ім..Жарі, проіснував 1,5 роки; ставили сучасну авангардну драматургію, Арт виступає у якості режисера, і в театра Греналь і в театрі на Єлесейських полях.

Критики говорять, що його театр був «снобический»

20-30рр – низка статей які у 1938 р об’єднує в одну збірку «Театр і його двійник» - теорія театру жорстокості.

• Критика сучасного театру «театр стонет в маразме, скуки, инерции и общей скупости»

• Вважає що мистецький твір має бути максимально приближений до глядача.

• Заклик до театру – торкнутися до життя

• Середньовічні містерії – найближчі до глядача

Мріє про зрозумілі і доступні вистави для глядача. Основна ідея - максимальний вплив на емоціональний стан глядачів, тобто змінював глядача. В театрі маюсь бути поєднані трагедія і комедія,як рівноцінні. Театр жорстокості – театр життя. Пропонує «відмовитись психологічного і гуманістичного ставлення з метою ствердження моралістичного

Вистава має бути аналогом ритуалу, з усією його жорстокістю і крива вістю. Насильство, кров, жорстокість, еротика – це ті моменти які мають бути зачіпками для глядача. Основна задача - емоційний шок, як терапія для глядача.

1932р – виходить перший маніфест театру жорстокості.

Він вважає, що сцена – це місце , де створюється мова театру.

1935 – спроба практичної реалізації театру преси «Шель» Ченчі в театрі Фолі-ваграм. Прем’єра відбувалася при пустій залі.

Жане

Іонеско

Бекет

Бертольд Брехт

1898-1956

Драматург, режисер, теоретик театру. Основна заслуга – новий підхід до театру – епічний театру.

20ті - отримує найвищі оцінки і нагороди за свої роботи

1948 – живе і працює в ГДр

1949 – створюється його театр «Берлінський ансамбль»

Статті «Примітка до тригрошової опери»..

Епічність у розумінні – концентрація уваги на соціальних зовнішніх обставинах людини.

Основна задача(?) – втілення соціальної причинності.

Намагається створити п’єсу, щоб нагадував більше епос, ніж драматургічний твір. Більшість п’єс відносяться до політичних тем – твереза оцінка свідомих і несвідомих дій людини. Класичну драматургію інтерпретує на сучасний соціальний лад. Для його творів характерний погляд з боку. Під час вистави у глядача створюється ефект відчуження. З’являється можливість неоднозначної оцінки на певну ситуації.

Драматична форма театру - Сцена втілює певну подію: сцена захоплює глядача у дію і виснажує його активність; збуджує емоції глядача; передає глядачу переживання; глядач є співучасником подій; вплив заснований на навіюванні.

Епічна форма театру – сцена розказує; ставить глядача у становище спостерігача, але стимулює його активність; змушує приймати рішення; дає глядачу знання; глядач протиставляється подіям; вплив заснований на переконанні.