17.4. ЬмЩгинг Спіапи як форми переживань людини

Емоційний стан — це така психологічна характеристика особи­стості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання. Найбільш поширеними формами таких переживань є емоційний тон відчуттів, настрій, пристрасть, екстаз, афект, натхнення, триво­га, апатія, фрустрація, емоційне вигорання, емпатія та стрес.

Емоційний тон відчуттів — це емоційне забарвлення наших відчуттів та сприймань. Це є філогенетично найдревніша емоційна реакція, яка пов'язана з задоволенням чи незадоволенням від на­ших відчуттів. У деяких випадках емоційний тон є спільним майже для всіх людей. Наприклад, деякі запахи однаково неприємні або приємні для всіх нас. Однак, у більшості випадків емоційний тон в є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й ий звук може викликати в одних людей приємні пережи- з інших, навпаки, неприємні. Основною функцією емо- тону відчуттів є орієнтувальна — організму повідо- я небезпечний чи ні той чи інший вплив, бажаний він чи ні. рій — це загальний відносно стійкий емоційний стан лю- о характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.

вирізняється слабкою інтенсивністю, довготривалістю зерігатися годинами, а то й днями). Він може бути тимча юбто зумовлений окремими враженнями людини у цей стійкий, тобто зумовлений усвідомленням подій власного іьного життя. Настрій характеризується також не- іістю причин, які його викликали, та впливом на ак- > людини. При доброму настрої людина активна і впевнена ^г поганому, навпаки, невпевнена і пасивна. Настрій знач- ою залежить від загального стану здоров'я людини, особ- стану нервової та ендокринної системи, йний веселий, бадьорий, піднесений настрій, переживання дісності й оптимізму називають гіпертимією. Якщо ж людини характеризується безтурботністю та добро- о і водночас байдужим ставлення до серйозного боку жит- іазивають ейфорією. Щоб викликати ейфорію одним [й алкоголь чи наркотики, іншим --глядачі, Л ля пі дтішмаи_; го настрою корисні заняття спортом і фізичною культурою; іка дає задоволення; моральна підтримка близьких людей, грасть — це стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан пов'язаний з її стійким прагненням до певного об'єкта. :ктом може бути як інша людина, так і предмет, вид занять, гад, статева пристрасть, пристрасть властолюбства, прист- алкоголю тощо. Вияв пристрасті залежить від того, чи решкода для її задоволення. Найсильніші пристрасті є и є багато перешкод. Коли перешкод немає, пристрасті, чи силу, проявляються не так безладно і бурхливо, асть має подвійну природу: з одного боку, людина, яка її ає, страждає і тому виступає як пасивна істота; з іншою, гне оволодіти предметом пристрасті і тому виступає як істота.

Екстаз — стан захоплення й замилування, що поєднується зі скованістю рухів. Може наставати під сильним впливом творів мистецтва і явищ природи, а також у віруючих. В останньому випадку він є вираженням благоговійності побожних людей при спогляданні ними іконічного образу божества.

Афект — це відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини. Ці емоції подібні на спалах чи вибух. Наприклад, спалах радості, вибух гніву. Афект виникає раптово після одержання дуже важливої звістки, напри­клад, про втрату близької людини, провал на вступних іспитах то­що. Іноді він є результатом поступового нагромадження незадово­лення у взаєминах як наслідок втрати терпіння. Особливістю афекту є те, що він є відповіддю на ситуацію, яка вже настала.

Афект супроводжують яскраво виражені органічні зміни, зміни у м'язовій діяльності і внутрішніх органах, рухові реакції, а також плач, крик, сміх. Вони заважають усвідомленню ситуації. Саме то­му під час афективних станів людина втрачає контроль над собою, діє нерозсудливо і нестримано. Після афекту людина відчуває роз­битість, упадок сил, байдужість. Він залишає стійкі сліди у довго­тривалій пам'яті людини. До афектів схильні люди з неурівнова- женою нервовою системою. Часті прояви афектів у звичайних си­туація є або свідченням невихованості людини, або є симптомом нервово-психічного захворювання. Доросла людина може .навчи--

_г • . • т . .:„ ^тггт^;

1ис>± рсі^ ліоіісїхіх ооі_>іі1іи.ІІІ а^^кхії^ііі^' "^.г.. - • . ' '

велику роль тут відіграє контроль за його руховими проявами.

Натхнення — це стан піднесеності творчого потенціалу люди­ни. Найчастіше він характерний для митців, учених, літераторів. Натхнення приходить як наслідок великих зусиль людини, постійної цілеспрямованості на певний предмет, постійного його обдумування і переживання У період натхнення праця стає най­продуктивнішою.

Тривога — це емоційний стан гострого внутрішнього беззмісто­вного неспокою, який пов'язаний з прогнозуванням невдачі, не­безпеки або з очікуванням чогось важливого для людини в умовах невизначеності. На відміну від страху, це є реакція на невизначену загрозу. Тривогу можна назвати страхом очікування. Вона є ре­зультатом активності фантазії. Індивідуально-психологічну особ- яка виявляється у схильності людини до частого та інтен- переживання тривоги, називають тривожністю, і я (від гр. араікеіа — нечутливість) є емоційним станом, му виявляється байдужість, відсутність інтересу до навко- го. Її може викликати втома, розлади здоров'я, важкі іання, а також певні соціально-психологічні чинники (роз- ня в житті, втрата ідеалу тощо),

гграція (від лат. /гизігаііо — марне сподівання, невдача, - це психічний стан зростаючого незадоволення, що вини- іфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню ме- {оволенню потреб і бажань, загрожують людині або її пре- юдєькій гідності. Її необхідними ознаками є, з одного боку, ь сильної мотивації досягти ціль або задовольнити потре- ного, перешкоди, які не дають можливості це зробити, які перешкоджають людині досягти цілі і викликають дію, можуть бути фізичні (наприклад, в'язниця), біоло- приклад, старіння), психологічні (наприклад, інтелекту- збізнаність), соціальні (наприклад, норми поведінки), грація виникає тоді, коли ступінь незадоволення ситу­ацій, від того, що людина може пережити. Фрустрація ба- пологічних і психологічних потреб (наприкдад, у безпеці, иає патогенний характер; фрустрація вищих потреб зд, компетектя-ості. гаморєалЬації) не викликає психоло-

ультаті фрустрації виникає дезорганізація свідомості і Стан фрустрації може спричинити такі реакції: аг- тресію, стереотипну поведінку, регресію або переоцінку жань. Агресія (від лат. ১гесііог — нападаю) являє собою івну поведінку людини з прагненням заподіяти іншому гресія може бути спрямована на інших людей (фізична і і агресія) і на себе (автоагресія). В агресивному стані осо- овністю втрачати самоконтроль. Такий стан типовий для тої людини, але може виявитися і в стриманої людини т фрустрацій. Тоді вона виступає як ситуативна і корот- реакція і не визначає глибинної сутності людини, і людини у стані агресії значною мірою залежить від її логічних рис і виховання.

Агресія часто породжує насильство. Насильство може бути фізичним (побої, застосування зброї, небажані доторки), емоційним (приниження почуття власної гідності, словесні образи, грубість), економічним (позбавлення власних грошей, примушен­ня до роботи або заборона працювати), сексуальним (примушення до інтимних стосунків, сексуальні натяки або жарти), психо- * логічним (ізоляція, залякування, маніпулювання, погрози, звину­вачення в безумстві). При ізоляції відбувається постійний кон­троль за тим, що людина робить, з ким дружить, зустрічається, го­ворить, заборона спілкуватися з близькими людьми. Залякувати можна жестами, діями, знищенням предметів побуту При маніпу­люванні людині навіюють почуття провини перед іншими. Погро­жувати можна самогубством, тим, що людину залишуть саму тощо.

Протилежним до агресії є стан депресії. Депресія (від лат. сіергеззіо — пригнічення, придушення) — це почуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. У такому випадку спостері­гається загальмованість рухів, мови, зниження активності, ініціативи, порушення сну, апетиту Іноді у такому стані з'явля­ються немотивовані страхи. Депресія може бути спричинена фізичною втратою (наприклад, смертю близької людини), втра­тою самоповаги, дружніх чи любовних стосунків тощо. Особливо важкий її перебіг у підлітків і юнаків.

Стереотипна поведінка виявляється у повторенні фіксованої

1І6ВЄДШК.Й, ресрЬЬьЛ у "'їіОіі'с'рхіСі-їліх''' ДО' іхО&бДхІХі&і'ї

притаманні у більш ранньому віці або у примітивізації поведінки, зниженні її конструктивності і якості.

Нарешті, у стані фрустрації людина може переоцінити свої цілі і бажання, таким чином знизивши мотивацію. Після цього об'єкт пе­рестає бути настільки привабливим, щоби викликати фрустрацію.

Наприкінці XX ст. значний інтерес фахівців привернув такий феномен, як емоційне вигорання. Емоційне вигорання — це емоційний стан людини, яка інтенсивно і тісно спілкується з інши­ми в емоційно насиченій атмосфері при виконанні професійних обов'язків. Він характеризується знесиленням і відчуттям власної безкорисності. Вигорання включає три компоненти: емоційне і/або фізичне виснаження, деперсоналізацію, зниження робочої продуктивності. Цей стан часто виникає у людей з великим ста- 5оти: вчителів, лікарів, юристів, міліціонерів, тренерів, сів сфери обслуговування, священиків. Особливими якос- сі сприяють вигоранню, є емпатія, гуманність, м'якість, ітованість, фанатичність.

[ість людини увійти в емоційний стан іншої людини, живаючи і співчуваючи їй, називають емпатією (від гр. а — співпереживання). При співпереживанні людина ає ті ж самі емоційні стани, які відчуває інший на основі ення; при співчутті людина переживає з приводу почуттів здини. Знаходитися в стані емпатІЇ означає сприймати тій світ іншого так само, як це сприймає ця інша людина :енням емоційних і смислових відтінків. Людина ніби стає ою, однак обов'язково має залишатися відтінок «ніби-то». тає, що в людини зберігається здатність у будь-який ювернутися у власний світ переживань. Емпатія легше / випадку подібності поведінкових і емоційних реакцій а також у високотривожних індивідів.