17.Зд. Класифікація за рівнем організації, знаком та характером впливу

на життєдішшніс гь людини

йтиирсит^и^ьі, шіріші^ііоіь їіижчі і а вищі ємоци. ііиж4ї '

більш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами и. Наприклад, це переживання, які виникають унаслідок го- :праги, статевого потягу тощо. Вони зникають при їхньому ленні. Якщо ж ступінь задоволення перевищує потреби ор- у, людина часом переживає стан перенасичення. Вищі є суто людськими переживаннями і спричиняються, насам- соціальними чинниками. Наприклад, це емоції, які виника- аслідок спілкування, захоплення справою тощо. знаком (забарвленістю) виділяють негативні та позитивні Негативні емоції — це неприємні переживання, наприклад, переляк, відраза тощо. Вони є різноманітнішими, ніж пози-

іше див. § 17.3. «Види емоцій і почуттів та їхня класифікація тивні емоції. Очевидно, це дає змогу успішніше адаптуватися до несприятливих обставин, виконуючи важливішу біологічну функцію порівняно з позитивними, бо слугують сигналом триво­ги. В межах певної сили і тривалості негативні емоції є корисні. Так, страх і гнів підвищують інтенсивніс'ть обмінних процесів, по­силюють опірність організму, призводять до кращого постачання ♦мозку киснем. Однак, при надмірному і постійному впливі вони спричинюють негативні зміни в організмі, зокрема, стрес, По­зитивні емоції — це приємні переживання, наприклад, радість, за­доволення, інтерес тощо. Вони є корисні для організму, бо підви­щують його активність. Для людини це є сигналом повернення до благополуччя.

За характером впливу на життєдіяльність людини вирізняють активні та пасивні емоції та почуття. Активні емоції (стенічні) підвищують активність організму, мобілізують його енергетичні ресурси і захисні механізми. Як правило, до них належать радісні та приємні переживання, наприклад, радість, кохання тощо. Недарма кажуть, що на радостях людина готова гори перевернути. Однак, активність людини можуть стимулювати і деякі негативні емоції, наприклад, гнів. Пасивні емоції (астенічні) знижують ак­тивність людини, зменшуючи її волю. Це, здебільшого, неприємні переживання, наприклад, сум, незадоволення, страждання. Так, •буьШу що зі страху в людини ноги підкошуються. Пасивність мо-

спокійна радість. Таким чином, одні й ті ж емоції та почуття в одних випадках підвищують, а в інших понижують активність організму. Так, за одних обставин гнів і ненависть можуть прида­вати людині силу, а за інших паралізувати її. Це залежатиме від певних обставин: оточення людини, її моральних норм, індивіду­альних особливостей тощо.

17.3.2. Класифікація за ступенем розвитку емоцій

За ступенем розвитку емоцій (структурою) їх поділяють на прості і складні. Прості емоції викликає безпосередня дія на ор­ганізм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням його невідкладних потреб. Вони тісно пов'язані з відчуттями. Напри­клад, задоволення чи незадоволення від запаху, звуку, їжі тощо. Прості емоції виявляються у такому емоційному стані людини, як ний тон відчуттів¹. Складні емоції пов'язані з розумінням 5'єктів і усвідомленням життєвого значення. До складних належать інтерес, радість, здивування, гнів, відраза, пре- >, страх, сором, сум і провина. Сучасний американський зг К. Ізард їх назвав фундаментальними емоціями. грес (від лат. іпіегехі — важливий, значущий) — це емоційно іене позитивне ставлення до навколишнього, спрямо- людини на певний об'єкт чи діяльність. Інтерес як емоція *аційним компонентом особистості і_; таким чином, сприяє льній діяльності. Радість — це переживання великого ду- з задоволення. Найбагатшим джерелом радості є наші ш з іншими людьми і успішна діяльність. Здивування є шм відгуком на обставини, які виникають раптово. Ця гальмуючи інші, спрямовує увагу на об'єкт, який її викли­ком здивування може перерости в інтерес. г переживанням сильного обурення. Він може протікати у фекту². Відразу спричиняють об'єкти, дії, думки, почуття, з якими викликає суперечність із ідеологічними, мораль- і естетичними принципами людини. Презирство — це пе- шя цінності і значимості власного «Я» на тлі нехтування юї людини. Емоція страху є емоційною реакцією людини зну небезпеку. Вона може супроводжуватися депресивни- "ами. неспокоєм Л£іфяуг»ащщм. Природними стимулами

охідними стимулами — темнота, тварини, незнайомі люди ^ети. Страх позбавляє людину здатності свідомо керувати діями; в окремих випадках він може підвищувати ак- > організму. Нахил людини легко піддаватися страхові, не точи зусилля для його подолання, називають лякливістю, роджує таку рису характеру, як боягузтво. Сором виникає : усвідомлення невідповідності помислів, вчинків, ості людини очікуванням оточуючих і власним уявлен­ої викликає переживання втрати чогось значимого для лю- )го причиною може бути розставання, самотність, невдача,

е див. § 17.4. «Емоційні стани як форми переживань людини», е див. § 17.4. «Емоційні стани як форми переживань людини».

розчарування. За словами К. Ізарда, сум, уповільнюючи загальний темп людського життя, дає їй можливість оглянутися назад. Про­вина — це інтенсивне і болісне переживання власної неправоти пе­ред іншою людиною чи людьми або самим собою. Це є дуже склад­на емоція людини, яка тісно пов'язана з такою моральною якістю, як совість. Саме тому провина суттєво впливає на пізнавальні та психофізіологічні функції людини.