Найвища якість (привілеї захищено надійними гарантами чи
забезпечено високоліквідними активами)
Р1
Висока якість (корпорація має високу платоспроможність, активи
високоліквідні)
Р2
Дуже добра якість (доходи компанії та її активи надійні)
Р3
Добра якість (привілеї захищено, але вони мають тенденцію до
зменшення якостей за економічних ускладнень)
Р4
Помірна якість (існують чинники, що можуть вплинути на
спроможність корпорації виплачувати дивіденди)
Р5
Низька якість (акції є спекулятивними; немає впевненості, що
компанія виплатить дивіденди)
Таблиця 14.18
Рейтингова оцінка облігацій
ІНДЕКС ОЦІНКИ
ЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ
Найвища якість (облігації емітовано потужними національними та
А + +
транснаціональними компаніями, які визнано лідерами у своїх
галузях і які мають бездоганну репутацію щодо виконання зобо-
в’язань перед кредиторами)
А +
Досить добра якість (такі самі, як облігації А + +, але мають дещо
нижчі показники відношення активів до боргу)
А
Добра якість (облігації мають позитивні характеристики, але є
уразливими до коливань ринкової кон’юнктури)
В+ +
Середня якість (облігації є захищеними на момент оцінки, але
майбутнє становище емітента не можна впевнено прогнозувати)
В+
Якість нижча за середню (покриття боргу активами є недостатнім)
В
Погана якість (покриття боргу нижче за мінімальний рівень, немає
впевненості, що воно поліпшиться)
С
Спекулятивні види облігацій (емітент – молода компанія, немає
впевненості в її майбутньому)
D
Виплату відсотків припинено, компанія може перебувати в процесі
ліквідації
S
Рейтинг вилучено
- 411 -
Таблиця 14.19
Рейтингова оцінка інвестиційних якостей акцій
РЕЙТИНГ
ЗНАЧЕННЯ
ХАРАКТЕРИСТИКА АКЦІЙ
РЕЙТИНГУ
(ПІДПРИЄМСТВА)
1 ранг
Найвища
Підприємство є визнаним лідером у галузі і має
інвестиційна
високі стабільні прибутки; ризик інвестування
привабливість
мінімальний
2 ранг
Висока
Акції майже такі, як акції найвищої інвестиційної
інвестиційна
привабливості, але показники й перспективи
привабливість
діяльності трохи гірші, ніж у лідерів
3 ранг
Інвестиційна
Акції мають сприятливі характеристики для
привабливість вища за
інвестування, ці характеристики можуть погіршати
середню
в періоди зміни кон’юнктури
4 ранг
Середня
Акції мають середні характеристики, які можуть
інвестиційна
ще погіршати під впливом несприятливих чинників
привабливість
зовнішнього середовища та внутрішніх чинників
виробництва
5 ранг
Інвестиційна
Інвестиційні якості акцій нижчі за середні,
привабливість нижча за
підприємство має істотні проблеми з технологіями,
середню
менеджментом тощо
6 ранг
Інвестиційна
Підприємство має погані перспективи: прибутки
привабливість
замалі (відсутні), технології застарілі, менеджмент
низька
неефективний
7 ранг
Акції є інвестиційно
Підприємство втрачає або вже втратило ринок (є
непривабливими
банкрутом)
- 412 -
Глава 15. Страхування і страховий ринок
Яке визначення можна дати поняттю «страхування»?
Термін «страхування», на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його – слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов’янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов’язують зі словом «страх».
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».
Страхова практика надає різні визначення поняття «страхування». Систематизуючи його трактування, поняття страхування можна охарактеризувати як сукупність економічних відносини з приводу формування спеціальних грошових фондів, які створюються за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб з наступним використанням цього фонду для відшкодування тим же особам збитків при настанні непередбачуваних обставин в їх життєдіяльності, а також для виплат в інших, визначених законом чи договором випадках. Метою страхування є захист майнових та особистих інтересів юридичних та фізичних осіб.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.
Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб’єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого – страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища.
Які ознаки характеризують категорію страхування?
Можна виділити наступні ознаки, що характеризують таку категорію, як страхування:
при страхуванні виникають грошові перерозподільчі відносини, які зумовлені можливістю настання непередбачених подій, тобто
-413 -
страхових випадків, які можуть нанести матеріальні збитки національній економіці та населенню;
при страхуванні здійснюється розподіл нанесених збитків між учасниками страхування, який носить замкнутий характер;
страхування передбачає перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі (страхові фонди певних територій формуються кожен рік, оскільки невідомо, коли трапиться страховий випадок);
повернення коштів, мобілізованих у страховий фонд (трапилась страхова подія – виплачується страхова сума).
Яке місце страхування в суспільному відтворенні?
В процесі становлення ринкових відносин в Україні з’являються нові види комерційної діяльності, які не мали достатнього розвитку в радянські часи. До такої діяльності відносять і страхування. Страхові організації, не створюючи нового товару, активно беруть участь в процесі його перерозподілу. За рахунок акумулювання та використання грошових засобів, які вносяться страхувальниками, страхові організації беруть на себе зобов’язання з надання страхового відшкодування в разі настання страхового випадку в розмірах, які значно перевищують розміри страхового внеску. Крім цього, маючи в своєму розпорядженні великі обсяги тимчасово вільних грошових ресурсів, які акумулюються в страхових резервах, страхові організації займаються не тільки страховою, але й фінансово-інвестиційною діяльністю.
Який стан і перспективи розвитку страхування в Україні?
Як відомо, початок 90-х років минулого століття був знаменний не лише створенням і активним будівництвом нашої держави, а й зміною соціальноекономічної формації. Саме відтоді почалося формування ринкових відносин у нашому суспільстві.
Це означає, що держава не буде (і не може) брати на себе повне забезпечення своїх громадян всім необхідним. Тому страхування у найближчій перспективі стане необхідністю для кожної людини. Щоб переконатися в цьому, достатньо звернутися до досвіду економічно розвинених країн, у яких страхування займає чільне місце, і громадяни в них, як правило, самостійно приймають рішення відносно особистого забезпечення майбутнього. У цих країнах людина не може існувати без повноцінного страхового захисту і, навчена життєвим досвідом, вона страхує все: здоров’я, життя, майно, працездатність тощо.
Страхування як галузь фінансових послуг в Україні розширюється. Інвестори активно вкладають гроші у страховий ринок, який бурхливо розвивається.
- 414 -
Як страхування пов’язане з ризиком?
Страхування нерозривно пов’язане з ризиком. Ризик означає ймовірність настання певних непередбачуваних обставин, які несуть негативні наслідки. Економічний ризик означає невизначену можливість настання непередбачених втрат, збитків, недоотримання доходів, прибутку порівняно з запланованим варіантом. З метою зменшення фінансових втрат, пов’язаних з економічним ризиком, створюються системи фінансового захисту. Основним елементом такого фінансового захисту виступає страхування.
Імовірністю події А – позначається Р(А) – називається відношення кількості позитивних для нього випадків М до загальної кількості усіх рівно можливих випадків N. Оскільки ймовірність події виражається правильним дробом, тобто таким, в якому чисельник менший за знаменник (М завжди менше або дорівнює N), зрозуміло, що 0 ≤ Р(А) ≤ 1. Якщо Р(А) дорівнює 0, то подія А вважається неможливою. Якщо воно дорівнює 1, то це – достовірна подія.
Отже, ймовірність події знаходиться в межах від 0 до 1. Якщо вона досягає своїх крайніх меж, то страхування на випадок настання цієї події проводитися не може. Страхові відносини укладають лише тоді, коли завчасно не відомо, відбудеться у цьому році та чи інша подія чи ні, тобто має місце випадок.
Які основні елементи страхування виділяють у страховій практиці?
Практика страхування виділяє наступні елементи системи страхування. Страховик – це фінансова установа, яка створена у формі акціонерного,
повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, а в окремих випадках і державною організацією, що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності.
Страхувальник – це юридична або фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила страхові внески і має право при настанні страхового випадку на страхове відшкодування в межах страхової суми, обумовленої в полісі.
Страховий тариф – ставки страхових платежів з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування за певний період. Складається з нетто-ставки і навантаження, що дорівнює брутто-ставці. Страховий тариф з обов’язкового виду страхування затверджується державою, з добровільного – самостійно страховиком.
Страховий внесок (премія, платіж) – це сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки останнім в разі настання зумовлених подій в життєдіяльності страхувальника.
Страховий ризик – подія, передбачена договором страхування або
- 415 -
законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховий випадок – це подія, у разі настання якої виникає зобов’язання страховика сплатити страхувальникові страхове відшкодування.
Страховий фонд – сукупність фінансових резервів, призначених для попередження та відшкодування збитків, завданих непередбачуваними обставинами.
Страхова виплата – це сума в грошовому еквіваленті, яка виплачується страховиком страхувальнику відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток у відповідності з умовами договору перестрахування.
Які функції виконує страхування?
Сутність страхування проявляється в його функціях:
ризикова – це головна функція, оскільки страховий ризик, як вірогідність збитків, пов’язаний з основним призначенням страхування – з наданням грошової допомоги господарствам, громадянам, що постраждали. Полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких визначено законом чи договором;
превентивна функція – страховики та страхувальники зацікавлені зменшити наслідки страхових подій, тобто зменшити страховий ризик. З цією метою вдаються до правової (протиправні дії або бездіяльність страхувальника) та фінансової (частина страхових премій зі страхового фонду йде на фінансування превентивних заходів) превенції;
функція створення та використання страхових резервів
(акумулятивна функція) – страхування стає можливим лише за наявності у страховика капіталу, достатнього для покриття збитків, заподіяних страхувальникові. Власних коштів не вистачає, тому страховики створюють систему страхових резервів. Нагромадження та використання таких резервів характерні для страхової діяльності;
контрольна функція полягає в суто цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду.
Які види страхування існують на практиці?
В світовій практиці виділяють різні класифікації систем страхування, які визначаються ознаками, що закладені в їх основу.
- 416 -
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – це форма проведення:
1)обов’язкова (33 види);
2)добровільна (всі інші) (див. рис. 15.1).
Суспільство в особі держави встановлює види обов’язкового страхування, тобто обов’язковість внесення певним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, з однієї сторони, і з іншої сторони (страховика)
– згода застрахувати визначену подію (страховик не має права відмовити в цьому). При цьому види, правила, умови та порядок проведення обов’язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами. Види: страхування спортсменів вищих категорій; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування космічних об’єктів; персоналу ядерних установок тощо.
Добровільне страхування – це види страхування, які обирає сам суб’єкт. Взаємовідносини між страховиком і страхувальником будуються на основі договору між ними (страхування майна громадян, життя, нещасних випадків, страхування інвестицій, фінансових ризиків та ін.).
Усю сукупність страхових відносин можна поділити на 5 галузей, які в свою чергу поділяються на підгалузі:
1.Майнове страхування включає страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інші види майна, зокрема домашнього майна, тварин, сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, будівель, будівельно-монтажних ризиків. Об’єктом майнового страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном.
1.1.Страхування майна підприємств і організацій;
1.2.Страхування майна сільськогосподарських підприємств (врожаї с/г культур, багаторічні насадження, с/г тварини у розмірі 70% від їх балансової вартості);
1.3.Страхування майна кооперативів і громадських організацій;
1.4.Страхування майна громадян (обов’язковому страхуванню підлягає 40% їх вартості, 60% можна застрахувати добровільно).
2.Соціальне страхування (страхування пенсій, пільг) – вид обов’язкового страхування, його призначення полягає в необхідності матеріального забезпечення громадян, які в силу певних причин не можуть приймати участь у суспільно-корисній праці і не можуть за рахунок своєї праці підтримувати своє існування.
Кошти соціального страхування використовуються у вигляді виплат, фінансування послуг і надання пільг:
1) виплати – це пенсії та виплати по лікарняних листах (по вагітності); 2) фінансування послуг – послуги закладів охорони здоров’я для
відновлення працездатності, проведення оздоровчо-профілактичних заходів; 3) пільги – пільгові послуги для протезування, трудового навчання і
працевлаштування інвалідів, надання їм юридичної допомоги, послуги інтернатів тощо.
-417 -
3.Особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю.
3.1.Особисте страхування (добровільне страхування життя, страхування на певний строк дітей, до весілля. Страхову суму встановлює той, хто страхується. Особисте страхування може бути і обов’язковим – страхування пасажирів, військовослужбовців тощо);
3.2.Страхування від нещасних випадків.
4.Страхування відповідальності включає страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, перевізника, підприємств
–джерел підвищеної небезпеки, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності за невиконання зобов’язань і страхування інших видів цивільної відповідальності. Об’єктом страхування відповідальності є майнові інтереси, пов’язані з обов’язком страхувальника або застрахованого відшкодувати збиток, заподіяний їм третім особам.
4.1.Страхування заборгованості (кредитних ризиків). Суть його полягає в тому, що на страхування приймається ризик непогашення позичальником отриманих кредитів і відсотків по них. Договір передбачає погашення від 50 до 90% суми непогашеного кредиту;
4.2.Страхування цивільної відповідальності на випадок завдання битків третім особам (водіїв автотранспортних засобів, підприємців перед робітниками по найму, авіаперевізників, забруднення навколишнього середовища);
4.3.Страхування власників джерел підвищеної небезпеки (підприємстввиробників хімічних речовин).
5.Страхування фінансових ризиків включає страхування ризику непогашення кредитів, інших фінансових ризиків, наприклад пов’язаних з банкрутством, можливістю недоотримання очікуваного прибутку, появи непередбачених комерційних витрат, втрати роботи, з перевезенням цінностей, прийомом фальшивих грошей, нелояльністю працівників банку, махінацій і т.д. Об’єктом страхування фінансових ризиків є майнові інтереси, пов’язані з комерційною діяльністю.
5.1.Страхування на випадок недоотримання прибутку;
5.2.Непередбачених збитків, простоїв, зниження рентабельності, на випадок несплати рахунків тощо.
Стан справ на ринку страхування в Україні, страхові платежі, премії, страхові виплати відображено у табл. 15.1.
Які історичні аспекти впровадження системи соціального страхування в незалежній Україні?
З набуттям незалежності у 1993 році була розроблена і прийнята Концепція соціального забезпечення України, яка врахувала перехід держави
- 418 -
до ринкової економіки, оскільки механізми існуючої до цього часу системи соціального захисту вичерпали себе. Дана Концепція передбачала реформування соціального захисту працюючого населення, зокрема запровадження соціального страхування. 8 квітня 1996 року згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 18 березня 1996 року були проведені парламентські слухання щодо законопроекту «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на яких його було схвалено і рекомендовано Верховній Раді розглянути цей законопроект після відповідного доопрацювання.
З урахуванням положень Конституції Основи законодавства України про соціальне страхування були доопрацьовані і подані до Верховної Ради. Парламент розглядав їх тричі у першому читанні, двічі – в другому і 14 січня 1998 року прийняв Основи.
Верховною Радою України були прийняті Закони України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (23 вересня 1999 року № 1105-XIV), «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (2 березня 2000 року № 1533-III), «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (від 18 січня 2001 року № 2240-III) (див. рис. 15.2).
Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 року) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці № 67 (1944 рік).
Які види загальнообов’язкового державного соціального страхування практикуються в Україні?
У 2003 році здійснюються три види загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:
1.На випадок безробіття.
2.У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
3.Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
В липні 2003 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який вступив в дію з 1 січня 2004 року (див. рис. 15.2).
На розгляді Верховної Ради України знаходиться кілька законопроектів щодо п’ятого виду загальнообов’язкового державного соціального страхування
–медичного страхування.
-419 -
Що таке страхування життя та яка його мета?
Страхування життя (life insurance) – підгалузь особистого страхування, в якій об’єктом страхування є життя застрахованого. Договір на страхування життя укладається на термін не менш як 3 роки. Серед видів страхування життя переважає змішане страхування життя, при якому страховими випадками є такі несумісні події, як смерть застрахованого протягом дії договору або дожиття його до закінчення терміну договору.
Основна мета страхування життя – накопичити кошти для фінансової впевненості у майбутньому та застрахувати ризики поточної життєдіяльності, тому таке страхування називається ще накопичувальним. Цей вид страхування принципово відрізняється від інших ризикових видів страхування тим, що кошти людині повертаються – як у випадку смерті застрахованої особи, так і у випадку дожиття особи до дати, визначеної договором.
Основні результати діяльності ринку страхування життя в Україні подано в табл. 15.2.
Що означає «добровільне страхування життя»?
Добровільне страхування життя – це окремий вид особистого довгострокового страхування, який здійснюється добровільно і передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату при настанні страхових випадків:
-дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;
-смерть застрахованої особи;
-втрата працездатності застрахованою особою внаслідок нещасного випадку.
Що таке особисте накопичувальне страхування та які його види?
Особисте накопичувальне страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів для здійснення соціальних (в тому числі і пенсійних) програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми цим методом. Сформовані ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на пенсійне забезпечення та інші соціальні заходи.
При особистому накопичувальному страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом інвестицій в економіку. Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають