3.1. Поняття і завдання бонітування ґрунтів

Результати сільськогосподарського виробництва визначаються сукупним впливом природної та штучної родючості ґрунтів. У зв'язку з цим для управління земельними ресурсами та їх охорони практичний інтерес становлять питання визначення частки впливу на результати використання земель - природної і штучної родючості ґрунтів окремо. Ця проблема цікавила і цікавить багатьох авторів, які присвятили дослідження порівняльній оцінці землі, як природного ресурсу та головного засобу виробництва у сільському господарстві. Проблема оцінки землі виникла разом з проблемою земельного кадастру і пройшла певні етапи, на яких вдосконалювалися поняття, предмет, критерії та значення бонітування грунтів.

Велике значення і розвиток отримало бонітування ґрунтів у наукових працях і практичних роботах учених-грунтознавців, які переважно розглядають бонітування ґрунтів як єдину оцінку порівняння якості ґрунтів і землі. Таке положення мало місце на ранньому етапі розвитку земельного кадастру на теренах України (1954-1968 pp.), коли чимало авторів і наукових колективів ґрунтознавчого профілю обґрунтовували поняття бонітування і його практичного застосування безвідносно до економічної оцінки землі. У цей період, за визначенням академіка ВАСГНІЛ С. Соболева воно розглядалося як "спеціалізована класи­фікація ґрунтів за їх продуктивністю, побудована за об'єктивними ознаками (властивостями) самих ґрунтів, найважливіших (провідних) для росту сільськогосподарських культур і, як таких, що корелюють з середньою багаторічною урожайністю".

Роботи з бонітування ґрунтів були проведені практично у всіх колишніх союзних республіках. Характерною особливістю цього періоду було те, що бонітування ототожнювалося з поняггям "якісна оцінка ґрунтів", "якісна оцінка земель". Це мало місце і в Україні. Тут за методикою

Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Соколовського та Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект" на виконання наказу Міністерства сільського господарства республіки "Про стан робіт по проведенню якісної оцінки земель в Українській РСР" від 8 травня 1968р. № 303, була проведена попередня якісна оцінка основних ґрунтів України. Названі роботи були виконані у шести областях України (Дніпропет­ровська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Херсонська) як пробний (досвідний) земельний кадастр.

Попередня якісна оцінка земель України ґрунтувалася на порівнянні родючості ґрунтів за урожайністю всіх зернових культур з поправкою на гідротермічні та кліматичні умови. Вибір урожайності всіх зернових культур за критерій якісної оцінки земель пояснювався тим, що ці культури вирощуються повсюдно з приблизно однаковою інтенсивністю і на всіх ґрунтах республіки, а для більшості ґрунтів України вже відома багаторічна урожайність цих культур, отримана в ході наукових досліджень з оцінки земель і пробних кадастрових робіт.

Беручи до уваги, що проведення бонітування ґрунтів практично скрізь зводилося до порівняння родючості ґрунтів на основі урожайності культур, дещо пізніше у роботах Ґрунтового інституту ім. В.Докучаєва під боніту­ванням ґрунтів розумілася порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх родючістю при співставимих рівнях агротехніки та інтенсивності землеробства. Така оцінка ґрунтів грунтується на об'єктивних ознаках і властивостях, які мають головне значення для розвитку і росту сільськогосподарських культур. Крім того, використовуються багаторічні звітні дані про урожайність основних сільськогосподарських культур у господарствах, що входять до однотипної групи (сукупності).

Бонітування грунтів і економічна оцінка земель в останній період розглядаються як єдиний земельнооціночний процес. При цьому, "бонітування ґрунтів встановлює їх відносну придатність за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур або їх екологічних груп, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, що підлягають економічній оцінці".

Як засвідчує аналіз багато чисельних понять бонітування ґрунтів, спочатку перед бонітуванням висувається завдання визначити добротність ґрунтів для розробки заходів з дослідження сучасного використання земель та планування й організації використання земель на перспективу. Однак у всіх випадках така оцінка ґрунтів давалася з урахуванням факторів інтенсифікації землеробства, внаслідок чого отримується оцінка не суто природної родючості ґрунтів, а економічної родючості ґрунтів, тобто оцінки землі.

Тому правомірно бонітування ґрунтів розглядати як етап земельно-оціночного процесу — оцінки землі. Бонітування ґрунтів повинно бути логічним завершенням спеціальних обстежень ґрунтів та виражати у відносних величинах (балах) числову характеристику природних властивостей і морфологічних ознак ґрунтів, найважливіших для зростання урожайності сільськогосподарських культур.

Відсутність об'єктивної оцінки землі за природними властивостями та ознаками - одна з причин незадовільного, у деяких випадках використання сільськогосподарських угідь, а інколи і безгосподарського поводження з ними. Тому відсутність оцінки землі, введення цієї оцінки до складу основних виробничих фондів зумовили неправильне уявлення про землю як про дар природи, отриманий і наданий власникам землі та землекористувачам безплатно і безкорисливо, без всіляких затрат.

Передусім необхідно розглядати, з якою практичною метою потрібна оцінка землі взагалі і яка роль бонітування ґрунтів у розв'язанні практичних завдань. Згідно ст. 1 Закону "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003р. № 1378-IV, яка відтворює зміст частини першої статті 199 Земельного Кодексу [10, с.76].

& Бонітування грунтів — це порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільсько­господарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Завдання бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель, як і державного земельного кадастру загалом, сформульовані у Земельному кодексі України, де зазначено, що він призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій^ а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Як засвідчує досвід, дані бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель потрібні для розв'язання практичних завдань аналізу існуючого використання земель та організації їх використання на перспективу.

Бонітування ґрунтів може мати самостійне застосування для порівняльної оцінки природних властивостей і признаків ґрунтів з метою обґрунтування заходів з трансформації та консервації угідь, а також при плануванні урожайності сільськогосподарських культур у господарствах. На рівні сільськогосподарських підприємств умови виробництва продукції рослинництва здебільшого визначаються відмінностями якості ґрунтів.

У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науко­вою основою раціонального і високоефективного використання земельного ресурсів, направленого на підвищення ґрунтової родючості і урожайності сільськогосподарських культур. Будучи логічним завершенням ґрунтових обстежень, узагальнюючим етапом у пізнанні ґрунтів, матеріали бонітування використовуються в землеробстві, землевпорядкуванні, при оцінці земель.