Вікові особливості суїцидної поведінки

Вік суттєво впливає на особливості суїцидної поведінки. Наприклад, кризові перепади життя, такі як юність, початок старості, характеризується збільшенням суїцидної готовності.

Суїцидна поведінка у дитячому віці має характер ситуативно-особистісних реакцій, тобто пов’язаних з небажанням померти, а з потягом уникнути стресових ситуацій або покарання. Втім до 13 р. – це рідкісне явище і лише з 14-15 рр. суїцидна активність різко зростає, досягає максимальної кількості у 16-19 рр. (але суїцидні спроби можуть бути і в 7 р.) серед них більшість – дівчата (80%), найчастіші способи: дівчата – отруєння, хлопці – порізи вен і повішання).

Концепція сміливості у дитини наближається до адекватної лише к 11-14 рр., після чого дитина може по-справжньому усвідомлювати реальність і незворотність смерті.

Мала дитина скоріше фантазує на тему смерті, погана розуміючи різницю між живим і мертвим.

І лише ближче до підліткового віку смерть починає сприйматися як реальне явище, хоча і сприймається як малоймовірна для себе ( “міф про власне безсмертя”). Тому “суїцидна поведінка” як поняття мало прийнятне для раннього віку.

Мотиви, якими діти пояснюють свою поведінку здаються несерйозними і мимолітними. Суїцид спонукається гнівом, страхом, бажанням покарати себе і інших (часто сполучається з іншими поведінковими проблемами – пропуски школи або конфліктність).

У підлітковому віці суїцидні спроби зустрічаються значно частіше, ніж у дитячому, але лише деякі досягають своєї мети. Частота закінчених суїцидів не перебільшує 1% усіх суїцид них дій.

Частіше має характер демонстративно-шантажний 90% - це крик про допомогу, 49% - на фоні гострої афективної реакції.

Значний вплив на суїцидну поведінку мають міжособистісні стосунки з однолітками і близькими (передпубертатний період – “сімейні” проблеми; пубертатний період – “секс” і “любовні” проблеми).

Наступним фактором є вплив підліткової субкультури.

Після 14 р. гендерних розбіжностей не спостерігається.

Найбільша кількість завершених суїцидів здійснюється у період від 40 до 65 років.

Вищий рівень серед ___. Типові стресори зрілого віку:

• Ситуація розлучення;

• Втрата близької людини;

• Звільнення з роботи;

• Фінансова криза;

• Смерть у сім'ї;

Літній вік стикається з такими серйозними проблемами як самотність, закінчення професійної діяльності; втрата можливостей; відділення від сім'ї і друзів. Депресія у літніх людей характеризується почуттям втоми, фатальністю і безнадійністю.

Концепції формування суїцидів 3: соціологічна, психопатологічна і соціально-психологічна.

Соціологічний підхід – зв'язок між суїцидною поведінкою і соціальними умовами. Основою є аномія – порушення у ціннісно-нормативній системі соціума. Кількість суїцидів визначається “колективними уявленнями” як особливими фактами соціального життя, які визначають індивідуальне бачення світу (цінності, моральні норми). Наприклад, колективний зв'язок, згуртованість соціуму, затримка самогубства. Якщо згуртованість послаблена, індивід відходить від соціального життя і ставить свої особистісні цілі вище за потяг до загального блага, що може стерти причини рішення піти з життя.