- •Метод, методологія, методика.
- •Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
- •Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище та сфера професійної діяльності.
- •Цілі та функції менеджменту персоналу.
- •Об’єкти та суб’єкти менеджменту персоналу.
- •Принципи та засоби менеджменту персоналу.
- •Зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем організації.
- •Мета, завдання, предмет і об’єкт навчальної дисципліни „Менеджмент персоналу”.
- •Взаємозв’язки дисципліни „Менеджмент персоналу” з іншими навчальними дисциплінами.
- •Менеджмент персоналу як предмет наукових досліджень.
- •Організація як соціальний інститут і об’єкт менеджменту.
- •Спільна праця в організації, її переваги та недоліки у порівнянні з індивідуальною працею.
- •Об’єктивна необхідність управління спільною працею.
- •Персонал організації та його структура.
- •Основні якісні характеристики персоналу.
- •Характеристика пасивної політики менеджменту персоналу.
- •Характеристика реактивної політики менеджменту персоналу.
- •Характеристика превентивної політики менеджменту персоналу.
- •Відмінності відкритої та закритої політики менеджменту персоналу.
- •Механізм реалізації стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •Принципи стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •Залежність стратегії та політики менеджменту персоналу від генеральної стратегії розвитку організації.
- •Характеристика та відмінності політики менеджменту персоналу в умовах бюрократичної та патерналістської моделей ринку праці.
- •Нормативно-правова база менеджменту персоналу.
- •Закон України „Про оплату праці” та його значення в менеджменті персоналу.
- •Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-2005.
- •Документи, які належать до нормативно-правової бази менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.
- •Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу.
- •Структура і призначення Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.
- •Призначення міжгалузевих норм та нормативів.
- •Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці.
- •Документи, які належать до науково-методичного забезпечення менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.
- •Сутність понять „інформаційне забезпечення” та „інформаційна система менеджменту персоналу”.
- •Розподіл ролей між лінійнми керівниками та службою персоналу у вирішенні завдань менеджменту персоналу.
- •Матеріально-технічне забезпечення менеджменту персоналу.
- •Фінансове забезпечення мнджменту персоналу. Джерела коштів на оплату праці та інші форми матеріального заохочення найманих працівників.
- •Роль служби персоналу у формуванні конкурентоспроможного персоналу.
- •Функції та завдання служби персоналу.
- •Професійно-кваліфікаційні вимоги до сучасного керівника служби персоналу.
- •Номенклатура справ з кадрового діловодства.
- •Склад кадрової документації та її призначення.
- •Документаційне забезпечення руху кадрів.
- •Основні вимоги до складу та ведення особових справ працівників підприємства.
- •Правила заповнення, ведення та зберігання трудових книжок працівників в організації.
- •Сутність та призначення штатно-посадової та алфавітної книг у діяльності служби персоналу.
- •Використання інформаційних технологій в управлінні персоналом.
- •Принципи вибору програмного забезпечення для вирішення різних завдань управління персоналом.
- •Об’єктивні й суб’єктивні чинники зміни потреб організації у персоналі.
- •Аналіз наявної чисельності та структури персоналу.
- •Методи визначення потреб організації у персоналі.
- •Сутність, призначення та етапи аналізу робіт
- •Методи збору інформації для аналізу робіт
- •Розроблення критеріїв підбору претендентів на вакантні посади.
- •Технології пошуку та залучення кандидатів на вакантні посади.
- •Зовнішній та внутрішній ринки праці як джерела поповнення й оновлення персоналу.
- •Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх джерел поповнення й оновлення персоналу.
- •Маркетинг ринку праці та ринку освітніх послуг.
- •Використання послуг служб зайнятості, приватних агентств, навчальних закладів у підборі персоналу.
- •Рекрутмент як особливий вид послуг у підборі персоналу. Рекрутмент – підбір фахівців середньої і вищої ланки.
- •Стандартний та прямий пошук персоналу.
- •Технології роботи рекрутінгових агентств у підборі персоналу.
- •Рекламні оголошення у засобах масової інформації як метод залучення претендентів.
- •Використання Інтернет-технологій для підбору персоналу.
- •Технології збору та аналізу інформації про претендентів на вакантні посади.
- •Вивчення документів та інших письмових джерел.
- •Інтерв’ю як метод оцінювання претендентів.
- •Види та процедура проведення інтерв’ю.
- •Типи питань, які використовуються під час інтерв’ю.
- •Технології використання проективних методик під час проведення інтерв’ю.
- •Ситуаційне інтерв’ю.
- •Завдання полягає у визначенні вміння застосовувати теоретичні навички на практиці, стратегічно мислити, приймати управлінські рішення.
- •Тестові випробовування як метод оцінювання кандидатів на вакантні посади.
- •Графологічна експертиза як метод оцінювання кандидатів на вакантні посади.
- •Практика використання нетрадиційних методів оцінювання претендентів на вакантні посади.
- •Передумови використання організаціями аутсорсінгових послуг в управлінні персоналом.
- •Форми, види та переваги аутсорсінгу
- •Основні етапи розроблення та реалізації аутсорсінг-проекту.
- •Загальні положення та типовий зміст контракту з аутсорсінгу.
- •Передумови використання підприємствами лізингових послуг у практиці управління персоналом.
- •Види лізингових послуг у галузі управління персоналом.
- •Технологія взаємодії лізингодавця та лізингоотримувача щодо задоволення тимчасової потреби у персоналі.
- •Обґрунтування економічної доцільності залучення персоналу з допомогою лізингових відносин.
- •Передумови використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату (аутстафінгу).
- •Відмінності між технологіями аутсорсінгу, лізингу та аутстафінгу.
- •Переваги використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату.
- •Переваги зайнятості на умовах аутстафінгу для різних категорій персоналу.
- •Вірогідні проблеми юридичного та управлінського характеру, пов’язані з виведенням персоналу зі штату організації.
- •Технологія виведення персоналу із штату організації.
- •Обґрунтування економічної доцільності виведення персоналу із штату організації.
- •Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності.
- •Сутність, соціально-економічне значення і завдання розвитку персоналу.
- •Основні положення концепції людського капіталу.
- •Сутність та ступені професійно-технічної освіти.
- •Первинна професійна підготовка робітників на виробництві.
- •Первинна професійна підготовка персоналу у вищих навчальних закладах.
- •Форми підвищення кваліфікації та перепідготовки робітників.
- •Післядипломна освіта керівників, професіоналів і фахівців.
- •Основні риси програми „Магістр бізнес-адміністрування” (мва).
- •Система неперервного навчання персоналу.
- •Технології визначення потреби у навчанні.
- •Сутність, значення та організація планування трудової кар'єри.
- •Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників.
- •Поняття, види та фактори руху персоналу.
- •Позитивні та негативні наслідки плинності персоналу.
- •Показники обороту, плинності та стабільності персоналу.
- •Основні процеси руху персоналу.
- •Сутність процесу уведення в посаду.
- •Сутність, види та етапи адаптації.
- •Типи переміщень працівників.
- •Абсентеїзм, його причини, наслідки та методи регулювання.
- •Підстави для припинення трудової угоди.
- •Наслідки та практичні дії роботодавців за умов скорочення працівників.
- •Система заходів пристосування персоналу до економічних змін.
- •Практика пристосування персоналу до економічних змін у зарубіжних фірмах та компаніях.
- •Методи розрахунку втрат від надмірного руху персоналу та звільнення працівників.
- •Значення та завдання регулювання трудової діяльності персоналу організації.
- •Чинники ефективності діяльності організації.
- •Сутність та значення планування діяльності трудового колективу.
- •Кадрове та нормативно-правове забезпечення ефективної діяльності персоналу.
- •Організаційно-економічне та інженерно-технічне забезпечення ефективної діяльності персоналу.
- •Значення ресурсного забезпечення трудової діяльності персоналу для підтримання встановленого ритму виробництва.
- •Сутність поточного обслуговування та оперативного регулювання виробничих і трудових процесів.
- •Облік, контроль та оцінювання результатів діяльності.
- •133. Сутність і значення адміністративних, економічних, правових і соціально-психологічних методів управління персоналом
- •134. Сутність і значення регламентування посадових обов’язків
- •135. Засоби регламентування діяльності першого керівника організації та його заступників
- •136. Засоби регламентування діяльності структурних підрозділів
- •137. Засоби регламентування діяльності посадових осіб
- •138. Зміст і призначення Правил внутрішнього трудового розпорядку
- •139. Сутність і значення робочого часу як універсальної міри кількості праці
- •140. Законодавство України про регулювання робочого часу і відпусток
- •141. Регулювання робочого часу протягом тижня
- •142. Законодавче обмеження робочого часу для окремих категорій персоналу
- •143. Обмеження роботи в нічний час, у вихідні та святкові дні
- •144. Робота в надурочний час
- •145. Ненормований робочий час
- •146. Законодавче регулювання тривалості відпусток
- •147. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу в конкретній організації
- •148. Регулювання режимів праці й відпочинку протягом зміни, доби, тижня та року
- •149. Гнучкі режими праці
- •150. Методи аналізу ефективності використання робочого часу
- •151. Фотографія робочого дня
- •152. Об’єктивна необхідність та значення оцінювання персоналу
- •153. Сутність, цілі та завдання оцінювання персоналу
- •154. Показники та критерії оцінювання персоналу
- •155. Оцінювання персоналу за ключовими компетенціями
- •156. Етапи процесу оцінювання персоналу
- •157. Періодичність та місце проведення оцінювання персоналу
- •158. Суб’єкти оцінювання персоналу
- •159. Самооцінка, її переваги та недоліки
- •160. Зарубіжний досвід використання атестації „3600”
- •161. Методичні аспекти розроблення оцінювальних форм
- •162. Методи збору інформації про працівника
- •163. Методи оброблення інформації (виміру показників)
- •164. Методи порівняння: ранжирування, парне порівняння, порівняння з еталоном
- •165. Метод розподілу працівників усередині групи в межах заданих інтервалів
- •166. Методи шкалування. Методичні аспекти розробки шкали оцінювання
- •167. Технологія оцінювання персоналу за досягненням поставлених цілей
- •168. Центри оцінки персоналу, їх переваги у порівнянні з іншими методами оцінювання персоналу
- •169. Модель комплексної оцінки персоналу
- •170. Атестація керівників, професіоналів і фахівців
- •171. Сертифікація персоналу
- •172. Місце мотивації персоналу в системі ринкових відносин
- •173. Потреби людини як провідна ланка мотивації персоналу, їх класифікація
- •174. Сутність, значення і взаємозв’язок категорій „мотив”, „інтерес”, „стимул” і „стимулювання”
- •175. Сучасні трактування сутності мотивації персоналу
- •176. Матеріальна мотивація трудової діяльності: сутність, основні положення і значення
- •177. Чинники, які впливають на рівень матеріальної мотивації.
- •179. Чинники диференціації посадових окладів та тарифних ставок.
- •180. Преміальне положення: структура, вимоги до побудови.
- •181. Доплати та надбавки до заробітної плати.
- •182. Системи участі персоналу у прибутках компанії.
- •183. Використання комісійних систем оплати праці.
- •184 Системи участі в акціях.
- •185. Програми соціального страхування.
- •186. Зміни у структурі мотивів як об’єктивна закономірність.
- •187. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.
- •188. Економічні й соціальні аспекти та напрями розвитку виробничої демократії.
- •189. Види, типи та основні причини конфліктів в організації.
- •190. Функції, учасники та наслідки конфліктів в організації.
- •191. Передумови виникнення конфлікту.
- •192. Умови переростання протиріччя в конфліктну ситуацію.
- •193. Статична модель конфлікту.
- •194. Взаємозв'язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом.
- •195. Інструменти, процедури та методи управління конфліктами.
- •196. Модель організаційного механізму управління конфліктами.
- •197. Профілактика та запобігання виникненню конфліктів.
- •198. Технології вирішення конфлікту.
- •199. Безконфліктне спілкування в процесі проведення професійних переговорів і нарад.
- •200. Безконфліктна взаємодія сторін у дискусіях і спорах.
- •201. Безконфліктна взаємодія в процесі нововведень.
- •202. Формування позитивного соціально-психологічного клімату.
- •203. Соціально-психологічні резерви колективу та методи їх використання для підвищення ефективності діяльності організації.
- •204. Фактори, які впливають на поведінку людини.
- •205. Фактори, які впливають на ефективність групи.
- •206. Управління персоналом при розробці та реалізації проектів.
- •207. Формування проектних груп.
- •208. Технологія вибору стратегії змін.
- •209. Розроблення плану запровадження організаційних змін.
- •210. Причини опору персоналу організаційним змінам.
- •211. Методи подолання опору персоналу організаційним змінам.
- •212. Типи корпоративної культури та їхня характеристика.
- •213. Технологія формування корпоративної культури.
- •214. Розроблення корпоративних стандартів та правил поведінки.
- •215. Технологія урахування корпоративної культури під час підбору персоналу.
- •216. Загальні засади ефективності в економіці та управлінні.
- •217. Сутність понять „ефект”, „ефективність” та „ефективність менеджменту персоналу”.
- •218. Групи витрат роботодавців на персонал.
- •219. Аудит як інструмент дослідження ефективності управління персоналом.
- •220. Сутність та показники організаційної, економічної та соціальної ефективності менеджменту персоналу.
- •221. Сутність методу порівняння в аналізі економічної ефективності менеджменту персоналу.
- •222. 178.Структура компенсаційного пакету.
- •Метод, методологія, методика.
- •Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
213. Технологія формування корпоративної культури.
Корпоративна культура – це набір цінностей, норм та традицій, що поділяються більшістю співробітників та регулюють їх поведінку в компанії.
Корпоративна культура виконує наступні функції:
- внутрішня інтеграція компанії в єдине ціле ( піднімає рівень організованості та управління компанією)
- формування певного іміджу організації.
- адаптація компанії до змін ситуації на ринку.
Джерелами формування корпоративної культури виступають:
- система особистих цінностей та індивідуально-своєрідних способів їх реалізації;
- способи, форми та структура організації діяльності, що втілюють деякі цінності, в тому числі й особисті цінності керівників підприємств;
- уявлення про оптимальну та припустиму модель поведінки співробітника в колективі, що відображає систему внутрішньогрупових цінностей, що склалися.
Організаційна культура може мати особливості залежно від роду діяльності, форми власності, положення на ринку чи в суспільстві. Особливості організаційної культури знаходять втілення у символіці, що залежить від пріоритету в організаційній культурі влади, ролі чи вчинків особистості.
Механізм формування корпоративної культури полягає у взаємодії її джерел, які вони визначають, домінуючи в колективі, значення та ієрархію цінностей. Ієрархічна система виділених у такий спосіб цінностей породжує найбільш адекватну сукупність способів їх реалізації, що втілюються у способах діяльності та формують внутрішньогрупові норми та моделі поведінки.
Формування корпоративної культури може відбуватися чотирма шляхами:
1.довгостроковою практичною діяльністю;
2.діяльністю керівника чи власника (власна культура);
3.штучним формуванням організаційної культури фахівцями консультаційних організацій;
4.природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.
До складових елементів корпоративної культури відносять і якості особистості, такі як бажання конкурувати, уміння переконувати; прагнення відігравати роль неформального лідера; терпимість до рутинної адміністративної роботи.
Вирішальною при формуванні спільної культури є здатність сформувати спільне бачення для працівників компанії. Керівна верхівка повинна визначити місію фірми і те, як вона має виражатися в організаційних нормах і цінностях. Далі ці визначення поширюються корпорацією.
Ще одним важливим інструментом формування спільної культури є лідерство. Людські стосунки також мають важливе значення. Існує потреба відбирати працівників, які були б «членами команди». Крім того, необхідно розробити політику винагород і стимулів, щоб заохочувати їх працювати на користь підприємства.
Формування корпоративної культури передбачає тривалий і складний процес, основними етапами якого є:
- визначення місії корпорації;
- визначення основних базових цінностей;
- формування правил поведінки працівників корпорації, виходячи з базових цінностей;
- описання традицій та символіки, що відображають усе вище перераховане.
Усі ці кроки та їх результати доцільно описати в корпоративному керівництві. Цей документ особливо необхідний у ситуаціях прийому на роботу й адаптації нових співробітників. Він дає можливість зрозуміти, наскільки потенційний співробітник поділяє цінності корпорації.
Однак формування корпоративної культури – процес складний, що потребує використання цілого ряду методик.
Механізм формування корпоративної культури може бути проілюстрований за допомогою концепції чотирьох середовищ.
На глобальному рівні головний вплив на формування та розвиток культури фірми здійснює мегасередовище міжнародного бізнесу. Макросередовище відповідає національному рівню. Відповідно корпоративний рівень багато в чому визначає мікро середовище зі своєю культурною специфікою (корпоративний рівень). І, нарешті, на персональному рівні працівника культура значною мірою визначається метасередовищем (особистісними культурними контактами людини).
Інструменти формування та розвитку культури міжнародних корпорацій включають, як звичайні, для великих компаній, форми та засоби (обряди, церемонії, ритуали, міфи, легенди, розповіді), так і специфічні елементи, характерні для міжнародного бізнесу:
- універсальна знаково-символічна система, що включає знаки, систему ідентифікації корпорації;
- система комунікацій («офіційна» мова корпорації, різноманітні мови, система неформального спілкування);
- постійна ротація керівників і спільне навчання працівників.
Формування культури неможливо проводити без усвідомлення принципів її функціонування.
Корпоративна культура формується незалежно від нашої участі. Це відбувається приблизно так само, як і виховання дитини: якщо батьки говорять, що красти – не добре, а самі порушують сказане, діти будуть повторювати їх дії, а не слова. Формування корпоративної культури йде від формальних лідерів (керівництва компанії) чи, як буває рідше – неформальних. Тому, найважливіше що повинен зробити керівник, що бажає сформувати корпоративну культуру, - це сформулювати для себе основні цінності організації. В одних іноземних компаніях вони чітко сформульовані, в інших – усі їх усвідомлюють, хоча вони не записані.
