181. Доплати та надбавки до заробітної плати.

Доплати та надбавки — це самостійний елемент заробітної плати з погляду її структури. Водночас вони є складовою тарифної системи. Остання в класичному розумінні є інструментом диференціації та регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, складності виконуваних робіт, їх відповідальності, а також умов та інтенсивності праці, специфічних особливостей підприємства. Огляду на функціональне призначення доплати та надбавки є тим елементом тарифної системи, за допомогою якого компенсують суттєві відхилення від умов роботи, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах.

- Перша відмінність доплат і надбавок від тарифу — необов’язковість, оскільки відповідні відхилення можуть бути, а можуть і не бути.

- Друга відмінність — рухливість, диференціація залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов роботи.

- Третя відмінність доплат і надбавок — непостійність. Їх нараховують доти, доки фактичні умови роботи відхилятимуться від нормальних.

Перелік доплат і надбавок, які застосовуються підприємствами, налічує понад 50 назв (видів). Частину їх передбачено Кодексом законів про працю та іншими актами законодавства України, а частину (і досить значну) було впроваджено ще спеціальними постановами уряду колишнього Радянського Союзу.

За умов планової економічної системи перелік доплат і надбавок, що могли застосовуватися на підприємствах, їхні розміри, порядок установлення і умови виплати жорстко регламентувалися законодавчими й нормативними актами. Таким чином, нині визначення переліку, розмірів доплат і надбавок та умов їх запровадження — це виключне право підприємства, яке реалізується в ході переговорів між роботодавцем і профспілковим або іншим уповноваженим до представництва органом і закріплюється в колективному договорі. Водночас розміри доплат і надбавок не можуть бути меншими за передбачені законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Обмежувачами встановлення доплат і надбавок є економічна та соціальна доцільність і фінансові можливості підприємства. Розглядаючи сутність надбавок, зазначимо, що вони пов’язані з якістю роботи конкретного працівника, мають чітко виражений стимулюючий характер, і перелік їх, що склався на практиці, достатньо обмежений.

Найсуттєвішими серед них є надбавки: - за високу професійну майстерність робітників; - за високі досягнення в праці службовців; - за вислугу років; - за виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; - за знання й використання в роботі іноземних мов.

Доплати можна класифікувати за різними ознаками, а передусім за ознакою сфери трудової діяльності.

За цією ознакою їх розподіляють на дві значні групи:

- доплати, які не залежать від сфери трудової діяльності; - доплати, що застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці.

До першої групи належать доплати: - за роботу в понаднормовий час; - за роботу у вихідні і святкові дні; - особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи;

- робітникам, які через виробничу необхідність виконують роботи за нижчими тарифними розрядами; - за час простою не з вини працівника; - у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції не з вини працівника.

Інші види доплат використовують обмежено, і ці обмеження різнопланові. Одні з них охоплюють сферу робіт з несприятливими умовами праці, інші зумовлені особливим характером виконуваних робіт (наприклад, доплати за роз’їзний характер роботи), ще інші встановлюються для компенсації додаткових фізичних і розумових затрат, не пов’язаних безпосередньо з основними функціями працівника, тощо.

Доплати, що існують у певних сферах діяльності, у свою чергу, можна поділити на три групи.

- Перша група включає доплати, що мають водночас і стимулювальний, і компенсаційний характер, тобто доплати, що заохочуватимуть до розширення професійного (посадового) профілю, інтенсифікації праці тощо. До цієї групи належать доплати: - за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників; - за суміщення професій (посад); - за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; - на період освоєння нових норм трудових затрат; - бригадирам з робітників, якщо їх не звільнено від основної роботи; - за завідування господарством;

за виконання обов’язків майстра навчальних майстерень; - за керівництво підсобним сільським господарством; - за ведення діловодства та бухгалтерського обліку; - за обслуговування обчислювальної техніки.

- До другої групи належать компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних.

Найвагомішими з-поміж них є доплати: - за роботу в нічний час; - за роботу у важких, шкідливих для здоров’я та особливо важких і шкідливих умовах праці; - за інтенсивність праці; - за перевезення небезпечних вантажів; - за виконання робіт тільки в нічний час (наприклад, у тунелях і підземних територіях метрополітенів).

- Третя група включає доплати, пов’язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об’єкта роботи тощо), а саме: - за багатозмінний режим роботи; - за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (текстильна промисловість); - водіям службових легкових автомобілів за ненормований робочий день, а також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних та інших роботах у кочових умовах; - за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтового методу організації робіт або за підсумковим обліком робочого часу і в інших подібних випадках; - за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільськогосподарської продукції; - за працю понад нормальну тривалість робочого часу; - плавскладу суден рибної промисловості, а також буксирно-транспортних і службово-допоміжних суден; - за обслуговування тварин на відгінних пасовищах; - за роз’їзний характер праці.

Ця класифікація дає уявлення про склад доплат і надбавок, що використовувалися підприємствами України в останні десятиліття.