4. Цілі та функції менеджменту персоналу.

Провідними цілями менеджменту персоналу є:

підвищення ефективності функціонування організації;

поліпшення якості трудового життя персоналу.

Ці цілі органічно пов’язані одна з одною.

Синтетичним показником ефективності діяльності організації є продуктивність (П).

Якість трудового життя персоналу характеризують такі показники та критерії:

рівень і динаміка реальних трудових доходів;

гарантії збереження робочого місця;

умови праці;

змістовність трудового процесу;

рівень побутового та медичного обслуговування на виробництві тощо.

До групи загальних функцій належать такі: планування, організація, мотивація та контроль. Ці функції виконують усі керівники незалежно від рівня управління, лінійні й функціональні, — кожен у межах, закріплених внутрішніми організаційними документами обов’язків, прав і відповідальності.

Наприклад, основними специфічними функціями начальника відділу організації праці та заробітної плати, а отже, і структурного підрозділу, який він очолює, можна вважати:

нормування праці;

виявлення резервів зростання продуктивності праці;

удосконалення матеріального й морального стимулювання працівників;

контроль за дотриманням трудового законодавства в організації.

5. Об’єкти та суб’єкти менеджменту персоналу.

Об’єкт менеджменту персоналу — це широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації.Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є: лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.

6. Принципи та засоби менеджменту персоналу.

Менеджмент персоналу в організації має здійснюватись на таких основних принципах:

планомірності;

системності;

єдиноначальності;

соціального партнерства;

економічної ефективності;

демократизму;

економічної заінтересованості;

соціальної доцільності.

Принцип планомірності вимагає, щоб усі процеси, процедури, операції, дії, що відбуваються в організації з відтворення та використання персоналу, виробництво та праця на кожному робочому місці відбувались на планомірній основі, тобто скоординовано й синхронно. Дуже важливим для ефективності менеджменту персоналу є принцип системності, який обумовлює необхідність реалізації системного підходу в управлінні організацією як цілісним соціальним організмом, структурними підрозділами й виконавцями.

Принцип єдиноначальності слід розуміти як необхідність чіт­кого розподілу повноважень між керівниками та структурними підрозділами по вертикалі й горизонталі, адміністративну підпорядкованість кожного працівника.

Принцип соціального партнерства доповнює та врівноважує принцип єдиноначальності.

Принцип економічної ефективності вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у розвиток персоналу, витрат на оплату праці й утримання робочих місць, інших прямих і непрямих витрат з огляду на їхню віддачу, окупність. Принцип демократизму вимагає оптимального поєднання єдиноначальності, персональної відповідальності керівника за стан справ у підрозділі, яким він керує.

Принцип економічної заінтересованості полягає в необхідності створення гнучкої системи стимулів, яка спонукала б керівників і весь персонал працювати з повною віддачею творчого потенціалу на благо організації, а отже, кожного працівника й суспільства.

Принцип соціальної доцільності доповнює принцип економічної заінтересованості.

Засоби менеджменту персоналу — збірне поняття, що охоплює широке коло речей, які використовуються для практичного управління людьми у сфері спільної праці: інтелект, кваліфікація, управлінські здібності суб’єктів менеджменту персоналу; фінанси підприємства; матеріально-технічне оснащення робочих місць і службових приміщень суб’єктів менеджменту персоналу.