Аналіз поточного стану експорту України
Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави. Стратегічне значення зовнішньої торгівлі для України зумовлюється тим, що модернізація економіки, залучення масштабних іноземних інвестицій, новітніх технологій можливі лише за умови формування в країні стійкої, відкритої до зовнішнього світу господарської системи, органічного включення України в систему глобального розподілу праці.
Важливим чинником є наявність в Україні сотень підприємств, зорієнтованих на зовнішні ринки. Протягом десятиріч не лише крупні промислові гіганти, але й цілі галузі промисловості (суднобудування, ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко інтегровані у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами соціалістичного табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на традиційні ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні виробничі потужності залишилися незавантаженими. Переорієнтація надмірних потужностей на випуск іншої продукції виявилась неефективною (про це свідчать спроби конверсії ВПК), а їх згортання породжує соціальні проблеми. Більш продуктивним видається відновлення втрачених коопераційних зв'язків та освоєння нових ринків.
Попри тривалу і глибоку економічну кризу, Україна має значний експортний потенціал. За рівнем запасів та видобутку мінерально-сировинних ресурсів Україна входить до числа провідних країн континенту. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, відкрито близько 20 тис. родовищ. Україна виробляє до 5% світової мінеральної сировини та продукції її переробки. Мінеральна сировина, що видобувається в Україні, у вартісному виразі оцінюється в $15 млрд..
Україна має значний потенціал міжнародної спеціалізації в галузях АПК. Вона володіє понад 25% найбільш родючих чорноземів світу, має сприятливі кліматичні умови. Завершення реформування відносин власності на селі, технічне переоснащення сприятимуть нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції. Крупні підприємства харчової промисловості вже сьогодні істотно модернізовані і випускають продукцію, що відповідає світовим стандартам якості.
Україна має значний потенціал експорту послуг. Вона є найбільшим у світі транзитером природного газу і володіє газотранспортною системою з високою пропускною спроможністю — 290 млрд. куб. м на вході і майже 170 млрд. куб. м на виході на рік. До Європи через територію України транспортується біля 97% російського газу. Протягом найближчих 3-5 років Україна має можливість стати європейським центром розподілу електроенергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, причому не лише з Росії, а й з країн Каспійського регіону та Центральної Азії. Україна має значний нереалізований потенціал розвитку туризму.
Узбережжя двох морів у субтропічній зоні, наявність гір, великої кількості рік, озер та лісів забезпечують можливості для цілорічного туризму: рекреаційного, пізнавального, спортивного (альпінізм, гірськолижний і парусний спорт), мисливства. Вигідне географічне розташування, інфраструктура залізничних, морських та автошляхів, авіалінії зв`язують Україну з багатьма країнами світу.
Україна має значний потенціал високотехнологічних галузей промисловості. Вона посідає чільне місце серед провідних країн світу (після США, Росії, Франції, Китаю) у космічній галузі. Підтвердженням цього є участь України в ряді міжнародних проектів: Sea Launch; створення Міжнародної космічної станції; спільний з РФ проект модернізації міжконтинентальної балістичної ракети СС-18 (“Сатана”); спільний з Бразилією та Італією проект пусків модернізованого ракетоносія “Циклон-4” з бразильського космодрому тощо. Україна є також однією з дев'яти держав світу, які проектують та будують літаки військово-транспортної авіації. Сильними є позиції національного літакобудування у створенні вантажних транспортних літаків. З часів СРСР в Україні створена суднобудівна база, яка вважалася однією з найпотужніших в Європі. Нині суднобудівна галузь України налічує понад 100 заводів, в т.ч. 11 базових суднобудівних підприємств. Україна має відчутні успіхи в експорті зброї та військово-технічних послуг: починаючи з 1997р., вона впевнено посідає місце в десятці світових експортерів.
Маючи високий експортний потенціал, Україна поки що використовує його недостатньо ефективно, порівняно з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвиненим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи (обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні втричі менші, ніж у Польщі, та в 10 разів менші, ніж в Угорщині).
Частка експорту в ВВП України досягла 42%. Але зростання експорту відбувається на фоні зниження реального ВВП та внутрішнього споживання. Тому експортний потенціал дедалі більше втрачає внутрішнє економічне підгрунтя. З 1997р. спостерігається зменшення вартісних обсягів експорту, що свідчить про кризу виробництва, зорієнтованого переважно на експорт.
Протягом 90-х років відбулась значна географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі України — з країн колишнього СРСР на інші регіони, що загалом є позитивним чинником. Однак, скорочення експорту в країни СНД (в першу чергу — в Росію) не вдалося компенсувати нарощуванням експорту на нові ринки. Крім того, позитивне сальдо від торгівлі із західними країнами використовується не на модернізацію вітчизняного виробництва, а головним чином — на закупівлю російських енергоносіїв.
У 2007р. основними торговими партнерами України були Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь і Польща — саме в такому порядку ці країни входять до списку основних споживачів українських товарів. Поставки вітчизняної продукції нарощуються до Туреччини, Німеччини, Італії та США. Має місце помітне згортання присутності України на ринках Польщі та Білорусі.
Товарна структура експорту України є вкрай несприятливою. Вона свідчить про нездатність держави подолати структурні диспропорції економіки, сформованої в рамках колишнього СРСР. Домінуючими експортними позиціями залишаються металопродукція (44% загального експорту), мінеральні продукти та хімія (22%), а машинобудування складає лише 12%. На відміну від держав Центральної Європи, в Україні так і не відбулась переорієнтація з торгівлі сировиною та напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю.
Зовнішня торгівля України залишається надто чутливою до зовнішніх чинників, оскільки для українського експорту характерні: низький ступінь диференціації експорту товарів і послуг; концентрація на малодинамічних міжнародних ринках з підвищеним рівнем протекціонізму; надзвичайно велика залежність від нестійкої цінової кон'юнктури на сировину та товари з низьким ступенем переробки.
Головні експорто-орієнтовані галузі залишаються надзвичайно енергоємними, що робить їх критично залежними від імпортованих енергоносіїв та обмежує можливості нарощування експорту за рахунок девальвації національної валюти.
Експорт продукції металургії характеризується чутливістю до цінових коливань на світових ринках, значною часткою продукції з низьким ступенем переробки та низькою економічною ефективністю. Нерідко експорт металопродукції орієнтується не на економічну ефективність, а на утримання позицій на зовнішніх ринках з метою забезпечення валютних надходжень будь-якою ціною.
Продовжується скорочення експорту хімічної продукції, що зумовлено несприятливою кон'юнктурою світового ринку. Окрім того, розвиток експорту хімічної продукції стримується його високою енергоємністю та екологічною шкідливістю.
Певної стабільності цьому сектору надає лише інерція попиту в країнах колишнього СРСР, які не спромоглися знайти альтернативних джерел постачання хімічної продукції.
Частка продукції машинобудування в структурі імпорту продовжує зменшуватись. Це негативно впливає на експортний потенціал України, не дає можливості модернізації підприємств-експортерів.
Реалізація значного експортного потенціалу АПК буде залежати від ефективності здійснюваних нині економічних перетворень на селі. Внаслідок
неефективного державного регулювання відносин в сфері АПК (включаючи і
регулювання експорту сільськогосподарської продукції), Україна зазнає відчутних втрат на світових ринках. Вона вже втратила позицію європейського лідера з виробництва бурякового цукру, а також ринки його збуту в країнах СНД, насамперед — в Росії; втрачає зовнішні ринки збуту і перетворюється на імпортера зерна; втрачає ринки збуту насіння соняшнику. Експорт послуг має однобічний характер (транзит російських енергоносіїв). Україна не реалізує можливості виходу на найбільш динамічні в сучасному світі ринки послуг — туристичний бізнес, ринок інформаційних технологій, а також недостатньо використовує сприятливі умови для нарощування експорту послуг на ринки СНД і Азії.
Залишається неефективним валютне регулювання експорту. За даними офіційної статистики, Україна практично не інвестує в економіку інших країн. Однак, можна впевнено стверджувати, що Україна протягом останніх десяти років є досить крупним експортером капіталу. Причини, що стримують надходження іноземних інвестицій в Україну, водночас призводять до відпливу вітчизняних капіталів за кордон.
Слід зауважити, що в 2009р. після періоду певного скорочення показників зовнішньої торгівлі почала визначатися тенденція до стабілізації роботи галузі. Так, за попередніми даними, у 2010 р. зовнішньоторговельний оберт товарами збільшився на 12,3% у порівнянні з попереднім роком. При цьому експорт товарів збільшився на 11,6% і склав 16264,7 млн. дол. США; імпорт збільшився на 13,0% і склав 15775,1 млн. дол. США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 489,6 млн. дол. США, у 2000 р. - 616,6 млн. дол. США.
За рахунок нарощування постачань неблагородних металів і виробів із них забезпечено 21,4% загального приросту експорту товарів, мінеральних продуктів - 15,9%, продукції АПК - 22,1%, машин і устаткування - 27,9%, легкої промисловості - 5,9%.
Поліпшилася товарна структура експорту: питома вага продукції машинобудування і металообробки в загальній структурі експорту товарів зросла із 12,6% у 2008 р. до 14,2% у 2009 р. Доля продукції агропромислового комплексу збільшилася з 9,0% у 2009р. до 10,8% у 2010 р. Продукції металургійного комплексу продовжує належати третина загального обсягу експорту товарів.
Протягом 2009 р. продовжувалася диверсифікація географії зовнішньої торгівлі України товарами. Темпи росту обсягів товарообігу з іншими країнами (13,5%) випередили темпи росту товарообігу з країнами СНД (6,6%), у тому числі на 12% збільшився товарообіг із країнами Африки, на 5% із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Це відбулося за рахунок збільшення темпів росту експорту в інші країни на 14,8%, тоді як темп росту по країнах СНД склав 2,6%. Обсяг експорту товарів у Російську Федерацію складав 22,9% від загального обсягу експорту, а імпорту - 37,4%.
Важливого значення набуває також необхідність враховувати різну фактороінтенсивність українських товарів і послуг порівняно з закордонними, цінові та інші відмінності, що формують конкурентні переваги національних економік у міжнародній торгівлі.
Отож, поглянемо на географічну структуру експорту та імпорту товарів за останні 12 років.
Таблиця 3.1
Географічна структура експорту товарів (млн.дол.США)
Роки |
Всього |
Країни СНД |
Iншi країни свiту |
Європа |
Країни ЄС |
Азiя |
Африка |
Америка |
Австралія і Океанія |
Невизначені країни |
Експорт |
||||||||||
2000 |
14400,8 |
7405,2 |
6995,6 |
3456,9 |
3313,9 |
2711,0 |
209,3 |
598,3 |
20,1 |
– |
2001 |
14231,9 |
5585,7 |
8646,2 |
3675,3 |
3483,2 |
3829,2 |
472,4 |
652,5 |
16,8 |
– |
2002 |
12637,4 |
4202,3 |
8435,1 |
3993,0 |
3855,5 |
2997,0 |
562,0 |
865,4 |
17,4 |
0,3 |
2003 |
11581,6 |
3252,2 |
8329,4 |
3790,2 |
3647,4 |
3183,8 |
617,1 |
692,4 |
45,1 |
0,8 |
2004 |
14572,5 |
4497,5 |
10075,0 |
4680,2 |
4561,1 |
3437,9 |
731,5 |
1217,5 |
7,0 |
0,9 |
2005 |
16264,7 |
4675,4 |
11589,3 |
5720,9 |
5506,3 |
3970,2 |
877,0 |
1011,9 |
7,4 |
1,9 |
2006 |
17957,1 |
4377,4 |
13579,7 |
6515,8 |
6376,2 |
5067,7 |
1055,2 |
936,9 |
4,1 |
– |
2007 |
23066,8 |
6044,4 |
17022,4 |
9147,4 |
8685,4 |
5400,7 |
1250,3 |
1219,2 |
4,8 |
– |
2008 |
32666,1 |
8557,0 |
24109,1 |
11764,3 |
11009,6 |
8030,7 |
1758,0 |
2544,2 |
11,7 |
0,2 |
2009 |
34228,4 |
10730,6 |
23497,8 |
10881,4 |
10233,4 |
8377,4 |
2393,9 |
1831,2 |
13,7 |
0,2 |
2010 |
38368,0 |
12663,5 |
25704,5 |
12625,5 |
12087,9 |
8133,8 |
2373,7 |
2550,9 |
17,9 |
2,7 |
2011 |
49296,1 |
18614,6 |
30681,5 |
14773,8 |
13916,4 |
10354,0 |
2792,0 |
2686,3 |
15,7 |
59,6 |
Далі розглянемо дещо новіші дані щодо структури імпорту та експорту товарів і послуг України, а саме за період січень-липень 2011року.
У таблиці 3.2 наведено деякі дані, що характеризують динаміку розвитку зовнішньої торгівлі та її структуру.
Таблиця 3.2
Динаміка та структура розвитку зовнішньої торгівлі за І півріччя 2011року
Показник |
Експорт |
Імпорт |
Сальдо |
||
тис.дол. США |
у % до січня-липня 2011 |
тис.дол. США |
у % до січня-липня 2011 |
||
Усього товарів і послуг |
45840710,6 |
147,6 |
54248674,6 |
153,6 |
-8407964 |
Товари |
40159038,1 |
146,6 |
51210276,9 |
157,5 |
-11051238,8 |
Країни СНД |
14072304,3 |
138,4 |
20928190,9 |
144,1 |
-6855886,6 |
Інші країни світу |
26086733,8 |
151,5 |
30282086,0 |
168,4 |
-4195352,2 |
Продовження таблиці 3.2 |
|||||
Європа |
11533243,9 |
135,7 |
18149840,7 |
149,9 |
-6616596,8 |
Азія |
9371004,1 |
169,2 |
8789657,6 |
196,7 |
581346,5 |
Африка |
2297658,9 |
140,4 |
851427,8 |
358,4 |
1446231,0 |
Америка |
2821076,0 |
187,1 |
2257309,2 |
206,3 |
563766,7 |
Австралія і Океанія |
22594,7 |
279,0 |
233050,6 |
334,0 |
-210455,9 |
Послуги |
5681672,5 |
147,0 |
3038397,7 |
149,2 |
2643274,8 |
Країни СНД |
2180775,5 |
134,1 |
505635,6 |
151,9 |
1675139,9 |
Інші країни світу |
3500897,0 |
156,4 |
2532762,1 |
148,7 |
968134,9 |
Європа |
2062754,4 |
160,7 |
1509067,2 |
152,6 |
553687,2 |
Азія |
563183,6 |
140,0 |
508737,6 |
191,0 |
54446,0 |
Африка |
97957,7 |
173,0 |
40900,0 |
148,3 |
57057,7 |
Америка |
586473,0 |
171,6 |
262676,6 |
117,3 |
323796,4 |
Австралія і Океанія |
9862,3 |
151,2 |
1614,6 |
119,8 |
8247,7 |
Регулювання експорту
Ситуація у світі. Як правило, держави зацікавлені у збільшенні експорту, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості.
Проте в деяких випадках держави обмежують експорт. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, але також у країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали.
Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо-або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілого ряду причин, серед яких є і політичні, і економічні.
Серед причин обмеження експорту:
проблеми національної безпеки (наприклад експорт зброї);
небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану);
збереження природних ресурсів (наприклад видів тварин, що вимирають);
збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад цінних порід дерева);
збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад нафти).
Обмеження експорту можуть здійснюватися в різних формах, наприклад:
експортні квоти;
експортні мита або податки;
заборона експорту визначених товарів.
Нерідко держави обмежують експорт, виконуючи свої міжнародні угоди.
ГАТТ та інші угоди СОТ, хоча і прагнуть максимально зменшити обмеження торгівлі, не містять положень, які б прямо торкалися обмеження експорту. При проведенні переговорів країни — члени ГАТТ підтвердили необхідність переглянути деякі положення ГАТТ з тим, щоб сфера її застосування охоплювала і обмеження експорту, проте на сьогоднішній день угоди СОТ залишаються документами, націленими насамперед на імпорт.
Регулювання експорту в Україні
В Україні обмежується експорт цілого ряду товарів, серед яких:
зброя;
боєприпаси;
військова техніка і спеціальні комплектуючі вироби для їхнього виробництва;
вибухові речовини;
ядерні матеріали;
технології, устаткування, установки, спеціальні неядерні матеріали і пов'язані з ними послуги;
джерела іонізуючого випромінювання;
інші види продукції, технологій і послуг, що використовуються при створенні озброєння і військової техніки або розкривають державну таємницю України;
дорогоцінні метали і сплави, коштовні камені;
наркотичні і психотропні засоби;
твори мистецтва і стародавні предмети з музейних фондів України.
Заходи обмеження експорту включають:
заборону експортувати товари з України без дозволу Державної служби експортного контролю;
вимогу про обов'язкове узгодження з державними органами умов торгівлі деякими товарами;
встановлення обов'язкових умов експорту товарів.
Більш докладно про обмеження експорту див. "Положення про державний експортний контроль в Україні", затверджене Указом Президента № 117/98 від 13 лютого 1998 року, із змінами, внесеними:
Указом Президента № 953/99 від 2 серпня 1999 року.
Висновок
У сучасних умовах вирішення проблеми розвитку й особливо ефективної реалізації можливостей зовнішньоторговельного потенціалу України залежить не тільки від економічної ситуації в країні, але і тісно пов'язано зі змінами, що відбуваються в світогосподарському середовищі. У цьому зв'язку при розробці експортної політики країни необхідно враховувати об'єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації у світі, інтереси окремих країн-партнерів по зовнішньоекономічних зв'язках, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни і її провідних підприємств, які активно беруть участь (або здатні брати участь) у світовому торгово-економічному співробітництві. Таким чином, успіх у реалізації експортного потенціалу може бути досягнутий лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск тих видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг, що зможуть знайти свої "ніші" на зовнішніх ринках. Останнє, по суті, обумовлює необхідність корінного відновлення основних фондів у стислі терміни, стимулювання розвитку наукоємних технологій, превалюючого випуску товарів із високим ступенем обробки. Зокрема, для випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції, яка дозволить Україні хоча б "засвітитися" на світовому ринку, буде потрібно впровадити на початку ХХІ століття як мінімум 10-12 макротехнологій, що визначають у даний час потенціал 7-ми головних розвинутих країн. Без цього неминучі подальше старіння і деградація виробничого потенціалу країни, технологічний застій, а в кінцевому рахунку, - повна втрата конкурентоспроможності української продукції і сповзання України на периферію світового господарського розвитку.
Формування ефективного механізму розвитку і реалізації зовнішньоторговельного потенціалу країни потребує рішення ряду превентивних задач, а саме:
забезпечення функціонування механізмів кредитування і страхування експорту за участю держави, а також надання державних гарантійних зобов’язань щодо експортних кредитів;
погодження заходів, що приймаються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, з цілями і задачами Національної програми, а при потребі проведення експертизи проектів законів та інших нормативних актів, виходячи з їх впливу на розвиток вітчизняного експортного потенціалу;
широке залучення українських ділових кіл до проведення спільних заходів щодо стимулювання експорту;
створення системи зовнішньоторговельної інформації і інформаційно-консультативних служб, що включали б їх регіональні і закордонні представництва;
організація оперативної роботи державних органів щодо активного просування української експортної продукції на зовнішні ринки та захист інтересів вітчизняних експортерів за кордоном.