62. Порядок визначення собівартості готової продукції.

Для визначення собівартості конкретного виду продукції важливо згрупувати витрати за статтями калькуляції, тому що саме ці статті показують куди пішли витрати.

Типовим положенням встановлена слідуюча номенклатура статей калькуляції:

1) Сировина і матеріали; 2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати; 3) Паливо, енергія; 4) Відходи виробництва; 5) Основна ЗП; 6) Додаткова ЗП; 7) відрахування на соцстрах; 8) витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання; 9) Витрати на освоєння нових виробництв; 10) Знос спецінструментів; 11) Загальновиробничі витрати; 12) Загальногосподарські витрати; 13) Втрати від браку; 14) Позавиробничі витрати.

Якщо згрупувати всі статті калькуляції від 1до 13, то ми отримаємо виробничу собівартість, а якщо до виробничої собівартості + позавиробничі витрати = повна с/в.

С/в промислової продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництвоі збут.

63. Визначення собівартості та облік випуску продукції.

Собівартість— вартість факторів виробництва, які необхідно витратити для виробництва продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції.

Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

Готова продукція— це виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові — покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид запасу виробничого.

Готова продукція може мати (а може й не мати) кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, протяжність — метрами, якість — ґатунком. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження (продаж) та реалізація. Водночас можливий інший підхід (здебільшого на дрібних підприємствах, фермерських господарствах тощо), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у виробника, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, — робота, послуга (посередництво) або великогабаритні вироби — будинок, пароплав тощо — безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю виготовлення. Але оскільки фактична собівартість може бути визначена лише після збирання всіх затрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції до визначення її вартісних характеристик (для цього існують спеціальні способи, аналогічні способам обліку матеріалів).