4. Візантійське суспільство, державне управління.

Фронтальна бесіда.

1. Що таке держава?

2. Яку форму правління державою називають монархією?

3. Кому належала вся повнота влади у державі франків?

4. Хто допомагав королеві управляти державою?

5. Розповідь учителя.

Інакше, ніж у франків, вибудовувався державний механізм Візантії, яка довгий час була хранителькою державно-правової спадщини античності.

У IV—VII ст. Візантійська держава успадкувала основні риси І пізньої Римської імперії. Державу очолював імператор, у руках якого була зосереджена законодавча, виконавча та судова влада. Централізований характер імперії різко відрізняв Візантію від сучасних їй феодальних держав Європи.

Влада візантійського імператора була великою, але не безмеж ною. По-перше, не було спадковості престолу. Новий імператор обирався сенатом, жителями Константинополя (населення сто лиці збиралося на константинопольському іподромі) й армією.' По-друге, існував дуже впливовий орган, що складався з вер хівки суспільства — сенат. По-третє, величезну роль у державі відігравала Візантійська православна церква.

У VIII—X ст. відбувається посилення імператорської влади — припинялися вибори імператорів, втрачає свій вплив сенат. У цей час за імператором закріплюють грецькі титули василевса та автократора (самодержця). Із XI ст. утверджується перехід престо­лу в спадщину. Однак надалі, у зв'язку з розвитком феодальних відносин, імператорська влада починає слабнути.

Для державного ладу Візантії характерною була наявність ве­личезного бюрократичного апарату, як центрального, так і місцевого, із розподілом чиновництва на ранги.

Центральне управління зосереджується в Державній раді — консисторії (пізніше — синкліті). До складу консисторії входили такі особи: два префекти Преторія — керівники місцевого апара­ту, префект Константинополя — голова сенату, магістр — керів­ник палацу, квестор -- головний юрист і голова консисторії, а також два комітети фінансів.

У IX—XI ст. структура державного апарату ще більше усклад­нюється, кількість відомств доходить до 60-ти.

Місцеве управління перебувало в руках префектів Преторія, яким були підпорядковані правителі діоцезів і провінцій. У VII ст. утворилися військові округи - феми на чолі зі стратегами, у яких була вся повнота військової та цивільної влади.

Візантія мала значний вплив на політичний розвиток народів Південної та Східної Європи. Зокрема, такі держави, як Болгарія та Сербія, сприйняли численні візантійські державно-правові ін­ститути. Неабияке значення мало те, що Болгарія виникла на

Критерії колишньої візантійської провінції. А в 1018—1187 рр. на взагалі перебувала під владою Візантії.

- Робота зі схемою. І Спираючись на розповідь учителя та користуючись текстом підручника, подайте у вигляді схеми структуру суспільства Візантії.

Учні самостійно або під керівництвом учителя (на дошці) скла­дають схему. При цьому не тільки закріплюються знання, здобуті ході уроку, але й формуються навички складання структурно логічних схем. Якщо побудова схеми викликає труднощі в учнів, роботу можна виконувати у кілька етапів:

а) назвати основні суспільні стани Візантії;

б) розмістити названі стани на соціальній драбині залежно від їхнього майнового стану;

в) звернути увагу, що система васалітету у Візантії не скла­лася.

Структура суспільства Візантії

Аристократи

Чиновники

Духовенство

Купецтво

Інтелігенція

Ремісники

Селяни

Раби