3. Візантія в VII—XI ст. Іконоборство.

Розповідь учителя.

У 610р. син карфагенського екзарха змістив із престолу ім­ператора Фоку й заснував нову династію, їй довелося зіткну­тися з новою загрозою - арабами. У 634р. вони вдерлися до Сирії і в результаті дворічної війни вона була втрачена імпе­рією. Протягом наступних 40 років Візантія втратила Єгипет, Палестину, Месопотамію, Північну Африку. Араби доходили навіть до столиці, Константинополя. Однак імператору Константину IV Погонату вдалося врятувати імперію: арабський флот був розбитий завдяки «грецькому вогню», на суходолі військ.» халіфату також були зупинені. Наприкінці VII ст. територія Візантії вже не перевищувала третини від держави Юстиніана. З іншого боку, постійна зовнішня загроза допомогла об'єднати населення, майже припинилися релігійна та міжнаціональні ворожнечі.

У цей же час почалося активне заселення Балканського пів­острова слов'янськими племенами, які почали серйозно загро­жувати імперії. На тлі цих подій до влади приходить Лев III, більше відомий як Лев Ісавр, засновник Ісаврійської династії (717—867рр.). Йому вдалося завдати вирішальної поразки ара­бам і зупинити розпад держави. Перші імператори Ісаврійської династії змогли стабілізувати ситуацію в імперії, попри епідемію чуми 747 р. З іншого боку, імператори цієї династії призвели до початку ікон об Орського руху, що став причиною конфлікту імператорської й церковної влади, численних сутичок всередині держави й погіршення відносин із Заходом.

Робота із формування поняття.

1. Прочитайте визначення поняття в підручнику. (Іконобор­ство — вчення, яке заперечувало вшанування ікон.)

2. Назвіть ключові слова визначення.

3. Що таке ікона?

4. Як ви вважаєте, яку реакцію в суспільстві могла виклика­ти заборона вшановувати ікони?

Розповідь учителя.

І Іконоборчий рух розпочав імператор Лев III Ісавр, який у 730 р. дав указ, що забороняв культ ікон у християнській церкві. Це рішення було ухвалено з ряду причин, передусім політичних. По - перше, заборона вшанування ікон була спрямована на послаблен­ні влади церкви. По-друге, у такий спосіб імператор сподівався зблизитися з мусульманами, які теж не визнавали культу зображень. У 754р. іконоборство було офіційно визнане церковним собором, названим Іконоборчим. Іконоборці вважали священні зображення — ікони, статуї, мозаїки — ідолами і посилалися на десять заповідей Мойсеєвих («не зроби собі кумира»). У 787 р. за підтримки імператриці Ірини був проведений Нікейський собор, який засудив іконоборство і відновив ушанування ікон. Однак уже у 813р. імператор Лев V Вірменин відновив іконоборський рух.

Взагалі іконоборство було спричинене надмірним ушануванням ікон у Візантії, що викликало обвинувачення з боку іудеїв, мусульман і західних християн у язичництві та поклонінні перед ідолами. Лев III прагнув об'єднати християнську церкву і Долучити до неї євреїв та арабів, а з іншого боку — боровся з її Впливом, що дедалі зростав. Рішення про заборону ікон і наказ імператора виламувати зображення з храмів викликали обурення значної частини населення. Це призвело до повстання в Греції, яке було жорстоко придушене імператором. Частина італійських володінь Візантії з м. Раненою відійшла під владу Лангобардського королівства. Папа Григорій II і папа Григорій III визнали Іконоборство єрессю. На Сході на захист шанування ікон виступив впливовий церковний діяч св. Іоанн Дамаскін. Однак Лев III 1 його син Константин V здолали опозицію. Після відновлення панування ікон іконоборців почали жорстоко переслідувати. Це призвело до того, що імператор Михаїл І був повалений, а до лади прийшов прихильник іконоборства Лев V, який відновив рух. Ще ЗО років продовжувалися знищення ікон, поки у 842 р. церковний собор остаточно не визнав ушанування ікон.

У 804 р, розпочалася нова війна з мусульманами, які у 826 р. захоплюють острів Кріт — важливу воєнно-морську базу; у 827 р. араби захоплюють Сицилію. На північних кордонах утворюється Болгарська держава — союз кочових племен болгар і місцевого слов'янського населення. Війська їхнього хана Крума доходять до Константинополя і лише ціною надмірних зусиль візантійцям удається відбити напад завойовників. У цей час Візантію роздирають внутрішні чвари. Лише у 867 р. період смути завершується утвердженням Македонської династії, яка дала державі ряд вія значних правителів: Василія І Македоняна, Никифора Фоку, Іоанна Цимісхія і Василія Л Болгаробійця. Візантія здобулі 150 років відносного спокою і процвітання. За їхнього правлііи ня були відвойовані Південна Італія і Кріт, розбите і включені до складу імперії Болгарське царство. Успішно велася боротьба і проти арабів. Імператор Василій II віддав свою сестру Анну .ш князя Київського Володимира Великого, встановивши політичні зв'язки з Руссю, яка була офіційно охрещена за східним, візатійським обрядом у 988 р. У 1019 р. Василій II влаштував один із перших за часів єдиної Римської імперії тріумф з приводу завоювання Грузії, Вірменії й Болгарії. Саме за правління Василія Ц Візантія переживала період недовгого розквіту і стабільності. Уже за його наступників почався занепад держави. Імператорі швидко змінювали одне одного, ситуація в імперії дестабілізувалася. На сході з'явилася нова загроза т— турки-сельджуки. Вони розбили візантійську армію під Манцикертом. Після цього за­хопили велику частину півострова Мала Азія, де створили свого державу — Кенійський султанат.

У 1054 р. відбувся остаточний розкол між Західною та Схід­ною церквами. У цей же час Візантія остаточно втратила свої володіння в Італії; на Балканах утворилися слов'янські держави, що серйозно загрожували Візантії.

У 1081 р. до влади приходить Олексій І Комнін — перший пред­ставник династії Комнінів. У відчаї він просить допомоги у Папи Римського, таким чином почавши епоху хрестових походів.

3. Візантія у XII—XV ст.

Фронтальна бесіда.

1. Коли розпочалися хрестові походи? Що стало приводом доних?

1. У чому вбачали хрестоносці мету своєї експедиції?

2. Які наслідки мали хрестові походи?

Розповідь учителя,

Хрестоносці та візантійці по-різному бачили мету хрестових походів: перші бажали відвоювати Гроб Господень для себе, ос­танні ж прагнули повернення втрачених територій. Тому Перший хрестовий похід дуже розчарував імператора Іоанна Комніна. Він вирішив діяти самостійно: укріпив становище на Балканах, при­мусив Антіохійське князівство дати васальну присягу Візантії.

Активній діяльності Іоанна Комніна поклала кінець його смерть Ш142 р. Його наступник, Мануїл І, вів успішні війни з Угорщиною, яка визнала суверенітет Візантії, і Сербією, яку він включив до складу імперії. З іншого боку, погіршувалися відносини з державами хрестоносців; серйозну загрозу становила і Венеція, колишнє володіння Візантії, а тепер конкурент у боротьбі за торговельні шляхи. Після смерті Мануїла посилилися відцентрові процеси в імперії: у 1187р. відійшла Болгарія, у 1190р.— Сербія. У 1202 р. почався Четвертий хрестовий похід, спрямований К проти мусульман, а проти Візантії. Не останню роль в організації цього походу відіграла Венеція. У 1204 р. війська хрестоносців захопили Константинополь, імперія розпалася на ряд держав: Латинську та Ахейську імперії, створені хрестоносців, Епірський деспотат, Трапезундську та Нікейську імперії, які залишилися під контролем греків. Становище хрестоносців І Візантії було нестійким, вони заслужили ненависть місцевого населення й повністю залежали від того, чи вчасно прийдуть Ви допомогу європейські війська. У 1261 р. Михаїл І Палеолог, правитель Нікейської імперії, блискавично розгромив Латинську імперію й урочисто вступив до Константинополя. У тому ж році Він був проголошений візантійським імператором. Однак повністю Візантія так і не була відновлена: Ахейська імперія хрестоносців проіснувала аж до турецького завоювання, так само як і Трапезундська імперія. Ізсередини імперію роздирали внутрішні Протиріччя, постійно точилася боротьба з турками, сербами і бол­іварами. У 1329 р. турки захопили Нікею, у 1337 р.— Нікомедію, у 1338 р. вони досягли Босфорської протоки. Іоанн V і Мануїл II намагалися знайти допомогу на Заході, у 1439 р. була укладена флорентійська унія між католицькою та православною церква. Однак Візантії більше нічого не могло допомогти: 5 квітня 1453р. турки захопили Константинополь; до цього вони завоювали всі володіння Візантії в Азії, за нею залишилися лише невеликі володіння в околицях міста. Візантійська імперія перестала Існувати.