Аналіз позитивних та негативних наслідків конфлікту

Враховуючи те, що конфлікт в Північній Ірландії досі не вирішений надзвичайно важливим стає питання про вироблення нової стратегії взаємодії між учасниками конфлікту. Перш за все, це є відмова від військових та терористичних засобів боротьби. З початком цього процесу надзвичайно важливим має стати відхід від амбіційних претензій та стереотипі . Метод компромісу в даному випадку може спрацювати, однак тут також не варто ним зловживати, бо це фактично призведе до шантажу та зловживанню лояльністю. Крім того, залучення третьої сторони помогла б змінити ситуацію. Таку роль могли б зіграти міжнародні організації.

Перспективним напрямом може стати співробітництво як стратегія вирішення конфлікту, бо його вирішення де-юре, не завжди призводить до вирішення де-факто, тому надзвичайно важливо додати елемент стратегічності відносин двох народів та направити їхні. Діяльність на спільні та взаємовигідні цілі. Пошук спільностей, а не відмінностей може вирішити проблеми культурної та національної площини, а створення спільної та колегіальної моделі управління – адміністративної складової.

Шотландія має широку автономію у складі Сполученого Королівства, самостійно вирішуючи питання в таких сферах, як юстиція, охорона здоров'я, освіта та інші. З 1999 року відновлена діяльність шотландського парламенту.

Правляча Шотландська національна партія здобула перемогу на парламентських виборах у 2007 році саме на хвилі націоналістичних настроїв.

4. Політика безпеки та оборони норвегії, данії, та ісландії

На відміну від Швеції та Фінляндії, Данія, Норвегія і Ісландія є членами НАТО, проводять активну політику безпеки та оборони.

Формування політики безпеки Норвегії у 1990рр відбувалося на базі місцевих умов, які наклали природній відбиток на поведінку цих країн на міжнародній арені.

Під час холодної війни Норвегія виступала в ролі північного форпосту Північноатлантичного блоку, будучи єдиною державою цієї організації, що має сухопутний кордон з радянським союзом у Європі. Практично всі гарантії безпеки Норвегії, роблячи ставку на територіальну оборону, взяв на себе блок НАТО.

Позиція Норвегії з питань розвитку європейської системи безпеки полягала в той чис в підкресленні першорядної ролі НАТО в забезпеченні безпеки на континенті, про що неодноразово говорилося і у виступах політичних діячів, і в парламентських резолюціях. Зокрема на Берлінській зустрічі Північноатлантичної ради в 1996р норвезькі і ісландські представники вперто відстоювали точку зору про те, що європейська ідентичність у сфері безпеки і оборони повинна розвиватися в рамках НАТО.

Ще однією відмінною рисою норвезької позиції було чітке розділення зовнішньої політики і політики безпеки з одного боку і спільної оборони з іншого.

Одним з поштовхів до зміни норвезької позиції з’явилася спільна франко британська декларація, підписана в грудні 1998р. і закликала інтенсифікувати зусилля щодо зміцнення європейського центру безпеки. Для Норвегії це означало, перш за все чітко виражену позицію Великобританії , позитивно розглядає спільні європейські дії в даному напрямку. Якщо враховувати історичні зв’язки і традиційну зовнішньополітичну орієнтації на Великобританію, можна зробити висновок, що це послужило Норвегії прикладом до наслідування.

Таким чином, коректування позиції норвезького уряду наприкінці 1990р з проблемами розвитку європейської політики у сфері безпеки в бік більшого прийняття мала на меті уникнути посилення ізоляції країни в результаті зміни зовнішніх умов. Певні результати в цьому напрямку були досягнуті. Напевно, найбільш рішучим кроком стало рішення уряду надати в розпорядження загальноєвропейських структур сили швидкого реагування у кількості близького 3500 чоловік. Проте, проблеми залишаються. Не будучи членом ЄС, Норвегія не може розраховувати на рівноправний статус у процесі прийняття рішень.

Основним завданням збройних сил Данії є сприйняття у встановленні миру і безпеки. Данія йде до поставленої мети миротворчої, роблячи дії із запобігання конфліктів і воєн, збереженню суверенітету і цілісності Данії, а також підтримуючи мирний розвиток і сприяючи зростанню поваги прав людини.

Для успішного вирішення питань безпеки в сьогоденні і в майбутньому, необхідно міжнародну взаємодію і співпрацю. Тому державна політика безпеки і оборони Данії багато в чому характеризується і знаходиться в прямій залежності від розвитку подій на міжнародній арені. Країна залучена як в операції з врегулювання міжнародних військових криз, так і в роботу цивільних рятувальних місій по всьому світу. Сьогодні, одним з основних завдань збройних сил Данії є боротьба з тероризмом.

До 2009р збільшилась можливість з підтримки в бойовій готовності до 2000 солдатів з усіх трьох видів збройних сил. Враховуючи загальне населення Данії – ця країна опиняється в числі країн-лідерів по активності участі в міжнародних операціях.

Данія багато зробила для того, щоб підтримати НАТО як основний інструмент досягнення політичної безпеки в Європі, і для Данії особливо важливо що США є активним членом НАТО. В галузі політики безпеки Данія займає позиції близькі США. Данія також є членом Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

Одним з головних чинників забезпечення національної безпеки вважається участь військ союзників у відбитті збройних сил.

Згідно з Конституцією країни верховним головокомандувачем збройних сил є монарх. Основні питання військового розвитку вирішуються парламентом і урядом через міністерство оборони.

Уряд на чолі з прем’єр-міністорм відповідає за стан і розбудову збройних сил.

Міністр оборони несе персональну відповідальність перед парламентом і урядом за стан збройних сил, розробку військових законопроектів і бюджету, перспективних і поточних планів розвитку ЗС, а також за еалізацію поітики в галузі військового будівництва.

Збройні сили Данії включають 3 види: сухопутні війська, ВПС і ВМС.

За оперативним призначенням ЗС поділяються на польові війська і війська місцевої оборони.

В сухопутних військах є 14 учбово-мобілізаційних полків. Їх основне завдання – проведення початкової підготовки особового складу сухопутних військ, перепідготовка резервістів, забезпечення мобілізаційного розгортання бойових груп і військ місцевої оборони.

Військово-повітряні сили включають і засоби ВПС і ППО, які входять до складу тактичного авіаційного командування. Їх основні завдання : авіаційна підтримка сухопутних військ і військово морських сил, участь в операціях ОПЗС НАТО, протиповітряна оборона важливих об’єктів і угрупувань військ, охорона наземних і морських комунікацій, введення повітряної розвідки, перекиданні по повітрю військових підрозділів, вантажів, озброєння і військової техніки.

До оперативного командування ВМС входять флот і авіація.

У відповідності з вимогами НАТО збройні сили Данії включено до складу сил реагування і головних оборонних сил.

Данія бере участь у миротворчій діяльності з 1948р.

Отже, Норвегія і Данія на сучасному етапі є державами з високим рівнем забезпечення безпеки.

5. Значний вплив на вироблення зовнішньополітичного курсу Великобританії справляє необхідність адекватного реагування на сучасні зовнішньополітичні виклики й тенденції в динамічному зовнішньополітичному середовищі.

Одним з таких викликів стала нагальна потреба успішного завершення інституційної реформи ЄС. У цьому контексті європейський напрямок зовнішньої політики Великобританії додатково актуалізується потребою зберегти статус впливової й активної держави-члена ЄС. При цьому робота кабінету Г. Брауна в європейському напрямку суттєво ускладнюється необхідністю подолання потужних євроскептичних настроїв у британському суспільстві, опозиційному консервативному таборі та частині правлячої партії. У разі задоволення вимог євроскептиків провести референдум щодо нового реформаційного Договору ЄС існує велика вірогідність його провалу. Усвідомлюючи негативні наслідки цього сценарію для Великобританії, що позиціонує себе як одного з лідерів ЄС, і для Європи взагалі, Г. Браун наполягає на відсутності потреби у референдумі, підкреслюючи той факт, що реформаційний Договір не є європейською конституцією і враховує всі особливі зауваження Сполученого Королівства.

6. З півдня Великобританія граничить із Францією найближчим і найбільш розвитим сусідом, що має з нею загальні водні границі. Основне сполучення між державами здійснюється через протоку Ла-Манш (британці називають її «Англійський канал»), по дну якого наприкінці двадцятого століття був прокладений тунель для швидкісного залізничного сполучення. До цього сполучення між двома країнами здійснювалося водним або повітряним шляхом.Також найбільш близькими сусідами Великобританії є Бельгія і Нідерланди, значно далі розташовані Данія, Німеччина, Норвегія.

7. Жорстка позиція нового британського уряду у справі Литвиненка й офіційна відмова Росії в екстрадиції російського громадянина Лугового до Сполученого Королівства призвели до значного погіршення британсько-російських відносин. Здійснюючи тиск на Росію, британський уряд пішов на висилку 4-х російських дипломатів, призупинення переговорів з Росією щодо спрощення візового режиму та пожорсткішання процедури видачі британських віз російським громадянам. Росія вдалася до аналогічних заходів у відповідь.

Британсько-російський конфлікт призводить до ускладнення двосторонньої кооперації як на політичному, так і на економічному та гуманітарному рівнях. Зокрема, у грудні цього року російський МЗС оголосив про закриття відділень Британської Ради в російських регіонах.

Слід зазначити, що різке погіршення відносин Великобританії з Росією відбувається на фоні (і у значній мірі є відображенням) загальної тенденції охолодження відносин між Заходом і Росією, конкретними проявами якої є: призупинення Росією участі у ДЗЗСЄ; пожвавлення російської військової активності (поновлення польотів стратегічної авіації й активізація навчань ВМС); загострення розбіжностей з питань ПРО, Косова; проблеми гарантування енергетичної безпеки Європи тощо.

Важливим фактором, що дозволяє Великобританії займати жорстку позицію по відношенню до Росії є мінімальний рівень залежності від постачань російських енергоносіїв. Згідно з британською енергетичною стратегією, у найближчій і середньостроковій перспективі залежність Великобританії від російських нафти та газу буде незначною, що дозволить офіційному Лондону й надалі зберігати максимальну свободу політичного маневру. Цей фактор є важливим для України, оскільки він дозволяє розраховувати на британську підтримку у вирішенні проблемних питань російсько-українських відносин (енергетичних, територіальних тощо).

Теперішня криза в російсько-британських відносинах створює нові можливості для України, оскільки привертає додаткову увагу британської влади до України як до регіонального чинника стримування Росії. Крім того, у випадку поглиблення російсько-британського конфлікту і можливого згортання значної кількості грантових програм розвитку в Росії, що фінансуються британським урядом, Україна може стати альтернативним реципієнтом цих коштів.

8. Офіційний Лондон виступав найактивнішим прихильником приєднання до ЄС Центральноєвропейських та Балканських країн і наразі продовжує підтримувати процес розширення за рахунок Західних Балкан та Туреччини. При цьому важливо відзначити, що британський уряд ніколи не заперечував перспективи членства України в ЄС. Аналіз виступів і промов британських парламентарів як нині правлячої лейбористської, так і опозиційної консервативної партій свідчить про однаково прихильне ставлення до європейської перспективи України в середовищі британського політикуму.

Таким чином, стабільна та послідовна політична підтримка офіційним Лондоном євроінтеграційного курсу України та перспективи її членства в ЄС роблять Сполучене Королівство одним з найважливіших союзників України на шляху досягнення її стратегічної мети – інтеграції до ЄС.

Беручи до уваги обґрунтовану вище актуальність розвитку українсько-британських відносин, важливо проаналізувати формування нової зовнішньої політики Великобританії, пов’язане з приходом до влади прем’єр-міністра Гордона Брауна (призначеного 27 червня 2007 р.) і зміною правлячого кабінету, та визначити потенційні наслідки цього процесу для України, а також нові можливості, що він відкриває. У черговому огляді британської зовнішньої політики “Британія у світі” (квітень 2007 р.) однією з основ зовнішньополітичного курсу Великобританії в сфері розширення ЄС, було визначено надання Україні перспективи членства в ЄС. Така позиція Британії по відношенню до України була підтверджена у листі прем’єр-міністра Великобританії Г. Брауна до Президента України В. Ющенка від 9 серпня 2007 року. Г. Браун, зокрема, наголосив, що його держава продовжує залишатися твердим прихильником європейської інтеграції України.

Серед найважливіших поточних проблем двосторонніх українсько-британських відносин необхідно виділити потребу полегшення візового режиму шляхом укладання двосторонньої угоди. Це зумовлено тим, що:

укладена угода між Україною та ЄС про спрощення візового режиму і реадмісію, що наразі очікує на ратифікацію українським парламентом, не розповсюджуватиметься на Великобританію, яка не входить до Шенгенської зони ЄС і проводить самостійну візову політику.

Україна зацікавлена в максимально можливому наближенні двостороннього українсько-британського візового режиму до положень угоди про спрощення візового режиму з ЄС. Наразі ж спостерігається тенденція пожорсткішання британської візової політики в рамках 5-річної імміграційної стратегії уряду Г. Брауна, спрямованої на посилення боротьби з нелегальною міграцією: з 2 серпня 2007 року для отримання британської візи українські громадяни зобов’язані надавати свої біометричні дані (сканування 10-ти пальців рук і цифрове фото); з 1 листопада заповнення анкет на візу здійснюється виключно через Інтернет.

висока вартість британських віз є негативним чинником, що суттєво гальмує розвиток економічної та гуманітарної співпраці. Теперішня вартість британських віз у 2,5-8,2 рази (залежно від типу візи) перевищує єдиний тариф (35 євро), передбачений в угоді про спрощення візового режиму між Україною та ЄС.

Актуальним завданням на порядку денному українсько-британських відносин є активізація двосторонньої економічної співпраці.

Великобританія є важливим торговельним й інвестиційним партнером України. Станом на 1 жовтня 2007 р. обсяг українсько-британської торгівлі товарами становить біля 970 млн. долл. (біля 1,1 % від загального обсягу товарної торгівлі України і біля 3,36 % від товарної торгівлі України з 27 країнами ЄС). Великобританія займає п’яте місце за обсягами інвестицій в Україну (1820 млн дол., що становить біля 6,8 % від загального обсягу інвестицій в Україну).

Ірландія розглядає Україну як чинник стабільності і безпеки в регіоні і Європі в цілому і позначає її серед інших держав, які нині існують на геополітичному просторі Східної Європи.

У принциповому плані ірландська сторона висловлює зацікавленість в підтримці дружніх двосторонніх відносин між Україною і Ірландією і тісної співпраці в рамках міжнародних організацій, перш за все, ООН. Ірландія заявляє про підтримку євроінтеграційних прагнень України і розширення співпраці між Україною і ЄС.