Статья 8

2. Группы экспертов по рассмотрению координируются секретариатом и состоят из экспертов, отобранных из числа кандидатур, выдвинутых Сторонами Конвенции, и, когда это необходимо, межправительственными организациями, в соответствии с руководящими указаниями, принятыми для этой цели Конференцией Сторон.

3. В рамках процесса рассмотрения проводится тщательная и всеобъемлющая техническая оценка всех аспектов осуществления настоящего Протокола той или иной Стороной. Группы экспертов по рассмотрению готовят доклад для Конференции Сторон, действующей в качестве совещания Сторон настоящего Протокола, в котором приводится оценка осуществления Стороной ее обязательств и выявляются любые потенциальные проблемы и факторы, влияющие на выполнение обязательств. Такие доклады распространяются секретариатом среди всех Сторон Конвенции. Секретариат составляет перечень вопросов, касающихся осуществления, которые были выявлены в таких докладах, для дальнейшего рассмотрения Конференцией Сторон, действующей в качестве совещания Сторон настоящего Протокола.

5. Конференция Сторон, действующая в качестве совещания Сторон настоящего Протокола, при содействии, в зависимости от обстоятельств, Вспомогательного органа по осуществлению и Вспомогательного органа для консультирования по научным и техническим аспектам рассматривает:

a) информацию, представленную Сторонами в соответствии со статьей 8, и доклады экспертов об ее рассмотрении, проведенном в соответствии с настоящей статьей, и

b) те вопросы, касающиеся осуществления, которые были включены секретариатом в перечень в соответствии с пунктом 3 выше, а также любые вопросы, поднятые Сторонами.

Проблема механізму міжнародної торгівлі квотами – відсутність жодних правил на рівні Кіотскього протоколу щодо звітування та прозорості використання коштів, а тим паче їх цільове витрачання. Тобто уряд може продати величезну кількість квот без користі ні для народу України, ні для вирішення проблеми зміни клімату.

Лише угоди укладені напряму з урядами інших країн несуть певні норми відповідальності та цільового призначення коштів. Такі вимоги диктуються покупцем квот, тому що це кошти платників податків, які не хочеться і не дозволено витрачати безвідповідально.

Країни звітують Секретаріату Конвенції про використання коштів, які отримані в результаті реалізації(продажу) квот.

Базовим роком у Кіотському протоколі є 1990 рік, від якого відштовхуються у розрахунках всі країни. В 90ті роки в України відбувся різкий спад розвитку економіки, що призвело до зменшення викидів парникових газів. На сьогодні викиди в Україні складають лише 45% від рівня 1990 року, що сталося внаслідок спаду виробництва та реструктуризації економіки.

Офіційна мета скоротити викиди на 20% до 2020 року фактично означатиме ріст викидів парникових газів на 70% від сьогоднішнього рівня. З цього слідує, що Україна планує тільки нарощувати викиди парникових газів, в той час як інші країни докладають зусиль з їх скорочення. Така позиція України на міжнародних переговорах ніяк не обґрунтована урядом.

В той же час за даними на 2007 рік Україна входить в 20-ку найбільших забруднювачів світу викидами СО2.

Задача №12

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому

значенні:

санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан

здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому

показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної

території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри

факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах,

визначених санітарними нормами;

середовище життєдіяльності людини (далі - середовище

життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів

навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що

безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання,

харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні

(вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично

модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні

(органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум,

вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче

та інші види випромінювання), соціальні (харчування,

водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання,

виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів

середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або

працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь;

безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності,

при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на

людину;

сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища

життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив

його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення

нормальних і відновлення порушених функцій організму;

санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища

життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на

певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив,

епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) -

встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та

санітарно-протиепідемічні правила і норми,

санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на

основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі

межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми,

регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя

людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими

відноситься виключно до медичної професійної компетенції;

небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний,

біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або

за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;