1. Бюлетень вищої атестаційної комісії України. – 2007. – № 6. – с. 9 – 17.

2. Сидоренко В. Підготовка магістрів з педагогічних спеціальностей: реальність та проблеми / В. Сидоренко // Освіта. – №31. – 29 травня.

3. Стеченко Д. М. Методичні вказівки до виконання, оформлення та захисту магістерських робіт / Д.М. Стеченко. – К.; КУТЕП. – 2001. – 35 с.

4. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В.М. Шейко, Н.Т. Кушнаренко. – Знання-Прес. – 2002. – 295 с.

Тести для самоконтролю.

Завдання 63. Загальні вимоги до дипломної роботи передбачають (вкажіть головні):

а) цільову спрямованість;

б) сучасність тематики;

в) логічну послідовність викладу матеріалу;

г) стислість і конкретність;

д) оформлення додатків;

е) доказовість висновків і рекомендацій;

ж) професійне спрямування.

Завдання 64. Що потрібно доповнити до структури дипломної роботи?:

а) титульний аркуш;

б)

в)

г) вступ;

д) основна частина;

е)

ж)

з)

Завдання 65. Що потрібно підготувати студенту до захисту дипломної роботи перед ДЕК?:

Завдання №66. Назвіть структуру відгуку на дипломну роботу.

Додаток А

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну і методики їх викладання

Орнаментика та традиції вишивкарства в українській культурі: весільний рушник

Дипломна робота

Виконала:

Студентка Інституту мистецтв

Групи ОМ – 54

Микитчук Юлія

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук

Пацалюк І.І.

Консультант:

Вербіцька І.О.

ТЕРНОПІЛЬ – 2010

Додаток Б

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ВИШИВКАРСТВО В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ

КУЛЬТУРІ…………………………………………………………….6

1.1. Вишивка в контексті традиційної української культури, становлення та розвиток………………………………………………………………….....6

1.2. Особливості рушників різних областей України як символу вишивкарства ...…...………………………………………………………16

Висновки з першого розділу..…………………………………………….28

РОЗДІЛ 2. ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК ЯК ВИРАЗНИК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ……………………………………….30

2.1. Символічне значення та орнаментика весільного рушника……….30

2.2. Традиції та звичаї у вишиванні весільного рушника ……………...48

Висновки з другого розділу………………………………………………53

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ – ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ……………………………………………………...55

3.1. Художньо – технологічні особливості весільних рушників ……...55

3.2. Впровадження теоретичних пошуків у творчу роботу ……………65

Висновки з третього розділу …………………………………………….66

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………….………………………………………….70

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..73

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..82

Додаток Д

ВСТУП

Закономірні процеси художньо-естетичного мислення народу формувалися віками і удосконалювалися в міру поступу суспільного прогресу. У всезагальній художньо-естетичній картині людського буття вишивка займає чільне місце як найбільш масовий і різнофункціональний вид мистецтва. Це народне мистетцво – і як художнє явище, і як процес, і як культурна традиція – посідає в традиційній культурі українців досить важливе місце. Свідченнм цього є те, що, незважаючи на велику кількість фабричних тканин та фабричного одягу, незважаючи на різні тенденції та напрямки розвитку моди, вишивка залишається незмінно актуальною і в повсякденному житті, і в святі.

Історією визначена особлива роль вишивки в духовному житті людини, створені естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. Вишиті рушники, скатертини, завіси та ін., які організовують інтер'єр житлових і ритуальних споруд, супроводжують свята, обряди, несуть в собі не тільки матеріально-практичну, а й духовно-естетичну функції. З давніх-давен і до сьогодні вишивка виступає як естетичне духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя.

Традиції вишивання, характерні для всього слов'янського світу. Вона відігравала важливу роль в різного роду обрядах – і календарних, і побутових. Вишивка разом з іншими побутовими речами (зокрема, рушниками) досить часто згадується як важлива деталь в народній обрядовості. Її дослідники Л. Бебешко [2], О. Воропай [6], Д. Дорошенко [12], П. Захарчук [14], О.Косачева [16], І. Кріп’якевич [19], М. Манучарова [22] та ін. доводять, що вона зберегла в своїй іконографії давні архаїчні мотиви – досвід, причетний до відбиття складною мовою вишивального мистецтва, народного світогляду.

Відродження мистецтва вишивки традиційного українського рушника та його поширення в сучасному житті дає змогу зберігати народні традиції і виявляти цікавість до рушника як виразника етнокультури нашого народу, його семантики, колористики тощо. Це зумовило вибір теми дипломного дослідження: «Орнаментика та традиції вишивкарства в українській народній культурі: весільний рушник».

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей вишивки українського традиційного весільного рушника та практичному його відтворенні у матеріалі.

Відповідно до поставленої мети передбачено виконання таких завдань:

1. На основі аналізу наукових джерел дослідити українську народну вишивку як вид ДПМ;

2. Вичленити значення знаків-символів, вживаних при складанні візерунків для весільних рушників.

3. Конкретизувати особливості весільного рушника у різних регіонах України.

4. На основі дослідженого відтворити традиційний український весільний рушник.

Об’єктом дослідження є орнаментика та традиції вишивкарства України, а предметом – традиційний весільний рушник.

Територіальні межі дослідження. Оскільки рушник є характерним для усіх регіонів нашої країни, ми вважали за потрібне дослідити особливості вишиваних рушників України загалом.

Хронологічні межі дослідження: так як мова йде про традиційні мотиви вишивки рушника, то таке дослідження вимагає пошукових дій від перших історичних знахідок до сьогодні.

Теоретичною основою пошуку стали дослідження науковців у галузі мистецтва О. Братко-Кутинський [4], П. В. Захарчук, Т. В Кара-Васильєва, А. О. Заволокіна [14], Ю. Мельничук [23], Л. Орел [26], М. Попович [28]та ін.

Практичною основою дослідження є творчі доробки художників України: Г. Герасимович, Л. Березовської, О.Василенко, Г.Гринь, Л. Вансальської, Г. Кольченко, а також В.Сидоренко, А Корзун (Захарків), Н. Гречанівської, Л. Городина, О. Великодної, О. Закорної, М. Коржук, Є. Ковтун, Д. Петневич, С.Селянкіної, Л. Фролової, Г. Бигук, А. Шувайло, та ін.

Відповідно до поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні – аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми; емпіричні – вивчення та аналіз результатів художньо-творчої діяльності майстрів вишивкарства різних регіонів України; статистичні – збір та обробка даних з метою визначення особливостей весільного рушника, його колористики, орнаментики, семантики.

Дослідження проблеми здійснювалось протягом 2009-2010 рр. у три етапи:

На першому етапі (2009) проаналізовано наукову літературу з проблеми, визначено вихідні положення дослідження, його предмет, об'єкт, мету, завдання, на основі аналізу схарактеризовано суть значення знаків-символів, вживаних при складанні візерунків для весільних рушників.

На другому етапі дослідження (2009) конкретизовано особливості весільного рушника у різних регіонах України.

На третьому етапі (2010) теоретично обґрунтовано та на основі дослідженого відтворено традиційний український весільний рушник, сформульовано висновки, оформлено результати наукового пошуку.

Теоретико-практичне значення роботи полягає у наступному:

1. Конкретизовано традиційні особливості українського весільного рушника: колористику, орнаментику, семантику.

2. Результати наукових пошуків можуть бути використані у практичній діяльності митців вишивкарства, при вивченні вишивки студентами Інституту мистецтв у курсі ДПМ, також можливе їх впровадження у практику роботи сучасної школи.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, 2 додатків на 16 сторінках та списку використаних джерел (53). Робота містить 2 рисунки. Обсяг основного тексту – 66 сторінок. Загальний обсяг роботи 85 сторінок.