Права та обов‘язки свідків (розділ і, глава 3, §4)

За статтею 56, свідок має право «давати показання або відмовитися від давання показань». Але це право не передбачається у випадках, у яких особи, не можуть бути допитані як свідки (стаття 54) або коли свідок може відмовитися від давання показань через особисті відносини із підозрюваним / обвинувачуваним (стаття 55). Англійський переклад, здається, передбачає точно не визначене право відмовлятися від давання показань.

З іншого боку, такий механізм може спричинити серйозні труднощі у проведенні судового розгляду, оскільки він наділяє свідка дискреційним правом відмовлятися від давання показань без пояснення причин для такої відмови. Це може дуже ускладнити забезпечення явки свідків до суду та давання ними показань перед судом. Коли свідки мають передбачене законом право «зберігати мовчання», вони більшою мірою стають об‘єктом корупції та погроз з боку тієї чи іншої сторони, оскільки їм не треба побоюватися можливого вжиття до них санкцій.

Для виправлення цієї небажаної ситуації у кодексі слід передбачити право свідка відмовитися від давання показань лише з причин, наведених у статтях 54 і 55. Крім того, свідку можна надати право відмовлятися відповідати на специфічні запитання, якщо його відповіді на такі запитання можуть призвести до виникнення правової відповідальності. Свідок також повинен мати право бути поінформованим про таку можливість.

У Києві члени Робочої групи на таку пропозицію погодилися. Відповідно, до проекту кодексу слід внести поправки, щоб уточнити цей момент.

Підстави для відводу державного обвинувача (розділ і, глава 3, §6)

У статті 68 проекту кодексу для відводу державного обвинувача наводяться такі самі підстави, як і для відводу судді. Однак до кола таких підстав належить пряма чи побічна заінтересованість в результатах провадження (стаття 67, частина 1(3)) й інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості (стаття 67, частина 1(4). Посилання на такі підстави для відводу видаються не послідовними. Державний обвинувач зацікавлений у результатах провадження у будь-якому випадку, оскільки рівень його професіоналізму оцінюється результатами його роботи під час кримінального провадження. До того ж, видається дивним вимагати від обвинувача бути неупередженим, в той час як однією із його професійних функцій є «здійснювати державне обвинувачення у суді» (стаття 28 проекту кодексу).

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми могло б бути обмеження підстав для відводу державного обвинувача лише підставами, визначеними у статті 67, частина 1.

У Києві члени Робочої групи на таку пропозицію погодилися. Відповідно, до проекту кодексу слід внести поправки, щоб уточнити цей момент.

Порядок вирішення питання про відвід (розділ і, глава 3, §6)

Стаття 72 має більш точно регулювати цей порядок. У випадку відводу судді строк в один день для розгляду питання про відвід видається мало реальним. У такому разі питання повинно вирішуватися негайно або якнайскоріше, а не «протягом розумного строку». Таке невелике уточнення може запобігти використанню клопотань про відвід для гальмування кримінального провадження із метою дотягнути до спливу строку позовної давності чи іншого терміну.

У Києві члени Робочої групи на таку пропозицію погодилися. Відповідно, до проекту кодексу слід внести поправки, щоб уточнити цей момент.