1. Методи якісної оцінки громадськістю, населенням діяльності органів внутрішніх справ (моніторинг думок), їх окремих структур, напрямків роботи.

Ці методи повинні мати пріоритетне значення, оскільки відносини між особистістю та державою (органами внутрішніх справ) повинні ґрунтуватися на гуманістичному підході. Цей підхід виходить із розуміння інтересів особистості як мети, держави – як засобу досягнення цієї мети. Відносини особистості та держави (органів внутрішніх справ) будуються на встановленні балансу, при якому:

– особистість мала б можливість безперешкодно розвивати здібності, задовольняти права, свободи та законні інтереси;

– держава (органи внутрішніх справ) отримувала б визнання та підтримку своєї діяльності з боку особистості, що виконує свої обов’язки та несе відповідальність за їх невиконання [6, с. 155, 156].

Для забезпечення максимальної об’єктивності якісної оцінки, її неупередженості, необхідно, по-перше, громадянину мати відповідний рівень правової культури, а по-друге, державі (органам внутрішніх справ) проводити виховну роботу серед населення. Тобто необхідний прямий і зворотний зв’язок, узгодження інтересів конкретної людини, цілого суспільства і держави.

2. Методи кількісних показників, коли в основі оцінки лежить статистика.

Пропонується нова методологія щодо ідентифікації кількісних критеріїв, яка базується на реалізації визначеної вище якісно нової функції органів внутрішніх справ України – забезпечення правопорядку та законності, прав і свобод громадян на рівні міжнародних стандартів. Що стосується нової ідеології визначення кількісних критеріїв, то, на нашу думку, слід переглянути або замінити такі критерії, як відсоток розкриття злочинів, показники, що характеризують якість слідства і продуктивність праці слідчих, працівників ВКМСН, міліції громадського порядку тощо. Обґрунтуємо цю позицію.

Вважаємо, що в нових реаліях сьогодення необхідно обґрунтовано і творчо підійти до реалізації основних завдань міліції, які визначені в Законі України «Про міліцію». Йдеться про те, що боротьбу зі злочинністю слід здійснювати, виходячи із сутності злочинної діяльності, попереджаючи таким чином появу нових проблем, а не від сукупності найбільш гострих проблем сьогодення. Саме такий підхід є найбільш науково обґрунтованим та перспективним.

Враховуючи таку ідеологію, слід розробити оновлену нормативно-правову базу в галузі визначення функціональних обов’язків працівників всіх служб міліції, де чітко було б окреслено коло питань, які мають вирішувати конкретні служби. Значну увагу при цьому слід приділяти не декларативності цих документів, а реальному виконанню покладених обов’язків. Йдеться про те, що як кримінальній міліції, так і міліції громадської безпеки необхідно зробити акцент у своїй діяльності на реалізації наступних завдань:

– запобігання і припинення злочинів та адміністративних правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяють їх здійсненню та, згідно зі своєю компетенцією, здійснення заходів щодо їх усунення, участь у правовому вихованні населення;

– прийом та реєстрація заяв та повідомлень громадян про злочини та адміністративні правопорушення (не вимагаючи їх забрати), своєчасне прийняття по них рішень;

– проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення злочинів;

– надання посильної допомоги особам, що постраждали від правопорушень та нещасних випадків;

– вчасне виявлення та розкриття злочинів [5, ст. 10].

Безумовно, соціально-політичні умови в Україні та існуючий рівень правосвідомості громадян не дозволяють дійти висновку, що вже тепер зримо прослідковується тенденція суттєвої зміни динаміки злочинності у бік скорочення. Проте очевидно, що кримінальна ситуація покращиться не тільки завдяки виявленню та розкриттю злочинів, але й за допомогою попередження дій правопорушників, послідовної реалізації превентивного підходу у справі боротьби зі злочинністю. Вважаємо, що саме профілактика являє собою найбільш дієвий шлях боротьби зі злочинністю, насамперед через те, що забезпечує виявлення і нейтралізацію її причин. Значною мірою це упередження самої можливості вчинення злочинів [7]. Слід зазначити, що способи профілактики можуть бути різними – це і існуючі, і нові, які виникають в сучасних для України умовах. Вважаємо за необхідне підкреслити, що успіх цих превентивних заходів певною мірою залежить від професіоналізму та злагодженості роботи всіх служб міліції, від неупередженого ставлення працівників різних служб міліції до цих заходів (на жаль, останнє ще має місце!).

Вважаємо, що оперативно-службова діяльність міліції також повинна аналізуватися згідно з наведеною вище послідовністю виконання завдань. Зупинимося докладніше на цьому питанні.

Головна увага повинна приділятися оцінці запобігання та профілактичній роботі, причому всіх без винятку служб органів внутрішніх справ. Одним з основних показників діяльності вважати показники роботи з особами, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, схильні до відмови від здійснення злочину. Йдеться також про показники, що пов’язані з припиненням злочинів, роз’яснювальною роботою серед населення. Таким чином, діяльність щодо попередження злочинів необхідно переорієнтувати у бік віктимологічної профілактики, виконуючи цю діяльність «від злочинця». Вважаємо, що слід переглянути організацію роботи міліції громадської безпеки, ВКМСН, ДАІ та обов’язково врахувати при оцінці їх діяльності ці критерії. Відомо, що саме ці служби максимально наближені до населення, до підростаючого покоління, яке буде визначати наше майбутнє.

Одним з критеріїв оцінки діяльності органів внутрішніх справ слід вважати кількість заяв та повідомлень про злочини та події, що надійшли до ОВС. Йдеться як про аналіз цього показника з точки зору динаміки його зміни, так і про коректне відображення цього показника у статистичних звітах.

Таким чином, оцінка діяльності ОВС повинна розроблятися з урахуванням дослідження характеру заяв і повідомлень, що надійшли до ОВС. Вважаємо, що при оцінці стану розгляду заяв і повідомлень повинні значитися такі показники, як строки прийняття рішень, об’єктивність прийняття рішень, характер інформації, що утримується в цих матеріалах. На нашу думку, показники роботи із заявами і повідомленнями повинні аналізуватися та враховуватися для всіх служб ОВС;

Критеріями оцінки діяльності оперативних підрозділів ОВС України можна визнати наступні:

а) кількість виявлених та розкритих злочинів працівниками цих підрозділів;

б) стан роботи з нерозкритими злочинами;

в) стан профілактичної роботи.

Слід зауважити, що в останні роки процес латентності злочинів має негативну динаміку, тобто підсилюється. Проте рівень латентності таких злочинів, як вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є незначним. Однак різко підвищився рівень латентності вимагань, злочинів у сфері службової діяльності (одержання та дача хабара, перевищення влади або службових повноважень тощо), злочинів у сфері господарської діяльності.

У зв’язку з цим вважаємо, що з метою запобігання розпиленню зусиль працівників оперативних підрозділів (карний розшук, відділ по боротьбі з економічними злочинами) слід зважено планувати роботу цих підрозділів, доручаючи їм виявлення та розкриття лише тих злочинів, які є найбільш соціально небезпечними. Що стосується підрозділів ВКМСН, то вони повинні виявляти та розкривати тільки ті злочини, що здійснюються неповнолітніми.

При оцінці роботи з нерозкритими злочинами головним критерієм успішного виконання працівниками оперативних підрозділів своїх завдань, на нашу думку, слід вважати їх мінімізацію. При цьому також слід приділити увагу найбільш суспільно небезпечним злочинам (вбивства, бандитизм, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, грабіж, розбій тощо).

Пропонуємо для більш зваженого аналізу діяльності оперативних працівників з нерозкритими злочинами, крім ступеня тяжкості злочинів, враховувати такий критерій як складність розкриття злочину (наявність або відсутність доказів, ступінь замаскованості злочинного діяння, характер місця та часу його здійснення і т. ін.). Можливо, в останньому випадку слід або звертатися до експерта, або використовувати шкалу складності за балами. В цих підрозділах діяльність здійснюється переважно «від злочину».

Для оцінки діяльності слідчих пропонуємо використовувати інтегрований критерій: кількість нерозслідуваних кримінальних справ (яку треба мінімізувати) з урахуванням класифікацій злочинів за ступенем їх тяжкості та складності.

На нашу думку, слід прагнути саме до мінімізації цього критерію, як і до мінімізації кількості нерозкритих злочинів. Це пов’язано з наявністю в деяких випадках фальсифікацій. Наприклад, з досвіду працівників УМВС України у Харківській області відомо, що відсоток розкриття злочинів збільшували не за рахунок якісної роботи над уже виявленими злочинами, а за допомогою додатково розкритих злочинів, які не є ані за ступенем тяжкості, ані за ступенем складності розкриття пріоритетними.

Відповідно до нового концептуального підходу, «гра у цифри» повинна відійти в минуле, оскільки населенню відомий фактичний стан справ щодо криміногенного становища, а відсоток розкриття злочинів його не відбиває.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ пропонуємо обов’язково враховувати ситуацію, в якій відбувається ця діяльність:

а) рівень злочинності на визначену кількість населення (звичайно, це 10 тис.);

б) навантаження на одного працівника за ознаками кількості заяв та повідомлень, зареєстрованих злочинів, розслідуваних кримінальних справ з урахуванням ступеня їх тяжкості та складності.

При оцінці діяльності конкретних підрозділів органів внутрішніх справ одним з показників слід вважати стан оперативної діяльності.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ слід враховувати також кількість скарг та заяв на дії працівників ОВС, що надійшли до цього органу. Вважаємо, що і в цьому випадку повинен, безумовно, використовуватися принцип мінімізації.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ вважаємо за необхідне відбивати у статистичних звітах зазначені вище критерії не лише за поточний рік, а й за певний період у минулому. Саме це дозволить напрацювати на основі реалістичної виваженої оцінки обстановки, закономірностей, можливостей і тенденцій суспільного розвитку стратегію по приборканню злочинності.