6.2 Випробування реа на стійкість до ультранизьких тисків

Випробування на стійкість до дії ультранизьких тисків проводять для визначення здатності ЕА зберігати при ультранизькому тиску свої параметри в межах, вказаних в НТД, для вивчення і оцінки дії глибокого вакууму на матеріали і елементи ЕА, а також для перевірки прийнятих схемних і конструктивно-технологічних рішень.

Використання виробів на різних висотах приводить до необхідності проведення випробувань в умовах зниженого атмосферного тиску і різних температур.

Матеріали, вузли, елементи, а також ЕА піддаються випробуванням у вакуумних установках. Для випробувань на дію зниженого атмосферного тиску і температури використовують термобарокамеры, відтворюючі знижений атмосферний тиск при нормальній, підвищеній або зниженій температурах.

6.3 Випробування на дію кріогенних температур

Пониження температури виробів в основному відбувається під впливом зовнішніх чинників, яким вироби можуть піддаватися в процесах експлуатації, зберігання і транспортування.

Випробування ЕА, на дію кріогенних температур, проводять з метою оцінки стійкості її параметрів при кріогенних температурах.

Випробуванням кріогенної температури піддаються як тепловиділяючі, так і нетепловиділяючі вироби. Метою випробувань є визначення придатності виробів до експлуатації, транспортування, або зберігання при дії зниженої температури. В умовах дії зниженої температури, а також після перебування у вказаних умовах проводять перевірку значень параметрів і (або) зовнішнього вигляду виробів для встановлення їх відповідності вимогам.

Для проведення випробувань на дію зниженої температури застосовують випробувальні камери холоду (КХ), або комбіновані камери: тепла і холоду (КТХ); тепла, холоду і зниженого атмосферного тиску (КТХБ); тепла, холоду і вологи (КТХВ) і так далі.

6.4 Випробування реа на дію іонізуючих випромінювань

Випробування матеріалів радіоелектронних виробів і складових ЕА компонентів на дію іонізуючих випромінювань проводять з метою перевірки працездатності і збереження зовнішнього вигляду виробів в межах, встановлених в НТД.

Компоненти ЕА, яку піддано дії радіоактивних випромінювань, характерних для експлуатаційних умов, можуть змінювати свої параметри. Оскільки радіоактивні випромінювання, проникаючи в товщу матеріалу, викликають в ньому іонізацію, то часто вони називаються іонізуючими[2].

Радіоактивні випромінювання розділяються на корпускулярні і квантові. Перші є потоками швидких елементарних частинок (нейтронів, протонів, ядер атомів хімічних елементів, бета-, альфа- і інших частинок), другими — електромагнітними іонізуючими випромінюваннями (гамма і рентгенівське).

Для вимірювання поглиненої дози радіоактивного випромінювання застосовується спеціальна одиниця — грей. Один грей (1 Гр) рівний дозі випромінювання, при якій опроміненій речовині масою 1 кг передається енергія будь-якого іонізуючого випромінювання 1 Дж.

При роботах з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань важливе значення має правильна організація праці, що забезпечує безпеку обслуговуючого персоналу.

Допустимі рівні опромінювання регламентуються стандартом «Норми радіаційної безпеки НРБ-69».

У основних санітарних правилах роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ВІСПИ-72 № 950—72) викладені найбільш загальні вимоги по забезпеченню безпеки, обов'язкові для всіх підприємств і установ, на яких ведуться роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань.

Вироби, що піддалися опромінюванню, залежно від ступеня його активності і необхідності подальшого аналізу повинні, або перевантажуватися в місця, передбачені для витримки зразків після опромінювання, або піддаватися руйнуванню в установленому порядку.