5.4 Випробування на дію сонячного випромінювання

Випробування на дію сонячного випромінювання проводить з метою перевірки збереження зовнішнього вигляду і параметрів виробів після дії сонячного випромінювання. Даному виду випробувань піддається ЕА або, вживані в ній конструктивні елементи і покриття, виконані з органічних матеріалів, які не піддавалися іншим видам випробувань.

Контроль інтенсивності ультрафіолетового випромінювання проводиться по діаграмній стрічці або хімічним методом. Діаграмна стрічка дозволяє переводити свідчення мілівольтметра в щільність теплового потоку.

Випробування проводять в камері сонячної радіації. Випробовуваний виріб розташовують в камері так, щоб найуразливіші деталі (виготовлені з органічних матеріалів або такі, що мають органічні покриття) були звернені до джерел випромінювання. Після випробувань роблять візуальний огляд цих деталей (вузлів) і контролюють тільки ті параметри ЕА, стабільність яких залежить від стану деталей і вузлів, що виготовлених з органічних матеріалів або мають органічні покриття і що піддаються безпосередньому опромінюванню.

Як джерела світла застосовують ртутно-кварцові лампи з вольфрамовою ниткою напруження, лампи ультрафіолетового випромінювання або газорозрядні ртутні лампи.

5.5 Випробування на дію пилу.

Випробування на дію пилу підрозділяються на динамічних і статичних. Метою першого виду випробувань є перевірка стійкості виробів до руйнуючої (абразивному) дії пилу. Другий вид випробувань проводять з метою перевірки здатності виробів працювати в середовищі з підвищеною концентрацією пилу. У обох випадках вироби поміщають в камеру пил і розташовують так, щоб дія пилу була найбільш ефективною і відповідала можливій дії пилу при експлуатації.

Випробування проводять обдуванням виробів протягом 2 год. Потім вентилятор відключають, і протягом 2 год. відбувається осідання пилу без циркуляції повітря. При випробуванні на працездатність виробу можуть знаходитися в робочому стані, і необхідно передбачити вимірювання їх електричних параметрів. При випробуванні на пилонепроникність, у разі використання флуоресцентуючого порошку для виявлення пилу, проникаючого всередину виробів, їх переносять в затемнене приміщення, розкривають і піддають ультрафіолетовому опромінюванню.

Вироби вважають такими, що витримали випробування, якщо в процесі і (або) після випробування вони задовольняють вимогам, встановленим в стандартах і ТУ на вироби і програмі для даного виду випробувань. При цьому:

а) у разі перевірки стійкості до абразивної дії пороши вироби вважають такими, що витримали випробування, якщо їх зовнішній вигляд задовольняє вимогам, обумовленим в стандартах і ТУ на вироби;

б) у разі перевірки пилонепроникності ознакою бракування служить наявність пилу, що проник всередину виробу.

5.6 Випробування реа на дію хімічних факторів

Випробування на дію соляного туману проводять для визначення корозійної стійкості виробів і їх придатності до експлуатації у вологій атмосфері у присутності солей. Випробування можуть проводитися одним з наступних методів: витримкою виробів в соляному тумані з періодичним розпилюванням соляного розчину, або при безперервному розпилюванні з подальшою витримкою в чистій вологій атмосфері при підвищеній температурі. Вироби встановлюють в камеру так, щоб їх основна поверхня розташовувалася упоперек потоку сольового туману. Продукти корозії, або розчину, що розпилюється, не повинні потрапляти з одного випробовуваного виробу на інше.

Випробування на дію атмосфери, що містить сірчистий газ, проводять для визначення здатності контактів і з'єднань різних виробів зберігати свої параметри і зовнішній вигляд в умовах дії атмосфери, що містить сірчистий газ. Даний вид випробувань не може бути рекомендований для випробувань контактів, що містять срібло, або деякі його сплави, а також як загальне випробування на корозію, оскільки не враховує можливі дії всіх компонентів промислової атмосфери.

Випробування можуть проводитися періодичною і безперервною дією атмосфери, що містить сірчистий газ.

Крім розглянутих методів випробувань знаходять застосування і ряд інших методів випробувань на дію корозійно-активних середовищ, що містять двоокис азоту (N0₂), аміак (NH₃), сірчистий ангідрид (S0₃), хлористий водень (HCl).

Після закінчення випробування вироби промивають у дистильованій воді, якщо це вказано в стандартах, після чого просушують.

Вироби вважають такими, що витримали випробування, якщо вони на вигляд задовольняють вимогам, встановленим в стандартах для даного виду випробувань[2].