5.3. Випробування на вологостійкість

Розрізняють два види випробування на вологостійкість: тривале і короткочасне. Тривале проводиться з метою визначення здатності виробів зберігати свої параметри в умовах і після тривалої дії вогкості. Короткочасне проводиться з метою оперативного виявлення грубих технологічних дефектів в серійному виробництві і дефектів, які могли виникнути в попередніх випробуваннях.

Обидва види випробувань на вологостійкість можуть проводиться в циклічному (з конденсацією вологи) або безперервному (без конденсації вологи) режимах. Конкретний метод випробування встановлюється залежно від призначення і умов експлуатації виробів відповідно до ступеня жорсткості.

Циклічний режим випробування характеризується дією підвищеної вогкості при циклічній зміні температури повітря в камері. В результаті створюються умови для випадання роси на зовнішніх поверхнях виробів (при швидкому зниженні температури) і подальшого її випаровування (в період підвищення температури), що сприяє інтенсивному розвитку процесів корозії. При зниженні температури в камері волога може проникати всередину виробів через різні мікроканали в зварних, паяних швах, місцях з'єднання матеріалів з різними ТКЛР. Фізичний механізм цього явища полягає в наступному. При зниженні температури в камері повітря у внутрішній порожнині випробовуваного виробу охолоджується і тиск зменшується. За рахунок виникаючого перепаду тиску в навколишньому об'ємі і усередині порожнини волога дифундує по капілярах всередину цієї порожнини (корпуси). Враховуючи ці особливості, випробування на вологостійкість в циклічному режимі слід рекомендувати в першу чергу для виробів, що мають вільні внутрішні порожнини, наприклад для виробів в пластмасових корпусах з вільним внутрішнім об'ємом, в металостікляних і металокерамічних корпусах з вільним об'ємом і т.п.

У разі тривалого досліду на вологостійкість при циклічному режимі загальна тривалість випробування залежно від ступеня жорсткості.

Випробування виробів під електричним навантаженням передбачають в тому випадку, якщо в умовах експлуатації у цих виробів при зволоженні під напругою можлива поява руйнуючих дій електролізу або електрохімічної корозії. У вигляді навантаження використовується напруга, що забезпечує мінімальне виділення тепла у випробовуваних виробах. В більшості випадків випробування на вологостійкість проводять без електричного навантаження.

Випробування на вологостійкість проводять в спеціальних камерах тепла і вологи.

Вологе повітря в замкнутому просторі можна одержати різними способами зволоження: 1) випаровуванням з відкритої вільної поверхні води або водяних розчинів різних хімічних з'єднань; 2) шляхом циркуляції його через зволожувальний пристрій.

Перший спосіб застосовують в тому випадку, якщо вогкість повітря не міняється протягом тривалого часу. Цей спосіб хоча і простий, але практичне його вживання обмежується необхідністю строго підтримувати постійність різниці температури повітря і води, а також задану точність регулювання температури в межах психрометричної різниці.

Другий спосіб зволоження повітря знайшов останнім часом більш широке вживання. Цей спосіб дає можливість створювати змінні температуру і вогкість повітря в період випробування.

Для вимірювання вогкості повітря і газів застосовують гігрометри. Гігрометри класифікують залежно від принципу дії.