3.3. Вибір об'єкту випробуваннь і визначуваних параметрів

Об'єктами випробування є: макети, моделі, експериментальні зразки виробу, виготовлені при виконанні науково-дослідних робіт (НДР) на етапах проектування; дослідні зразки виробів, виготовлені при виконанні дослідно-конструкторських робіт (ДКР); зразки, виготовлені при упровадженні або освоєнні виробу у виробництві; зразки, виготовлені в ході сталого серійного або масового виробництва.

Випробуванням піддаються вироби, відповідні НТД на виріб по конструкції, зовнішньому вигляду, а також параметрам, визначуваним за нормальних кліматичних умов. Виріб необхідно випробовувати в тому вигляді і стані, в якому воно експлуатується. Якщо складові частини виробу при монтажі, транспортуванню і експлуатації знаходяться в неоднакових умовах, їх можна випробовувати роздільно відповідно до умов експлуатації кожної частини. В цьому випадку допускається також проводити випробування виробу в цілому, але за програмою, що враховує умови експлуатації.

Залежно від вигляду і етапу розробки продукції об'єктом випробувань може бути одиничний виріб або партія виробів, що піддається суцільному або вибірковому контролю, окремий зразок або партія, від якої береться обумовлена НТД вибірка (проба).

При виборі об'єкту випробувань враховують наступні вимоги:

необхідність доказу працездатності виробу при обумовлених в НТД умовах експлуатації;

необхідність доказу відповідності параметрів надійності виробу (виробів) значенням, що вимагаються в НТД;

мінімальна вартість випробувань (включаючи витрати на випробувальне устаткування);

мінімальна тривалість випробувань;

наявність відповідного устаткування і оснащення, що забезпечує проведення випробувань;

необхідність забезпечення взаємозамінності окремих функціональних вузлів і блоків;

можливість забезпечення оптимального контролю технологічних процесів;

необхідність визначення параметрів надійності елементів і компонентів, вживаних у виробі.

Слід зазначити суперечливий характер перших чотирьох вимог. Так, при сучасній тенденції до зростання інтеграції виробів (компонентів), вживаних в електронній апаратурі, росте трудомісткість їх повної перевірки працездатності. Отримання більш об'єктивних показників надійності виробів пов'язано із зростанням числа об'єктів і тривалості їх випробувань. Це також здорожує випробування на надійність.

Загальні положення методики випробуваннь

3.4. Вимоги до методики випробуваннь

Методика випробувань — це організаційно-методичний документ, обов'язковий до виконання. В ньому формулюють: метод випробувань, засоби і умови випробувань, відбір проб, алгоритми виконання операцій за визначенням однієї з декількох взаємозв'язаних характеристик властивостей об'єкту, форми представлення даних і оцінювання точності, достовірності результатів, вимоги техніки безпеки і охорони навколишнього середовища.

Методика випробувань визначає процес проведення випробувань. Вона може бути висловлена в самостійному документі або в програмі випробувань (див. § 5.2). Методика є також складовою частиною НТД на ту, що виготовляється у виробництві ЕА (стандартні, ТУ).

Відтворність результатів випробувань визначається рівнем якості методики випробувань і властивостями об'єкту випробувань. Дуже важливо при оцінці результатів випробувань виділити ту частину погрішностей одержаних даних, яка може бути обумовлена методикою випробувань. Тому основна вимога до методики випробувань — забезпечити максимальну ефективність процесу випробувань і мінімально можливу погрішність одержаних результатів.

Вимоги до методики випробувань включають вимоги до методу випробування, до технічних засобів і умов його здійснення. Вибір методу є найістотнішим моментом при розробці методики випробувань. Метод випробувань — сукупність правил вживання певних принципів і засобів для здійснення випробувань. Він дозволяє забезпечити виконані задачі перевірки виробів на відповідність вимогам ТЗ на їх розробку або НТД на вироби. При виборі методу враховують конструктивно-технологічні особливості виробу, норми контрольованих параметрів і необхідної точності їх вимірювання, вимоги безпеки проведення випробувань.

При виборі методів випробувань вживаних на різних етапах створення виробу, необхідно виходити з вимоги максимально можливої ідентичності випробувань. При цьому повинна враховуватися відмінність норм, що допускаються, на ранніх і пізніх періодах виготовлення виробу. Реалізація методу випробувань у випробувальному устаткуванні повинна бути різною. Так, для ранніх етапів потрібне непродуктивне устаткування, але що характеризується більш високою точністю вимірювання параметрів, на пізніх — високопродуктивні вимірювальні системи, що характеризуються меншою точністю вимірювання.