Газоаналізатор 645-хл.

Газоаналізатор 645-ХЛ. Автоматичний хемілюмі­несцентний газоаналізатор 645-ХЛ всіх модифікацій призначений для інструментального контролю оксиду азоту NO, діоксиду азоту NO₂ і суми оксидів азоту NO_x.

Метод ґрунтується на вимірюванні кількості виділе­ного світла в хімічній реакції фотографічним методом. Використовують реакцію озону з оксидом азоту, внаслі­док якої утворюється діоксид азоту в збудженому стані:

Необхідний для перебігу цієї реакції озон виникає в генераторі озону газоаналізатора внаслідок реакції кис­ню, очищеного від пилу, і вологи атмосферного повітря при високовольтному розряді. Із збудженого діоксид азоту переходить в основний стан з віддачею енергії інф­рачервоного випромінювання, яке знаходиться в облас­ті спектра 620—2500 нм з максимумом при 1200 нм:

Приймачем випромінювання є фотоелектронний помножувач ФЕД. Інтенсивність випромінювання про­порційна кількості взаємодіючих молекул, тобто кон­центрації оксиду азоту.

Першим етапом визначення концентрації діокси­ду азоту в суміші, що аналізують, є відновлення діоксиду азоту до оксиду азоту в спеціальному конверторі газо­аналізатора на каталізаторі, нагрітому до 200°С. У цьо­му режимі роботи конвертора вимірюється випроміню­вання сумарної концентрації оксидів азоту (NO + N0₂). Потім концентрація діоксиду азоту визначається за різ­ницею електричних сигналів:

Отже, газоаналізатор 645-ХЛ дає змогу трьома кана­лами вимірювати концентрації оксиду азоту, діоксиду азоту та суми оксиду і діоксиду азоту. З метою підви­щення його чутливості в реакційній камері створюється оптимальне розрідження (600—800гПа).

Газоаналізатори 645-ХЛ можуть працювати в складі автоматичних станцій контролю забруднення атмо­сферного повітря, в автономному режимі у лабораторі­ях типу «ПОСТ» та інших лабораторних приміщеннях. При виконанні вимірювань температура навколишньо­го середовища повинна бути 10—35°С. Різкі зміни тем­ператури, що зумовлюють конденсацію вологи, недо­пустимі. Для уникнення коливань напруги в мережі живлення необхідно встановити стабілізатор СИ-500М АЕЗ. 232.002 ТУ.

Установлення й експлуатація газоаналізатора 645-ХЛ повинні відбуватися згідно з вимогами «Технічного опису й інструкції по експлуатації Ра 2.840.138 ТО» і методичних вказівок «Експлуатація автоматичних га­зоаналізаторів оксидів азоту на мережі Держкомгідро­мету РД 52.04-141 87».

Обробляють стрічку газоаналізатора відповідно до загальних вимог.

Газоаналізатор 623нн.

Автоматичний газоаналіза­тор 623НН призначений для забезпечення інструмен­тального контролювання суми вуглеводнів. Його робота ґрунтується на полуменево-йонізаційному методі. Кон­центрацію вуглецю в повітрі визначають за зміною струму полуменево-йонізаційного детектора (ПІД), який збільшується при введенні в полум'я водню орга­нічних речовин. Високоомний вимірювальний перетво­рювач перетворює струм іонізації на вихідну напругу.

Газоаналізатор зроблений за двоканальною схемою: потік атмосферного повітря, що аналізується, ділиться на дві однакові частини. На один ПІД, де реєструється загальна сума вуглеводнів, повітря надходить без змін. Інша частина потоку проходить через пристрій розді­лення вуглеводнів, де відбувається відокремлення мета­ну від інших вуглеводнів. Другий ПІД реєструє тільки метан. Значення концентрації суми вуглеводнів за ви­рахуванням метану є різницею електричних сигналів з обох датчиків.

Вимоги до експлуатації газоаналізатора й обробки ре­зультатів вимірювань викладені в методичних вказівках «Експлуатація автоматичних газоаналізаторів вуглевод­нів на мережі Держкомгідромету. РД 52.04-139 — 87».

Отже, методи відбору проб повітря, їх аналізу в хі­мічній лабораторії, без сумніву, важливі і необхідні для ефективного функціонування системи спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Однак при отри­манні інформації про стан забруднення атмосферного повітря цілодобово ефективніше застосовувати газоана­лізатори, які вимірюють в автоматичному режимі кон­центрації певних забруднюючих речовин, фіксують їх максимальні й мінімальні значення, формують базу да­них про місячне, квартальне, річне забруднення атмо­сферного повітря, що є основою для оцінювання і прог­нозування стану приземного шару повітря.