5.4 Розрахунок штучного освітлення
Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП II-4-79 «Природное и естественное освещение. Нормы проектирования» і залежить, в основному, від характеристики зорової роботи розряду, найменшого розміру об'єкту розрізнення, контрасту об'єкту з фоном, характеристики фону і типу освітлення. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.
Одним з основних питань охорони праці є організація раціонального освітлення виробничих приміщень робочих місць.
Для освітлення приміщення, в якому працюють фахівці, використовується змішане освітлення, тобто поєднання природного і штучного освітлення. Природне освітлення здійснюється через бічні вікна. Штучне освітлення використовується при недостатньому природному освітленні і здійснюється за допомогою двох систем: загального і місцевого освітлення.
Розрахунок системи освітлення здійснюється методом коефіцієнта використовування світлового потоку, який виражається відношенням світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп. Його величина залежить від характеристик світильника, розмірів приміщення, забарвлення стін і стелі, що характеризується коефіцієнтами віддзеркалення стін і стелі.
Світловий потік при загальному освітленні визначається за формулою:
Фзаг =Ен·S·k·z/η, (5.6)
де Eн – необхідна освітленість робочого місця за нормою, лк (Е=400 лк);
S – площа приміщення, м2;
k – коефіцієнт запасу, який враховує знос і забруднення світильників (k=1,5);
Z – коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітлення (Z=1,1);
- коефіцієнт використовування світлового потоку, який вибирається з таблиць залежно від типу світильника, розмірів приміщення, коефіцієнта віддзеркалення стін і стелі приміщення.
Виберемо з таблиці коефіцієнт використовування світлового потоку за наступними даними:
- коефіцієнт віддзеркалення для стелі приймемо п = 50 %;
- коефіцієнт віддзеркалення стін з = 30 %;
i
=
,
(5.7)
де А і B – сторони приміщення, м;
h – розрахункова висота, м.
Розрахункова висота визначається за формулою:
h =H-hc-hр, (5.8)
де H – висота приміщення, м;
hс – відстань світильників від перекриття (hс=0,1 м, );
hр – висота робочої поверхні над підлогою (hр=0,8 м, ).
Таким чином, розрахункова висота рівна:
h=3,0-0,1-0,8=2,1 м.
Підставивши значення у формулу (5.7), одержимо:
i = 5·6/ 2,1· (5+6)=1,3.
Тоді, визначаємо значення коефіцієнта використовування світлового потоку = 0,49.
Загальний світловий потік буде рівний:
Фзаг=400·30·1,5·1,1/ 0,49= 43408 лм.
Найприйнятнішими для приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла), потужністю 80 Вт в світильниках ОДОР та які мають потік Ф1=4320 лм. Кількість ламп дорівнює:
N=Фзаг/Ф1, (5.9)
Підставивши значення у формулу (5.9), одержимо:
N=43408/4320=10 шт.
Якщо в світильники встановити по 2 лампи 80 Вт, з потоком 4320 лм, то потрібно розташувати 5 світильників в два ряди, відстань між світильниками приймаємо 2 м.