Ланцюги живлення.
Харчові зв'язки є одними з центральних зв'язків в екології які міцно
пов'язують різні організми в єдину екосистему. Харчові зв'язки, об'єднують організми між собою за принципом - «їжа - споживач». В екосистемах за таким принципом об'єднані усі живі організми. Це призводить до виникнення ланцюгів живлення або трофічних ланцюгів. На початку кожного трофічного ланцюга знаходяться автотрофні організми які здійснюють процес фотосинтезу і які називаються продуцентами. За ними у трофічному ланцюзі ідуть консументи різних порядків і замикають їх редуценти або деструктори, які мінералізують органічну речовину. Те, що біосфера складається з живих організмів, які утворюють численні ланцюги живлення робить абсурдним уявлення про так звані «корисні і шкідливі» організми, у природі таких просто не існує. Кожен з них виконує свою важливу функцію (приклади). Виділяють два типи харчових ланцюгів:
пасовищний;
детритний.
У трофічних ланцюгах органічна речовина що використовується завжди несе в собі якусь кількість енергії. При переході від однієї ланки трофічного ланцюга до іншої 80-90% енергії втрачається у вигляді тепла. Ця обставина є головним лімітом довжини трофічного ланцюга. Останнім ланкам ланцюга вже не дістається зв'язаної енергії. Найменша ефективність передачі енергії у ланцюзі «продуценти - фітофаги». Найефективніше передача енергії відбувається на рівні консументів різних порядків, тому ця частина ланцюга завжди найдовша. Очевидно, чим менші витрати енергії - тим ефективніше функціонує трофічний ланцюг.
По відношенню до харчування серед тварин розрізняють групи:
фітофаги - харчуються рослинами;
зоофаги - харчування тваринами;
сапрофаги - відмерлими рештками;
сапрофагів - екскрементами;
некрофагів - падаллю;
всеїдних.
До фітофагів відносять наприклад усіх шкідників с/г рослин і ін. До зоофагів належать усі хижі тварини. При цьому багато хижих (н-д вовки) відіграють роль своєрідних санітарів природи, знищуючи в першу чергу слабких, хворих тварин перешкоджаючи таким чином поширенню багатьох інфекційних хвороб.
Деяким тваринам властиво поїдати собі подібних. До канібалів належать наприклад річковий окунь. Більші окуні поїдають менших, молодших. Це ж простежується і у щук. Навіть такі симпатичні комахи як сонечка за відсутності їжі поїдають своїх лялечок.
До всеїдних тварин відносяться н-д ведмідь, кабан, пацюки. До сапрофагів - дощові черви, до сапрофагів - жуки-гнойовики і їх личинки, до некрофагів - личинки м'ясних мух, жуки мертвоїди і їх личинки, жуки могильщики.
Існують у природі і харчові піраміди. Американський вчений Одум, так побудував модель ідеальної харчової піраміди. Він порахував, що для того, щоб 12-річна дитина (консумент 2 порядку), змогла прожити протягом року їй необхідно з'їсти 4,5 телят, якби вона харчувалася лише ними. А для того, щоб виростити стільки телят їм потрібно згодувати 20 млн. рослин люцерни. З цього видно, що харчова піраміда має широку основу і поступово звужується догори. Висота її залежить від довжини ланцюга.
Приклад: сосна (продуцент) - личинки жуків-вусачів (консумент І порядку) - дятли (консументи II порядку) - хижі птахи (консументи III порядку) - паразити хижих птахів (к. IV порядку) - їх зверх паразити (к. V порядку) - редуценти.