- •1 Загальні питання охорони праці
- •3 Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
- •4 Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
- •16) Вібрація
- •7.Державний нагляд і громадянський контроль за охороною праці
- •8.Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. Аналіз та оцінка показників стану охорони праці
- •9) Порядок і терміни розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •13. Освітлення виробничих приміщень
- •12. Вентиляція виробничих приміщень
- •14. Вимірювання штучного освітлення
- •17) Іонізуюче випромінювання
- •18) Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону
- •28. Система протипожежного захисту
- •21)Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті
- •22. Безпека підіймально-транспортного обладнання
- •23) Електробезпе́ка
- •25. Основні поняття та значення пожежної безпеки
- •27. Система попередження пожеж
- •26. Пожежовибухонебезпечність об’єкта
4 Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
Шкідливий виробничий фактор виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я зниження працездатності працівника.
Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.
Відповідно до ПХТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:
• рухомі машини та механізми;
• пересувні частини виробничого устаткування;
• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
• підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;
• підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;
• підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;
• небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;
• відсутність чи нестача природного світла;
• недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла;
пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:
• загальнотоксичні,
• подразнюючі;
• сенсибілізуючі,
• канцерогенні,
• мутагенні,
• такі, що впливають на репродуктивну функцію.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).
До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести невиробничої травми – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.
Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або спричинена смерть.
Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.
Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень.
5.Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
-
- Кабінет Міністрів України;
-
- Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);
-
- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
-
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці як окрему структуру. На підприємстві з кіль-кістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служ-би охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу на підприємстві може створюватися комісія з питань охорони праці.
Загальна схема організації охорони праці.
Задачею служби охорони праці є залучення всього колективу підприємства до участі в профілактичних заходах з оздоровлення праці і проведенню конт-ролю за станом охорони праці. Для цього широке розповсюдження на підприє-мствах получив порядок проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці. Адміністративно-громадський контроль є основною формою контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці. У першому ступені контролю беруть участь майстер і громадський інспектор по охороні праці, які щодня перевіряють на своїй ділян-ці стан робочих місць, справність устаткування, огороджень, наявність індиві-дуальних засобів захисту. Виявлені недоліки відзначаються в спеціальному журналі і приймаються заходи до їх усунення.
Другий ступінь контролю один раз на тиждень здійснюють начальник цеху, голова цехкому і голова комісії з охорони праці цехкому, інженер з охорони праці і цеховий лікар з представником профспілкової організації частини.