Дипломатична діяльність зунр.
Уряд ЗУНР прагнув заручитися підтримкою держав, що входили до складу Антанти, добитися міжнародного визнання.
Ще в листопаді 1918 р. уряд ЗУНР просив президента США В. Вільсона про захист від польського вторгнення.
В січні 1919 р. на Паризький мирній конференції, представники ЗУНР намагалися знову встановити дипломатичні зв’язки з країнами Антанти, але зазнали невдачу. Особливу вороже позицію відносно ЗУНР зайняла Франція, яка була зацікавлена у зміцненні Польщі як противагу Німеччині на її східному кордоні. Польща у свою чергу прагнула переконати учасників конференції, що створення незалежної Української держави відповідає лише німецько-австрійським інтересам.
В кінці лютого 1919 р. Паризька мирна конференція направила до уряду ЗУНР місію під керівництвом французького генерала Бартелемі, яка повинна була вирішити питання перемир’я з Польщею.
Місія поставила вимогу негайну припинити військові дії і запропонувала установити демаркаційну лінію між Галичиною і Польщею. Відповідно до неї ЗУНР втрачала 40 % території в тому числі Львів і Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн. ЗУНР на це не погодилася.
Після подальших поразок від польської армії керівництво ЗУНР погодилося з новими пропозиціями Антанти провести демаркаційну лінію, залишивши в складі ЗУНР Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн. Але Польща, розпочавши новий наступ на українські землі, не погодилася на переговори.
Причини поразки зунр.
Причини поразки ЗУНР:
ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції, без військової і дипломатичної підтримки європейських держав;
Прихильне ставлення країн Антанти до Польщі;
ЗУНР не створила з економічних причин достатню за чисельністю і військовим оснащенням армію, здатну захистити суверенітет держави та її територію;
УНР, воюючи на декілька фронтів у 1918 – 1919 рр., не могла захистити територію ЗУНР від польських військ;