Соціально-економічні перетворення в зунр.
Уряд і Президент прагнули вивести країну із економічної кризи. Для цього були проведені наступні заходи:
монополізація продажу зерна, цигарок, спирту, сільськогосподарської продукції;
початок відновлення роботи залізно дорожнього транспорту;
введення в оборот валюти – гривні;
14 квітня 1919 р. був прийнятий закон про землю, відповідно до нього почала здійснюватися аграрна реформа, що передбачала ліквідацію великого землеволодіння, перерозподіл землі між малозабезпеченими і безземельними селянами;
Школа була відділена від церкви.
Але уряд не зміг взяти під контроль нафтодобування, зупинити інфляцію, в повній мірі реалізувати робітниче законодавство. Це все призвело до зростання соціальної напруги в суспільстві. Почали з’являтися революційні організації, за російським зразком – Ради робітничих і солдатських депутатів.
Злука зунр і унр.
З кінця 1918 р. почалися вестися переговори між урядами ЗУНР і Української Держави про втілення ідеї соборності (державного об’єднання всіх українських земель).
6 листопада 1918 р. в Київ прибула делегація Української Національної Ради для переговорів про об’єднання в одну державу. 10 листопада 1918 р. Українська Національна Рада прийняла резолюцію: «Державному секретаріату виробити необхідні заходи для з’єднання всіх українських земель в єдину державу». Переговори були продовжені з Директорією.
1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний попередній договір про об’єднання ЗУНР і УНР.
3 січня 1919 р. Українська Національна Рада проголосила з’єднання (Злуку) ЗУНР з УНР в одну суверенну народну республіку.
Урочиста церемонія Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в присутності десятки тисяч жителів міста Києва. Від західноукраїнської делегації виступили Бачинський і Цегельський. Після цього Володимир Винниченко оголосив Декларацію про об’єднання ЗУНР і УНР, яку повинно було затвердити Установчі збори, з усієї території України. До цього часу Західна область УНР залишалася при своїх власних законодавчих і адміністративно-виконавчих органах влади.
Але спроба з’єднання українських земель на практиці не була реалізована. Польські війська витісняли адміністрацію ЗУНР із західноукраїнських земель. Існування ЗУНР також було під загрозою. Уже через дві неділі після церемонії Злуки уряд Директорії змушений був залишити Київ.
В кінці 1919 р. під впливом переговорів С. Петлюртїи з Польщею президент ЗУНР Є. Петрушевич денонсував Акт Злуки.
Польсько-українська війна.
Для поляків, які вважали Східну Галичину своєю вотчиною, повстання українців у Львові 1 листопада 1918 р. було несподіванкою. Але вони дуже швидко організували опір українським військам. Збройні сутички між поляками і українцями в Львові розпочалися 1 листопада, а 5 листопада ворогуючі сторони розділяла вже лінія фронту, що проходила по вулицям міста. Жорстокі бої велися за кожний будинок.
Одночасно розгорнулася боротьба за стратегічно важливий залізно дорожній вузол Перемишль, розташований на кордоні Східної Галичини і Польщі. 11 листопада 1918 р. український гарнізон Перемишля залишив місто. В Перемишлі формувалися польські військові з’єднання, які перекидалися в Східну Галичину. Саме вони вирішили долю Львова. 21 листопада 1918 р. українські війська почали відступати із Львова, а 22 листопада польські війська зайняли місто. Протягом листопада-грудня 1918 р. польські війська оволоділи 10 повітами із 59, в яких була проголошена влада ЗУНР. Уряд ЗУНР знаходився в евакуації в Тернополі, а з 2 січня 1919 р – в Станіславі (Івано-Франківську).
З початком весни ситуація на українсько-польському фронті ускладнилася. В квітні 1919 р. в Польщу з Франції прибула добре озброєна і навчена армія під командуванням генерала Юзефа Галлера чисельністю 60 тис. чол. Вона була сформована із польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Українська Галицька армія вимушена була відступати перед противником. Спроба зупинити поляків на Золотій Липі закінчилася невдачею. Українські війська відступили до ріки Збруч.
7 червня 1919 р. Командуючий УГА Греков розпочав наступальну операцію, що увійшла в історію як Чортківська офензива (наступ, прорив). 25 тисяч українських солдат і офіцерів змусили відступити по всій лінії фронту 100-тисячну польську армію. Ведучи неперервні бої протягом 3-х тижнів і не маючи при цьому надійних тилів, УГА виснажилася. Коли 28 червня розпочався контрнаступ польських військ, сил стримати його вже не було. Розпочався відступ УГА. Протягом першої половини липня поляки знову окупували майже всю Східну Галичину, відтіснивши УГА до Збручу.