КУРС ЛЕКЦІЙ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ” Доцент Бардась А.В. ТЕМА 7
Кафедра
менеджменту організацій Інституту
Економіки НГУ
Тема 7. Теорія побудови організацій у менеджменті
7.1 Теорія організації. Бюрократія та департаменталізація
7.2 Приклади організаційних схем
7.3 Вплив технологій та засобів комунікацій та організаційну схему
Література:
Робінс Стівен П., Коултер М. Менеджмент: 6-ті видання. Пер. з англ. – М.:Видавничий дім „вільямс”, 2004. – с.с. 389, 686, 707, 834; с.з.396-400, с.з.401-413, 385-395, с.з.413-416.
Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджментові. – М: Дєло, 2000.с.с. 308-326, с.з. 334-348.
Мета лекції – ознайомити студентів з теорією побудови організацій у менеджменті.
Завдання:
1. Розглянути принципи поділу організації на функціональні компоненти.
2. Розглянути вплив технологій на зміну структури організацій.
7.1 Теорія організації. Бюрократія та департаменталізація
Процес створення організації передбачає виконання декількох послідовних дій:
1. Здійснення розподілу організації по горизонталі на широкі блоки, які відповідають найважливішим напрямкам діяльності з реалізації стратегії. Вирішить, які види діяльності повинні виконуватися лінійними підрозділами, а які — штабними.
2. Визначення співвідношення повноважень різних посад. При цьому керівництво встановлює ланцюг команд, у разі необхідно, робить подальший розподіл на більш дрібні організаційні підрозділи, щоб більш ефективно використовувати спеціалізацію й уникнути перевантаження керівництва.
3. Визначення посадових обов'язків як сукупності визначених задач та функцій, доручення їх виконання конкретним особам. В організаціях, діяльність яких значною мірою пов'язана з технологією, керівництво розробляє навіть конкретні задачі та закріплює їх за безпосередніми виконавцями, які і несуть відповідальність за задовільне виконання.
Першою організаційною структурою, розробленою з наукової точки зору в нові часи, була модель раціональної бюрократії Макса Вебера. Теорія Вебера не містила описів конкретних організацій. Вебер пропонував бюрократію скоріше як ідеал, до досягнення якого організації повинні прагнути. Це ясно з табл. 1, де в зведеному виді наведені характеристики системи, названої Вебером раціональною бюрократією.
Характеристики раціональної бюрократії:
1. Чіткий поділ праці, що призводить до появи висококваліфікованих фахівців на кожній посаді.
2. Ієрархічність рівнів управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим та підпорядковується йому.
3. Наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил та стандартів, які забезпечують однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і узгодженість різних задач.
4. Дух формальної знеособленості, відповідно до якого офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.
5. Здійснення найму на роботу у суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами.
Таким чином, бюрократична організаційна структура характеризується високим ступенем поділу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за їх діловими і професійними якостями. Вебер назвав таку структуру «раціональною», оскільки передбачається, що прийняті бюрократією рішення мають об'єктивний характер. На думку Вебера, особисті примхи власників організації та її співробітників не повинні суперечити цілям організації. (Ці ідеї абсолютно не збігалися з практикою роботи більшості організацій до 1900 р.).
Бюрократична модель управління має свої позитивні властивості, але її не можна застосовувати без детального опрацювання й удосконалювання всіх складових її елементів. Хоча різні організації і мають багато спільного, у багатьох важливих характеристиках вони істотно відрізняються між собою. Очевидно, що при проектуванні організації необхідно приймати до уваги ці відмінності. Так, наприклад, організації бувають великими і малими. Для того, щоб врахувати та відобразити всі розходження в задачах, стратегічних і оперативних планах організації, керівники використовують різні системи департаменталізації. Це поняття означає процес розподілу організації на окремі блоки, що можуть називатися відділами, департаментами або секторами. Нижче наведено найбільш поширені системи департаменталізації. Першою є функціональна структура організації - первісний та найпростіший варіант бюрократичної моделі.
Функціональну організаційну структуру іноді називають традиційною або класичною, оскільки вона була першою структурою, яка розроблялася та досліджувалася. Функціональна схема організації діяльності як і раніше широко використовується в компаніях середнього розміру.
Функціональна департаменталізація — це процес розподілу організації на окремі елементи, кожний з яких має свою чітко визначену, конкретну задачу й обов'язки. В принципі створення функціональної структури зводиться до групування персоналу за тими широкими задачами, які він виконує. Конкретні характеристики і риси діяльності того або іншого підрозділу відповідають найбільш важливим напрямкам діяльності всієї організації. Оскільки при функціональній департаменталізації організація поділяється на блоки, які мають чітко визначені задачі, то в компаніях обробної промисловості це — поділ за технологіями масового виробництва.
Традиційні функціональні блоки компанії — це відділи виробництва, маркетингу і фінансів та персоналу .
Переваги і недоліки функціональної структури показані в табл. 1.
Таблиця 1.
Переваги і недоліки функціональної структури організації
Переваги |
Недоліки |
1. Стимулює ділову і професійну спеціалізацію. 2. Зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях. 3. Поліпшує координацію у функціональних областях. |
1. Відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і задач своїх підрозділів, чим загальних цілей всієї організації. Це збільшує можливість конфліктів між функціональними областями. 2. У великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає занадто довгим. |
Наявний досвід свідчить про те, що функціональну структуру доцільно використовувати в організаціях, які випускають відносно обмежену номенклатуру продукції, діють у стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних управлінських задач. Функціональна структура не підходить для організацій із широкою номенклатурою продукції, які діють у середовищі зі швидкими змінами споживчих і технологічних потреб, а також для організацій, що здійснюють свою діяльність у широких міжнародних масштабах, одночасно на декількох ринках в країнах з різними соціально-економічними системами та законодавством. Для організацій такого типу найкращою буде дивізійна структура.
Рис. 1. Блок-схема організаційної структури фірми.