КУРС ЛЕКЦІЙ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ” Доцент Бардась А.В. ТЕМА 6

Кафедра менеджменту організацій Інституту Економіки НГУ 4

Тема 6. Функція організації

6.1. Делегування, відповідальність та повноваження

6.2. Лінійні та апаратні повноваження в організації

6.3. Основні проблеми при делегуванні повноважень в організації

Література:

Робінс Стівен П., Коултер М. Менеджмент: 6-ті видання. Пер. з англ. – М.:Видавничий дім „вільямс”, 2004. – с.с. 389, 686, 707, 834; .396-400, 401-413, 385-395,.413-416.

Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджментові. – М: Дєло, 2000.с.с. 308-326, 334-348.

Мета лекції – сформувати у студентів розуміння процесу виникнення відповідальності, делегування повноважень та балансу влади в організаціях.

Завдання:

1. Розглянути принципи створення системи повноважень у сучасних організаціях.

2. Розглянути пов’язані з цим проблеми та визначити шляхи їх подолання.

6.1 Делегування, відповідальність та повноваження

Функція організації — це процес створення структури підприємства, який дає можливість людям ефективно співпрацювати для досягнення загальних цілей.

Існує два основні аспекти організаційного процесу. Одним з них є розподіл організації на компоненти або підрозділи відповідно до цілей та стратегій. Іншим аспектом є створення системи повноважень, які пов'язують вище керівництво з рядовими працівниками, забезпечуючи можливість розподілу та координації задач. Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень, є делегування.

Делегування – в теорії управління означає передачу задач та повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.

Відповідальність являє собою зобов'язання виконувати поставлені задачі та відповідати за їх задовільне розв’язання. Важливо усвідомити, що делегування реалізується тільки у випадку прийняття повноважень, тому власне відповідальність не може бути делегована.

П овноваження являють собою обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля її співробітників на виконання визначених задач. Повноваження делегуються посаді, а не особі, яка обіймає посаду в даний момент.

Рис. 1. Класична концепція організаційних повноважень.

Існують дві концепції процесу, за допомогою якого передаються повноваження. Відповідно до класичної концепції, проілюстрованої на рисунку 1, повноваження передаються від вищих до нижчих рівнів організації. Принципово відмінною є концепція прийняття повноважень. Тут повноваження визначаються як «інформація (наказ), на основі якої учасник організації спрямовує свої дії та визначає, що йому належить або не належить робити в межах задач організації». Отже, якщо підлеглий не приймає повноважень від керівника, то передачі повноважень не відбувається. Концепція прийняття повноважень ілюструється рис 2. У загальному випадку, межі повноважень розширюються в напрямку більш високих рівнів управління організації. Значна частина повноважень керівника визначається традиціями, успіхами, культурними стереотипами та звичаями суспільства, у якому організація функціонує. Люди підкоряються наказам начальника частково через те, що це соціально прийнятна поведінка.

Рис. 2. Концепція прийняття організаційних повноважень.

Повноваження та владу іноді плутають одне з одним. Повноваження визначаються як делеговане, обмежене, властиве даній посаді право використовувати ресурси організації. На відміну від цього, влада являє собою реальну здатність діяти або можливість впливати на ситуацію. Можна мати владу, не маючи повноважень. Повноваження визначають, що особа, яка обіймає деяку посаду, має право робити. Влада визначає, що вона дійсно може робити. Способи використання влади можуть позитивно або негативно впливати на організацію.