Костюк Тетяна
Велика група українців їде за запрошенням випадкових "знайомих", іншими словами, через мережі посередників та постачальників, не оформлених як легальні фірми (це другий шлях).
Скажімо, за одну дівчину "торговець" отримує за кордоном від 200 до 5000 доларів (це залежить від країни, рівня посередника, умов угоди та "якості" товару).
Приклад із інтерв' ю дівчини, яка потерпіла від торгівлі жінками.
"Познайомилася з Юрієм у Луганську. Зустрічалися декілька років. Знала, що возить дівчат у Югославію працювати, попросила, щоб відвіз туди, тому що з грошима і працею в Україні проблема. Юрій говорив, що дівчата добре заробляють - до двох тисяч марок. Привіз у Сербію, у м. Самбор. Сам поїхав. Хазяїн бару пояснив, що купив усіх за 6000 німецьких марок. Працювали у стриптиз-барі з секс-послугами. Танцювали у нижній білизні, клієнт вибирав дівчину, садив за столик, пригощав, потім сплачував хазяйці по 100 німецьких марок і забирав із собою. Працювали в готелі, у машинах, а то і просто в лісі".
Третім шляхом "вивозу" українських жінок за кордон є туристичні поїздки. На відміну від фірм, які працевлаштовують, туристичні фірми офіційно оформляють туристичні візи, які не дають можливості легального працевлаштування, і тому українські жінки шукають роботу за кордоном нелегально на свій страх та ризик. Відповідальність за їх долі туристичні агенції не несуть.
Федорчак Божена
Четвертий шлях вивезення - це шлюбні оголошення та контракти. Багато українських жінок мріє одружитися з іноземцем - за даними дослідження Міжнародної організації з міграції від 23 % до 33 % жінок. Існує практика запрошення жінок і дівчат через шлюбні агенції начебто для одруження. На відміну від фірм, які займаються працевлаштуванням за кордоном, ці агенції взагалі не повинні отримувати ніяких ліцензій та проходити перевірки. І те, яка доля чекає наших співвітчизниць "золоті гори" чи рабська праця, ніхто не може спрогнозувати. Чоловіки, які звернулися до агенції, платять за жінку чималі гроші, а потім можуть її перепродати або, покористувавшись, повернути. При цьому психічні та моральні збитки вони оплачують не жертві, а тій фірмі, яка продала "товар".
Є випадки (це п'ятий шлях), коли до сексуального рабства потрапляють навіть через Інтернет - всесвітню "мережу наречених", де дівчата виставляють свої фотокартки на сторінках наречених.
Шостий шлях - це система АU PAІR (з франц. au pair -няня). У світі ця система існує з 1960 року, але для українських громадян стала доступною лише кілька років тому. Ця система була розроблена з метою культурного обміну молоді. Основні вимоги: вік від 18 до 24 років, відсутність власної сім'ї та дітей. Система передбачає проживання в сім'ї, допомогу по догляду за дитиною і виконання поточних господарських справ (30 годин на тиждень).
Нині українські дівчата, як няні, можуть їхати в Німеччину і Голландію. Крім того, невелика кількість дівчат 10 - 12 щороку мають можливість поїхати по цій системі до Данії. У кожній країні сума заробітної плати становить близько 400 марок. Деякі агенції пропонують подібне працевлаштування за 800 марок на місяць. В Україні з'являються фіктивні агенції, які "працевлаштовують" за системою.
Перегляд відеофільму "Шляхи від'їзду українських громадян за кордон".
Викладач
Отже, як бачимо різними шляхами потрапляють українські громадяни за кордон. Виїжджаючи за межі України у пошуках щастя, наші громадяни зустрічаються з проблемою працевлаштування. Адже у Європі - близько 18 млн безробітних, то чи потрібні там зайві безробітні?
Об'єктами торгівлі стають не лише дорослі, а й діти. Яка доля цих дітей? Як живуть малюки, усиновлені громадянами інших країн, де прийняли їх у нових родинах? Чи не змушують їх займатися чимось протизаконним? Живі вони зараз, їх не використали як біологічну сировину для пересадки органів? Як бачимо, питань більше, ніж відповідей.
Сегін Андрій
Багатодітна мати з Хмельниччини, випадково побачила в газеті фотографію Джонатана Фрідмана американського хлопчика зі штату Орегон, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса, і була вражена, наскільки він подібний на її сина Сашка. У вересні 1993 року Тетяна Федух народила синів-близнюків у Львівській клініці, один хлопчик помер, а другого, Сашка, вона забрала додому. Жінка підозрює, що Василько вижив, і його передали на всиновлення за кордон. Тим паче, що час пологів збігається зі сумнозвісною "справою дітей" у Львові.
Прокуратура Львівської області розпочала перевірку фактів обставин народження і смерті сина Тетяни Федух. Але ситуація, що склалася, не проста. Після "справи дітей" 1993 року процедура передачі дітей на усиновлення ускладнилася - було внесено зміни в українське законодавство. До 1993 року не було чіткого механізму усиновлення дітей: голова районної адміністрації писав розпорядження і новонародженого передавали новій матері. Сьогодні дітей передають на підставі рішення суду.
Може, щось у цій історії Федулів і є, бо така мати не одна. Досі достеменно не знають, скільки таємниць ховають стіни пологових будинків - до 1993 року теоретично забрати дитину у матері було цілком можливо.
Викладач
Як же бути тим, хто потрапив у біду в Україні чи за кордоном? Хто може допомогти людям у складних ситуаціях? Як повернутися додому, коли в тебе немає ні документів, ні грошей?
Том’юк Ігор
Є три шляхи повернення з рабства: додзвонитися додому, до посольства, консульства чи неурядової організації. Значна кількість неурядових організацій спрямовують свою діяльність на запобігання торгівлею людьми. В Україні чимало неурядових жіночих організацій, серед них найвпливовіші на загальнонаціональному та міжнародному рівнях - всеукраїнські та міжнародні організації - Спілка жінок України, "Жіноча Громада", Союз українок, "Дія", Товариство імені Олени Теліги, Міжнародний жіночий правозахисники центр "Ла Страда - Україна", Тендерне бюро та ін.
Викладач
Що ж потрібно знати українським громадянам, які збираються працювати, навчатися або одружуватися за кордоном, щоб запобігти торгівлі людьми?
Долішна Ганна
Нікому не довіряти свій паспорт. Документи, що засвідчують вашу особу, завжди повинні знаходитися тільки у вас.
Якщо ви збираєтеся працювати чи навчатися, потурбуйтеся, щоб ваш контракт був написаний зрозумілою вам мовою, щоб умови, місце та час вашої майбутньої праці були чітко визначені.
Залиште вдома або своїм друзям чи близьким детальну інформацію про своє перебування за кордоном із адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Також рекомендується залишити своє фото та адреси ваших іноземних друзів.
Не забудьте з'ясувати номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном. Якщо ви опинились у скрутній ситуації або вам хтось загрожує, - звертайтеся до представників своєї країни, які допоможуть вам.
У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, які надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі.
Термін перебування на території іноземної держави вказаний у вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить ваш наступний виїзд за кордон.
Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить ваше перебування за кордоном та стане у нагоді в скрутну хвилину.
Прикро, що нині доводиться говорити про рабство і торгівлю людьми в Україні і в світі. Але знати про це треба.