6. Поняття та зміст дієздатності фізичної особи.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (ч. 1 ст. 30 ЦК).

Дієздатність, як і правоздатність, за своєю юридичною природою є суб'єктивним цивільним правом, яке перебуває в тісному зв'язку з особою носія.

Зміст цього суб'єктивного цивільного права фізичних осіб передбачає такі повноваження:

1) здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки;

2) здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки;

3) здатність нести відповідальність за невиконання цивільних обов'язків.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи передбачено ЦК України і може бути обмежено лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

7. Види дієздатності та їх загальна характеристика (повна дієздатність, дієздатність неповнолітніх та малолітніх осіб, обмеження особи у дієздатності та визнання особи недієздатною).

Дієзда́тність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття.

Як правило, у більшості галузей права дієздатність і правоздатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім цивільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.

Повна дієздатність настає з 18 років.

Неповна (відносна) дієздатність: 14—18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15—18 (за чинним законодавством).

Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду.

Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законодавством).

Особи не наділені повною дієздатність (неповнолітні), мають право самостійно набувати наступні права:

• Вчиняти дрібні побутові правочини (ЦК виходить з 3-х критеріїв:

  • Невелика, у порівнянні з місячним доходом сім'ї сума

  • Спрямованість на побутові потреби неповнолітнього

  • Відповідність його соціально-культурному рівню)

• Здійснювати права на результати індивідуальної творчої діяльності.

• Розпоряджатися своєю стипендією та заробітком.

• Бути засновником (учасником) юридичних осіб.

• Укладати банківські договори.

Інші дії можливі лише за згодою батьків, усиновителів та піклувальників.

Щодо відповідальності за вчинене неповнолітнім правопорушення, то його несе він самостійно, і лише у випадку, коли його майна виявится недостатньо, то субсидіарно (додатково) до відповідальності будуть притягнуті батьки, усиновителі або піклувальники.

*У випадку, коли шкода завдана до досягнення повноліття, але відшкодування відбувається після досягнення повноліття, то батьки мають право просити суд покласти тягар відповідальності на неповнолітнього за умови, що його коштів на момент відшкодування достатньо, щоб нести відповідальність.

Батьки неповнолітнього правопорушника притягуються до відповідальності лише субсидіарно!

Обмежена дієздатність виражається в такому:

• обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни;

• обмеження прав і свобод людини і громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Обмеження цивільної дієздатності

*Аддикція – залежність.

Обмеження цивільної дієздатності допускається у разі, якщо особа, що набула повної цивільної дієздатності:

• Страждає на психічний розлад, що істотно впливає на усвідомлення своїх дій, та/або керувати ними.

• Зловжиє спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе, свою сім'ю, або осіб, яких за законом зобов'язаний утримувати у скрутне матерільне становище.

Підставами можуть бути наявність аддикції, або скрутне становище людини, або її сім'ю, або осію, яких за законом зобов'язаний утримувати.

Обмеження цивільної дієздатності може бути здійснене лише судом та в судовому порядку. В такому випадку над особою встановлюється піклування.

Якщо підстави для обмеження повної дієздатності відпали, то дана особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення повної цивільної дієздатності та припинення піклування над нею. В такому випадку суд може постановити, що особа з цього дня наділена повною дієздатністю.

Недієздатність фізичної особи.

Підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний стійкий психічний розлад фізичної особи, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій, або керувати ними.

Над недієздатними особами встановлюється опіка.

Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.

Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб — батьків, опікунів або піклувальників. Отже, правосуб'єктність — категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Адієздатність.

Стан, коли на певний момент відсутні функції керування собою (гіпноз, позіхання...)