
- •Вікові зміни органів і систем
- •Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
- •Безумовні рефлекси новонароджених
- •Розвиток нервової системи у віковому аспекті
- •Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
- •Геронтологічні зміни нервової системи
- •Судинні розлади головного мозку
- •Атеросклеротична енцефалопатія
- •Спінальні вікові зміни судинного походження
- •Паркінсонізм
- •Нервова система
- •Центральная нервная система (выделена красным цветом) полностью заключена внутри черепа и позвоночника.
- •Аналізатори
- •Аналізатори
- •Зоровий аналізатор
- •Рефракція ока
- •Зіничні рефлекси
- •Геронтологічні зміни зорового аналізатора
- •Слуховий аналізатор
- •Геронтологічні зміни слухового аналізатора
- •Вестибулярний аналізатор
- •Аналізатори смаку, нюху
- •Шкірна рецепція
- •Вища нервова діяльність
- •Вища нервова діяльність у період першого дитинства
- •Вища нервова діяльність у період другого дитинства
- •Вища нервова діяльність у підлітків
- •Вища нервова діяльність у людей похилого віку
- •Сон у різні вікові періоди життя людини
- •Виховання дітей дошкільного віку
- •Виховання дітей шкільного віку
- •Проблеми виховання в підлітковому віці
- •6.2. Зоровий аналізатор: будова, вікові особливості
Геронтологічні зміни нервової системи
Походження вікових змін нервової системи різне, темп їх нарощування теж різний, час появи — індивідуальний.
Обмеження функціональних можливостей з віком природне, як і старіння організму. У другій половині життя зменшуються компенсаторно-пристосувальні можливості, стають менш надійними механізми гемостазу.
З віком зменшується вища нервова діяльність, сила, рухомість, врівноваженість нервових процесів. Клінічно це проявляється астенічним синдромом — падає працездатність, послаблюються увага, пам'ять, порушуються складні форми психічної діяльності й цілеспрямованість поведінки. Разом з цим у людей старечого віку зберігається нормальний стан нервової системи.
Судинні розлади головного мозку
Ризик таких розладів посилюється з віком, після 60 років він стає в 17 разів вищим, ніж у молодих людей. Існує тісний зв'язок нервової, серцево-судинної систем і ліпідного обміну з атеросклеротичними змінами в старечому віці. Цей зв'язок зумовлює клінічні синдроми розладів і синдроми старіння.
Під впливом старіння нейрогуморальні регуляції реакцій серцево-судинної системи стають затяжними, гемодинамічні зсуви і зміни метаболізму в тканинах компенсуються із затримкою, що призводить до гіпоксії. Зміни нервової системи з віком починаються від недостатності мозкового кровообігу. Через порушення гемодинаміки розвивається гіпоксія і формується атеросклеротична енцефалопатія.
Атеросклеротична енцефалопатія
Цим терміном позначають дифузні функціональні й структурні зміни головного мозку, що зумовлюється хронічною недостатністю мозкового кровообігу на тлі атеросклерозу.
У генезі початкових проявів лежать такі процеси: 1) порушення кірково-підкіркових зв'язків; 2) вегетосудинна дистонія; 3) порушення співвідношення у постачанні киснем мозку і його потреби в кисні.
У початковий період дефіцит кровопостачання мозку прихований. Він клінічно компенсується і виявляється лише під час дослідження мозку радіонуклідним методом.
Розлади цього періоду незначні й проявляються втомою, зниженням при нездатності, послабленням пам'яті, розладом сну. Сон стає не покійним, переривчастим або настає безсоння.
Задовго до появи розгорнутої клініки виявляються порушення функціонального стану центральної нервової системи: зміни біоелектричної активності мозку; торпідність нейросудинних реакцій; порушення су-цинного тонусу.
Клінічно вони можуть проявлятися запамороченням, головним болем, шумом у голові, порушенням ходи.
Іноді спостерігаються зниження сухожилкових рефлексів, анізорефлексія, рефлекс Бабінського, рефлекси орального автоматизму.
У стадії помірної енцефалопатії визначається поглиблення усіх симптомів. З'являються такі прояви, як затримка темпу рухів; тремор кінцівок, голови; розлад координації; пірамідні знаки; патологія черепних нервів.
Астенічний синдром менше виражений. Звужується коло інтересів, змінюються риси характеру. Головний біль проявляється рідше, але це пов’язано зі зміною порогу чутливості болю. Характерні стійкі запаморочення, особливо в разі зміни положення тіла.
Симптомокомплекс розладу екстрапірамідної системи включає в себе: зменшення пластичності рухів; сутулуватість; повільну ходу; застиглі риси Обличчя; тиху, монотонну мову; тремор нижніх кінцівок і нижньої щелепи.
Судинні кризи — декомпенсація хронічної недостатності кровообігу. Нони часто спостерігаються в стадії виражених клінічних проявів і зумов-іііоюіі. мікроемболії, розм'якшення мозку, міліарні аневризми. Клінічно атенічна стадія енцефалопатії представлена пізньою епілепсією та деменцією. Одним із частих синдромів є паркінсонізм.
У розвитку енцефалопатії відзначають дві особливості: 1) відсутність паралелізму між нервовими і психічними розладами; 2) відсутність протягом тривалого часу розвитку хвороби.
Рання діагностика мозкових розладів можлива завдяки клініко-інстру-ментальним і лабораторним дослідженням.
Заходи профілактики:
• гігієна розумової праці;
• повноцінний сон та відпочинок;
• профілактика гіпоксії, порушення метаболізму;
• кліматотерапія, бальнеотерапія;
• електролікування, гіпербарична оксигенація.
ГІПЕРТОНІЧНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ
Порушення гемодинаміки призводить до уражень мозку, серця, судин, нирок тощо.
На початкових стадіях гіпертонічної хвороби люди старечого віку скаржаться менше, ніж молоді люди. їх скарги: головний біль; шум у голові; запаморочення; безсоння; втомлюваність.
На пізніх стадіях гіпертонічної хвороби поступово прогресує енцефа-лопатія: зниження пам'яті; зменшення емоційної сфери; розлад екст-рапірамідної системи; бульбарні розлади.
Тиск становить 200/100 мм рт. ст. У лікуванні використовують транквілізатори, седативні та гіпотензивні препарати.
ГОСТРІ РОЗЛАДИ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ
З віком збільшується частота гострих розладів мозкового кровообігу. Після 40 років захворюваність на інсульт кожні 10 років збільшується втричі. Смертність від крововиливів у мозок більша у віці 40—50 років, а від інфаркту мозку — у 60 років і старших. У молодому віці смертність від інсульту настає в перші 2 доби, а в старечому — через 3—20 днів після початку інсульту. Повторні інфаркти зустрічаються частіше, ніж крововиливи.
Невідкладна допомога передбачає забезпечення максимального спокою. Голову слід тримати набік; подбати про профілактику западання язика й аспірацію блювотних мас. Зубні протези зняти. Застосувати препарати для зменшення набряку, явищ інтоксикації, рухового збудження.
У хворих із геморагічним інсультом вживають заходів із ліквідації набряку мозку, внутрішньочерепної гіпертензії, зниження проникності судинної стінки і підвищення коагуляції крові. У разі судом — седативні препарати.
У хворих із ішемічним інсультом проводять заходи, спрямовані на боротьбу з ослабленням серцевої діяльності, падінням АТ, гіпоксією, на поліпшення колатерального кровообігу, ліквідацію тромбу. Антикоагулян-іп протипоказані, якщо неможливо виключити геморагічну природу інсульту. Догляд передбачає профілактику пролежнів, пневмонії, інфіку-вання шкіри.