- •Вікові зміни органів і систем
- •Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених
- •Безумовні рефлекси новонароджених
- •Розвиток нервової системи у віковому аспекті
- •Формування рухової активності та психічних функцій у дітей
- •Геронтологічні зміни нервової системи
- •Судинні розлади головного мозку
- •Атеросклеротична енцефалопатія
- •Спінальні вікові зміни судинного походження
- •Паркінсонізм
- •Нервова система
- •Центральная нервная система (выделена красным цветом) полностью заключена внутри черепа и позвоночника.
- •Аналізатори
- •Аналізатори
- •Зоровий аналізатор
- •Рефракція ока
- •Зіничні рефлекси
- •Геронтологічні зміни зорового аналізатора
- •Слуховий аналізатор
- •Геронтологічні зміни слухового аналізатора
- •Вестибулярний аналізатор
- •Аналізатори смаку, нюху
- •Шкірна рецепція
- •Вища нервова діяльність
- •Вища нервова діяльність у період першого дитинства
- •Вища нервова діяльність у період другого дитинства
- •Вища нервова діяльність у підлітків
- •Вища нервова діяльність у людей похилого віку
- •Сон у різні вікові періоди життя людини
- •Виховання дітей дошкільного віку
- •Виховання дітей шкільного віку
- •Проблеми виховання в підлітковому віці
- •6.2. Зоровий аналізатор: будова, вікові особливості
Сон у різні вікові періоди життя людини
Сон — особлива форма активного стану нервової діяльності, яка забезпечує відновлення можливостей мозку щодо аналітично-синтетичної діяльності людини протягом робочого дня. За показниками вегетативних функцій, даними електроенцефалограми (ЕЕГ) виділяють дві фази сну: ортодоксальну (повільний сон) і парадоксальну (швидкий сон).
Фаза повільного сну має свої стадії: А — зниження активності, дрімота; Б — легка сонливість; В — поверхневий сон; ГІД — глибокий сон.
ЕЕГ у кожній стадії має свої параметри і характеристики.
У стадії А на ЕЕГ переважає альфа-ритм. Якщо в цій стадії з'являються зовнішні подразники, альфа-ритм змінюється на бета-ритм.
Для стадії Б характерні нестійкі низькоамплітудні хвилі.
У стадії В встановлюються низькоамплітудні повільні хвилі — тета-ритм.
Перехід до стадії Г і особливо Д характеризується чіткою появою і посиленням дельта-ритму.
Фаза парадоксального сну на ЕЕГ має свої особливості. На тлі низь-коамплітудної активності з'являються, а потім переважають хвилі бета-ритму з непостійним виникненням окремих груп альфа-ритму та високих хвиль з пилкоподібною верхівкою. Фази і стадії сну в онтогенезі можуть формуватися поступово. На ЕЕГ недоношених дітей після народження періодично спостерігається зниження амплітуди коливань, що супроводжується скороченням зовнішніх очних м'язів і загальними рухами. Це вказує на те, що в плода останніх тижнів внутрішньоутробного розвитку вже з'являється фаза швидкого сну. У доношених новонароджених чітко виражена стадія глибокого сну — Д, швидкий сон має велику тривалість і займає майже половину всього сну, що становить 10 год. Для новонароджених є характерним поліциклічний сон, 6—7 разів на добу. Сон змінюється активною діяльністю, діяльність не залежить від зміни дня і ночі. Кількість таких циклів з віком зменшується.
На 2—3-му місяці життя у фазі повільного сну з'являється стадія Г, стадія В визначається тільки в дітей 3 років. У період раннього дитинства відсутні стадії дрімоти. У дітей віком 8—12 років сон стає таким, як у дорослих, і на ЕЕГ уже визначаються послідовно всі стадії сну, у тому числі з'являються стадії А і Б, протягом ночі спостерігається всього 4—5 фаз швидкого сну. Це становить 1,5 години або 1/5 частину загального сну. Однак значення швидкого сну для забезпечення денної активності з віком зростає.
Виховання
Становлення особистості — процес багатоплановий, суперечливий і довготривалий. Розпочинається він з перших років життя людини і продовжується в усі наступні періоди її соціального і психічного розвитку. У зв'язку з цим віковий аспект у психології виховання є одним із найважливіших і найскладніших. Він передбачає врахування того, що дитина як об'єкт виховання безперервно змінюється, перетворюється на суб'єкт виховання. Психологічні особливості, можливості виховання, мотиви його поведінки і діяльності, становлення суттєво відрізняються на кожному з нових етапів розвитку.
Формування особистості дитини в процесі діяльності відбувається тим успішніше, чим точніше вихователь враховує, якою мірою відповідає сама діяльність, її зміст, цілі, форми і способи організації, актуальним потребам дитини конкретного віку, її інтересам, прагненням, наявним і потенційним можливостям. Побудова виховного процесу з урахуванням провідного виду діяльності забезпечує можливість активного і цілеспрямованого формування в дітей відповідного віку на основі їх природної активності необхідної системи потреб, мотивів і цілей.
