Виховання дітей дошкільного віку

У дошкільному віці провідною є ігрова діяльність, яка за своїм змістом і фор­мою виступає соціально зумовленою дією. Виконуючи різноманітні ролі до­рослих, відтворюючи багатогранні сторони їх життя і праці, діти засвоюють найважливіші соціальні функції людини, оволодівають основами стосунків між людьми, правилами і нормами поведінки людини в суспільстві.

Цілеспрямоване керування ігровою діяльністю дошкільників є не­обхідною умовою забезпечення успіху її виховної сили. В іграх відбу­вається перебудова й удосконалення психічних процесів (увага, сприйман­ня, пам'ять, уява, мислення), що поступово набирають довільного харак­теру. Збагачується сфера емоцій, виникають вищі почуття дитини. Складаються механізми довільної регуляції поведінки, виникає супідрядність мо­тивів, формується особистість дитини в цілому.

Винятково важлива роль ігрової діяльності в моральному розвитку ди­тини. У ній дитина не тільки реалізує свої власні потреби, прагнення, а й звикає до необхідності враховувати бажання інших людей, підпорядковува­ти свої дії та вчинки певним правилам поведінки. На цій основі виникають елементарні форми самоконтролю моральної поведінки дітей дошкільного віку. Формуються перші поняття про добро і зло, які стають своєрідними внутрішніми моральними інстанціями дошкільників (Д.Б. Ельконін).

Виховання дітей шкільного віку

Поступово складається новий тип діяльності — пізнавальної, що стає провідною в молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність докорінно змінює все життя дитини і стає основою її подальшого психічного і соціального розвитку. Шкільне навчання ставить перед дитиною нові ви­моги не лише стосовно оволодіння знаннями, уміннями та навичками, а й до її якостей, поведінки, особистості в цілому. Від оцінки навчальних успіхів, ставлення до вчителя, однокласників, поведінки в школі, на вулиці великою мірою залежить моральне самопочуття школяра, задоволення йо­го потреби в спілкуванні, визнанні його особистості оточуючими.

Загальновідоме позитивне ставлення учнів початкових класів до шко­ли в цілому, необмежений авторитет вчителя, привабливість нової соціаль­ної ролі учня — важливі психологічні чинники, що в своїй сукупності створюють сприятливий Грунт для успішного виховання різних сторін осо­бистості учнів молодшого шкільного віку.

Розвиток особистості молодшого школяра, його моральний розвиток значною мірою залежить від стимуляції активних колективних взаємин учнів у процесі діяльності. Тому особливу увагу в організації виховної діяльності слід приділяти розгортанню в класному колективі ініціативи, самостійності, системи взаємоконтролю і виховання на цій основі в дітей відносин взаємної відповідальності.

Вищим етапом у формуванні особистості є юнацький вік. У цей період суттєво змінюється сама соціальна ситуація розвитку особистості. Стар­ший шкільний вік — переддень вступу людини на шлях самостійного жит­тя. Провідною діяльністю в старшому шкільному віці є навчання, яке стає не лише засобом здобуття знань, підвищення рівня загальної освіченості, а й необхідною умовою визначення учнем свого життєвого шляху, обрання професії, засобом формування почуттів, волі, ідейно-політичних, мораль­них переконань, естетичних смаків, ідеалів, світогляду в цілому.

Принципи самодіяльності, самоврядування, оптимальної самостійності, що є одними з найважливіших у побудові системи виховної роботи з учнями будь-якого віку, особливого значення набувають у вихованні старшокласників.

Одним із найважливіших аспектів виховання в ранньому юнацькому віці є морально-психологічна підготовка старшокласників до сімейного життя. Формування в юнаків та дівчат високоморальних ціннісних орієнтацій у проблемах дружби, кохання, шлюбу, виховання дітей — одне з багатогранних і складних завдань, що стоять перед нашою школою і сім'єю. Від успішного розв'язання цього завдання залежить процес ста­новлення громадянської залежності юнацтва, його соціально-психо­логічної, моральної готовності до вступу на шлях самостійного життя.