• Заміщаюча

• відміняюче нововведення – це ось;

• відкриваюче нововведенняретронововведення –За принципом відношення до свого попередника, можна виділити такі нововведення:

• заміщаючі, які передбачають повне витіснення застарілого засобу, забезпечуючи тим самим більш ефективне виконання відповідної функції (наприклад автоматизації контролю за процесом обжигу у цементному виробництві та незривні джерела сейсмічних коливань у геофізиці); інновація вводиться замість якогось конкретного, можливо, застарілого засобу, організаційної форми, технології;

• відміняючі (мінусові), які виключають виконання якоїсь операції, випуск якогось виробу та не замінюють їх новими (відміна якоїсь форми звітності, усунення металічної окантовки на упаковці ); припинення якоїсь діяльності, відміна чог

• возвратне, коли після деякого використання новшества виявляється його неспроможність або невідповідність новим умовам та доводиться повертатися до його попереднику. Так було з гектопаскалями. За рішенням Гідрометцентру СРСР почали вимірювати атмосферний тиск у цих одиницях, але потім повернулися до міліметрів ртутного стовпця. Не завжди тут приховується інноваційна помилка, іноді необхідні просто тимчасові нововведення. Вони вичерпуються з виконанням поставленої перед ними завдання. Але возвратні нововведення, часто представляють собою форму інноваційної патології, хворобу розвитку;

• «відкриваючі», тобто такі, що створюють засоби, що не мають функціональних попередників, якими їх можна зіставити (фундаментальні винаходи типу радіо, телебачення, але з деяким ступенем допущення до них можна віднести і такі виробничі новшества як світодіоди в промислових приміщеннях). . Інновації даного типу не можна спів ставити зі своїми функціональними попередниками ні за призначенням, ні за способом використання, ні за наявною соціальною ситуацією. Таке нововведення передбачає освоєння нової програми, нового виду соціальних послуг, технології тощо. Компютерізація, нові профілі діяльності – це відкриваючі, створюючі нову сферу діяльності, нововведення

• «ретронововведення» - відтворюють на сучасному рівні прилади та матеріали, що давно себе вичерпали. Це засвоєння чогось, що є новим в даний момент, але колись уже використовувалося у соціальній практиці. Це «старе», «забуте», яке знову стає актуальним (1). Є якась циклічність в еволюції новшеств, коли несподівано актуальними стають уже пройдені етапи розвитку техніки. Наприклад, знову в різних варіантах почала використовуватись сила вітру. На морі повертається парус – не тільки для спорту та туризму, а на риболовних судах, що керується ЕОМ. Але це все – на доповнення до дизельних моторів. У деяких країнах побудовані повітряні пароплави принципово нового типу, з великими повітряними роторами з полими трубами, всередині яких вітер «переробляється» у швидкість з неможливою для плоского паруса ефективністю. На землю повертається «повітряний» млин – промислова повітроелектростанція. Створюються повітряні агрегати, до них підключаються насос, опріснитель, електроперетворювач для побутової техніки (для багатих вітроресурсами регіонів). У небо повертається дирижабль – можуть підняти вантаж що недоступний самольотам та вертольотам. У промисловість повертається натуральний каучук. На залізну дорогу повертається паровоз – в регіонах багатих камінним вугіллям паровозна тяга вигідніше ввезення рідкого палива. + повна автоматизація подачі твердого палива та його максимальне спалювання. На ткацьке виробництво повертається човник (заміна його струєю повітря дозволила збільшити число перекидань нитки, але необхідно було збільшити ширину полотен, а значить змінити станки – нитка недолітка) – зменшити обсяг човника та збільшити їх кількість.

Якщо феномен ретронововведень складає ще одну інноваційну закономірність, то у якій мірі можна говорити про її регулярність, про передбачуваність чергового витка інноваційної спіралі? На прикладі найбільш масової сфери ретронововведень – моди на одяг - дана регулярність простежується. Адже у найсучасніших покроях одягу та взуття можна знати елементи стилів попередніх років, інтервали появи яких визначають циклічність моди. Нове бачення застарілих форм володіє самостійною цінністю, складає контрастне сполучення минулого та поточного. Відома повторюваність робить витки моди передбачуваними. Але і тут періоди зміни «шпильки» на «платформу» , «міні» на «максі» скорочуються.

У техніко-технологічній сфері панує раціональність. Однак і там позначаються особливості сприйняття людиною предметного світу. У пошуку нових рішень представляється природним звернення до уже накопиченого «генофонду» інновацій. Неодноразовий запуск в оборот одних і тих же ідей економить час та засоби. Інноваційний антикваріат зростає в цілі.

Закінчуючи систематизацію нововведень за типом новшества слід виділити всередині цієї групи ще кілька підстав: за обсягом, за цілями, за соціальними наслідками.

• за обсягом нововведення поділяють на «точечні» (окремі прилади, правила), системні (технологічні та організаційні системи) стратегічні (принципи виробництва та управління).

• за цілями нововведення направлені на ефективність виробництва, управління, покращення умов праці, збагачення змісту праці, підвищення якості продукції.

• за соціальними наслідками їх можна поділити на: викликаючи соціальні издержки (напруженість, нові види монотонної, шкідливої праці, втрати статусу та інше); що дають соціальні переваги (зниження тяжкості та шкідливості праці, підвищення кваліфікації та інше).

Особливу цінність представляють багатоцільові нововведення, направлені на рішення відразу кількох завдань.

Деякі вчені розглядають типи нововведень за масштабом перетворень: приватні (одиничні), не пов’язані між собою; модульні – комплекс приватних, що відносяться, наприклад, до одної групи предметів, одної вікової групи; системні – охоплюють соціальні заклади в цілому. До системних слід відносити ті, які передбачають переосмислення основного призначення певного типу соціального закладу, принципів соціальної діяльності, висування нових ідей та пріоритетних напрямів у розвитку (1).

За особливостями механізму свого здійснення, нововведення складають ряд груп:

• одиничні, тобто здійсненні на одному об’єкті, та дифузні, тобто розповсюджувані по багатьом об’єктам. У такому поділі висувається одна з найгостріших проблем – недосконалість механізму тиражування нововведень. Існує клас разових нововведень, унікальних за своєю природою та призначенням. У тиражованих нововведень головний ефект полягає у масовості, в одиничних варіантах вони невигідні. Тому окремі впровадження для галузі, регіону не складають нововведення, ним є лише повне розповсюдження даного новшества;

• завершені та незавершені нововведення. Останні не завжди патологія. На експериментальній або начальній стадії створення або освоєння новшества неминучі випадки визнання якогось нововведення недоцільним і внаслідок помилок, але і по причині змінених умов. Інноваційна патологія виникає при застарі ванні нововведення, невдачі його здійснення. Найбільш вразливі стадії впровадження, розповсюдження, користування новшеством;

• успішні та неуспішні нововведення. Такий поділ в основному співпадає з попереднім, при якому успіх означає своєчасність і повноту завершення нововведення.

Результативність - мається на увазі ступінь ефективності нововведень порівняно з витратами на його створення та реалізацію. Ефект не завжди буває тільки економічним, але і соціальним (збагачення та оздоровлення праці, зниження плинності кадрів). Нововведення звичайно дають відстрочений ефект, що вимірюється не відразу по їх завершенню. Так що затратний механізм визначення ефективності нововведень не завжди придатний. Слід звернути увагу і на те, що завершені і успішні нововведення не обов’язково ефективні. Не можуть бути ефективними незавершені нововведення. До того ж у інноватиці поняття «ефективність» пов’язана з тиражуванням нововведень.

За особливостями інноваційного процесу можна виділити внутриорганізаційні та між організаційні нововведення. У першому випадку розробник, проектувальник новшества знаходиться на тому ж підприємстві, в закладі, де і користувач, а також відповідно організатор нововведення. У другому – всі ці ролі розподілені між спеціалізованими організаціями. Радикальні нововведення сьогодні рідко бувають внутриорганізаційними. Але можна поставити якусь актуальну проблему та визначити стадію інноваційного процесу і в рамках одної організації.

Прийнято виділяти також клас науково-технічних нововведень, де значна частина інноваційного процесу уходить на дослідницьку складову, часто з фундаментальної галузі знань. Такі нововведення володіють особливо високою наукомісткістю.

Малодослідженим представляється поділ інноваційних процесів за джерелом ініціативи (пропозиція або попит). Деякі нововведення зявляються у відповідь на пряме соціальне замовлення. Наприклад, міні-трактор для присадибних ділянок. Але телевізори зявилися в результаті винаходу, хоча об’єктивна суспільна потреба в них була визначена точно. Питання про співвідношення двох типів інноваційних процесів непросте, тому що мова йде про глибокі закономірності формування нашого предметного середовища. Насправді: беремо, що дають, або дають, що замовляємо? Є широкий взаємозв’язок між створенням новшеств та потребою в них.

ТИПИ НОВОВВЕДЕНЬ

Підстави для типології нововведень
Ознаки новшества	Особливості здійснення нововведень			Особливості інноваційного процесу
Табл..2	Тиражованість	Завершеність	Результативність	Організаційні межі	Джерела ініціативи
	Одиничні Дифузні	Завершені незавершені	Результативні не результативні	внутриорганізаційні мііжорганізаційні	На замовлення Авторські

ТИПОЛОГІЯ НОВОВВЕДЕНЬ ЗА ОЗНАКАМИ НОВШЕСТВА

Проблемні ознаки Емпіричні ознаки

Інноваційний потенціал

Місце у виробничому циклі

Відношення до попереднього засобу

Обсяг

Цілі

Соціальні наслідки

Соціальні

Комплексні (за новшеством, по реалізації)

Педагогічні Правові Соціально-управлінські Організаційно-управлінські економічні

Радикальні Комбінаторні Удосконалюючи

Забезпечуючи Продуктивні

Заміщаючі відміняючі Возвартні Відкриваючі Ретровведення

Точечні Системні Старетгічні

Ефективність виробництва Ефективність управління Покращення умов праці Збагачення змісту праці Якість продукції Збереження здоровя Покращення дозвілля Покращення освіти Економія (матеріалів, енергії, праці, засобів) Екологічні цілі Багатоцільові нововведення

Що дають соціальні переваги Що викликають соціальні издержки

Матеріально-технічні

Технічні Технологічні Матеріальні

Емпіричні ознаки новшества представляють собою просте перерахування відомих та беззаперечних особливостей новшеств за сферами їх дії (технологія, право). За проблемними ознаками виділяються такі групи нововведень, які мають оціночний характер та виражають якусь значущу суперечність в інноватиці як в принципі, так і в конкретних умовах господарства. Типології дають можливість більш точної ідентифікації нововведення. Цим способом задаються певні рамки його опису, у тому числі і за ознаками, якими часто нехтують. Системність характеристики нововведення дозволяє порівнювати його можливості та обмеження, оцінити його місце серед інших. Важливо оцінювати співвідношення різних типів нововведень, виявляти динаміку та тенденції зміни таких співвідношень у різні періоди розвитку, отримувати свого роду діагностику цих періодів з інноваційних позицій. Звідси ж витікають і критерії планування науково-технічного та соціального прогресу. Отже, підстави для класифікації нововведень можуть бути різні, а їх типів дуже багато. На практиці одні зустрічаються більш часто, інші більш рідко, деякі типи можуть сполучатися, комбінуватися у різних варіантах. (приватне ретронововведення). Все це показує багатогранність та багатство інноватики. (1)

10