Динаміка показників боргової безпеки України у 2007-2009 роках

Показник	Порогові значення за Міністерством економіки України	Порогові значення за світовими стандартами	Роки			Абсолютний приріст, +/-
			2007	2008	2009	2008-2007	2009-2008
Обсяг державного боргу до ВВП,%	55,00	60,00	12,31	19,94	33,04	7,63	13,10
Зовнішній борг до ВВП, %	25,00	25,00	9,70	15,03	21,52	5,32	6,49
Внутрішній борг до ВВП, %	30,00	20,00	2,61	4,91	11,52	2,30	6,61
Зовнішня заборгованість на одну особу, дол. США	200,00	200,00	296,90	399,76	532,98	102,87	133,22
Обслуговування зовнішнього державного боргу до експорту,%	20,00	25,00	1,04	0,67	4,32	-0,37	3,65
Платежі з обслуговування зовнішнього боргу до доходу державного бюджету, %	20,00	-	1,56	1,02	5,94	-0,54	4,92
Платежі з обслуговування внутрішнього боргу до доходу державного бюджету, %	25,00	-	0,44	1,58	7,96	1,14	6,38
Платежі з обслуговування боргу до податкових надходжень, %	-	25,00	2,00	3,59	21,02	1,60	17,43

Джерело: власні розрахунки

Вище зазначені показники свідчать проте, що зараз найбільшу загрозу становить зовнішня заборгованість, показники небезпек за якою вже наблизились до порогових значень. Але разом з тим, на нашу думку, варто не забувати про негативний вплив внутрішньої заборгованості (а вона в структурі сукупного держаного боргу значно зросла, як показує рисунок 1) на фінансову систему та економіку країни, який проявляється в так званих «ефекті витіснення» та інфляційному ефекті «неприйнятної монетарної арифметики» Саржента та Воллеса.

Ефект витіснення полягає в тому, що при зростанні державних внутрішніх позик, зменшується кількість кредитних ресурсів, а це в свою чергу призводить до зростання процентних ставок. Як відомо зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестування та споживання (оскільки стають недоступні споживчі кредити). Також, погіршується експортна спроможність країни (оскільки ревальвує національна валюта) [6].

Інфляційний ефект може проявитись через те, що в суспільстві пануватимуть настрої про погашення урядом позики за рахунок емісії, що призведе до інфляції, а це, згідно раціональних очікувань, може призвести до інфляції вже зараз [2].

Загалом понаднормове зростання сукупного державного боргу, на нашу думку, може мати наступні наслідки для України:

• дефолт країни;

• підвищення темпів інфляції;

• підвищення рівня податкового навантаження чи зменшення державних видатків;

• використання внутрішніх запозичень стане причиною зростання відсоткових ставок, які створюватимуть перешкоди для відновлення інвестиційного процесу і стійкого зростання;

• погіршення стану платіжного балансу у зв’язку із можливим зниженням експорту через зміни у відсоткових ставках;

• часткової втрати економічної незалежності.

Щоб зупинити або хоча б зменшити вплив державного боргу на фінансову систему України необхідно розробити нові шляхи вдосконалення механізму управління ним, тобто розробити стратегію управління державним боргом.

Ми вважаємо, що стратегія управління державним боргом України, має містити ряд положень. По-перше, необхідно удосконалити законодавчу базу. Проблема законодавчого регулювання державної заборгованості є досить гострою, тому що в Україні фактично діє лише один закон з даного напрямку – «Про внутрішній державний борг України» від 16 вересня 1992 р. А базовим нормативно-правовим актом, згідно якого запозичаються кошти державою є Бюджетний кодекс України. Першим кроком у цьому напрямку має стати прийняття закону України «Про державний борг України». Зволікання із прийняттям базового закону призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення та обслуговування державного боргу. Згідно із Рахунковою палатою, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок витрачання коштів Державного бюджету України на управління боргом та повноваження органів влади у цьому процесі. Проект Закону України «Про державний борг України» було подано ще у 1999 році. Він мав вирішити наступні завдання:

• Вдосконалення механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу України;

• Встановлення нового механізму надання державних гарантій з урахуванням ризику;

• Створення умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів з питань управління боргом, створення сучасної інформаційної інфраструктури управління боргом;

• Сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;

• Встановлення ефективного механізму повноважень владних структур з управління державним боргом [8].

По-друге, ми вважаємо, що необхідно підтримувати зовнішній борг на рівні, що забезпечуватиме збереження економічної безпеки країни. Це полягає у тому, що кредити мають залучатись із різних зовнішніх джерел. Не потрібно запозичати кошти в основному лише у 5-6 урядів, чи 3-4 банків, як це було у 2009 році. Тобто зовнішня боргова політика має бути багатовекторною. Також, в цьому напрямку, необхідно здійснювати контроль за графіком боргових виплат таким чином, щоб у ньому були відсутні періоди пікових навантажень, а основні виплати доводилися б на моменти очікуваного зростання економіки.

По-третє, уряду України потрібно використовувати нові види фінансових інструментів, які були б вигідні для нашої держави. На нашу думку, такими борговими інструментами мають стати облігації зі ставкою, яка буде прив’язана до цін на головну українську експортну продукцію – на сталь та метал. Це дасть змогу в період кризи полегшувати боргове навантаження на український бюджет.

По-четверте, лише забезпечення ефективного цільового використання залучених засобів (не на соціальні виплати, а на реальні інвестиційні проекти в провідні галузі економіки ( машинобудування, металургію, авіа-та кораблебудування, атомну енергетику)) відображатиме всю суть державних позик. Боргова політика України має містити інвестиційно-інноваційний характер. Тобто стратегія боргової політики має переплітатись із інноваційним розвитком держави. В державному бюджеті має зростати частка витрат на інвестиції в основний капітал. Але в Україні спостерігалась протилежна тенденція у 2007-2008 роках. Витрати, у вигляді інвестицій в основний капітал лише зросли у 2008 році, проте їх частка в загальному обсязі бюджетних витрат скорочувалась з 6,00 % у 2007 році до 4,79 % у 2008 році та 2,66 % за три квартали 2009 року (Таблиця 3).

Таблиця 3